1.Юриспруденція та її склад

Юриспруденція — комплексна наука, що вивчає сутнісні властивості держави і права; сукупність правових знань, практична діяльність юристів і система їхньої підготовки. Це система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній розмаїтості, їхнє місце і роль у суспільному житті.

Юриспруденція - спеціалізована галузь знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство - галузь знань про суспільство взагалі, то юриспруденція - галузь знань про право і державу. Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV - початку III ст. до н.е. з'явився термін "юриспруденція", а до початку I століття до н.е. відбулося її оформлення як системи володіння навичками професійно-юридичної майстерності. Наприкінці середніх віків юриспруденція розвивається вже в якості зведеної наукової дисципліни.

Таким чином під юриспруденцією розуміють декілька взаємопов'язаних понять:

Науку про державу та право, що вивчають результати правового регулювання і висувають правові ідеї про можливості внесення прогресивних змін у механізм і способи регулювання суспільства.

Сукупність знань про державу, управління, право, наявність яких дає підставу для професійного заняття юридичною діяльністю.

Практичне застосування юридичних знань, діяльність юристів.

Систему підготовки фахівців-юристів у юридичних навчальних закладах.

Склад юриспруденції:

У системі юриспруденції можуть бути виділені такі групи юридичних дисциплін:

синтезуючі дисципліни - філософія права, теорія держави і права (загальнотеоретична юриспруденція), соціологія права, порівняльне правознавство, історія держави і права, історія вчень про державу і право;

галузеві дисципліни - конституційне право, цивільне право, кримінальне право, господарське право, цивільно-процесуальне право тощо;

комплексні дисципліни - банківське право, податкове право, митне право, екологічне право тощо;

прикладні дисципліни - криміналістика, кримінологія, юридична психологія, судова психіатрія;

організаційні дисципліни - судоустрій, прокуратура, адвокатура, нотаріат;

міжнародно-правові дисципліни - міжнародне приватне право, міжнародне публічне право;

регіональні дисципліни - право Ради Європи, право Європейського Союзу, право ВТО.

2. Предмет теорії держави та права

Тео́рія держа́ви і пра́ва (ТДП) — фундаментальна галузь юриспруденції і навчальна дисципліна, що вивчає державу і право.

Предметом науки є система категорій чи відносин, які досліджуються наукою з метою отримання певного приросту знань.

Предметом теорії держави і права є загальні закономірності зародження, виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права.

Оскільки теорія держави і права характеризується як самостійна юридична наука, то її предмету властиві певні особливості, що визначають його своєрідність.

Оскільки держава і право функціонують в рамках суспільства і взаємодіють з ним, а суспільство розвивається за певними законами та закономірностями, то предметом теорії є вивчення тих закономірностей суспільного розвитку, що безпосередньо впливають на державу та право.

Теорія вивчає закономірності, що мають об'єктивний характер. Вони визначаються впродовж тривалого періоду розвитку державності і залежать від рівня розвитку суспільних відносин.

Закономірності, що вивчаються теорією, мають загальний характер. Вони характеризують державу і право як логічно завершені явища, не враховуючи історичних та національних особливостей певної держави.

Оскільки

основу будь-якого суспільства складають економічні відносини, то предметом теорії є визначення взаємодії державно-правових інститутів та економічних відносин.

Окрім держави існує система органів та організацій що беруть участь у розробці, прийнятті та реалізації політичних рішень. Ці організації складають поняття політичної системи. І предметом теорії є визначення взаємодії держави та інших елементів політичної системи в процесі реалізації владних повноважень.

Оскільки держава і право регламентують суспільні відносини як самостійно так і в процесі взаємодії між собою, то закономірності, що вивчаються теорією, можуть бути притаманні як державі і праву одночасно, так і окремо кожній з цих категорій.

Оскільки держава і право є динамічними явищами що постійно розвиваються, то теорія вивчає закономірності та перспективи їх розвитку (правова держава, громадянське суспільство).