35. Поняття, класифікація та оцінювання запасів

До запасів бюджетних установ відносять оборотні матеріальні активи, що належать установі і забезпечують її функціонування, ви­трачання яких планується здійснити на протязі року.

Термін очікуваного використання встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю своїми на­казами, а якщо таких нормативних документів нема, то термін вико­ристання встановлюється установою самостійно в момент придбання запасів.

При цьому використання запасів на протязі поточного бюджет­ного періоду не є обов’язковим — частина їх може бути перехідними залишками на наступний бюджетний рік з тим щоб забезпечити її ді­яльність на початку нового року. Використання запасів здійснюється тільки на передбачені статутними документами завдання або ж в про­цесі надання платних послуг, що заплановані та передбачені кошто­рисом установи.

На відміну від госпрозрахункових підприємств в бюджетних уста­новах при використанні запасів їх вартість не відноситься на собівар­тість послуг чи діяльності установи, а списується на видатки кошторису за відповідним кодом ЕКВ. В частині спеціальних коштів, якщо устано­ва здійснює госпрозрахункову господарську діяльність: виробництво сільськогосподарської продукції, вироби виробничих майстерень, на­уково-дослідні роботи по господарських договорах, надання платних послуг тощо, вартість використаних запасів відноситься на собівартість відповідного виробництва чи послуг за відповідним кодом ЕКВ.

Завдання обліку запасів:

1. Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів.

2. Контроль за збереженням та рухом запасів на складах.

3. Контроль за раціональним використанням запасів і додержан­ням норм їх використання.

4. Своєчасне виявлення запасів, що не використовуються для прийняття рішень щодо їх реалізації чи списання.

5. Дотримання діючого законодавства з обліку запасів.

Запаси бюджетних установ обліковуються за місцем їх відпові­дального зберігання та в бухгалтерії.

Різноманітність складу запасів потребує їх класифікації. В осно­ву її покладено функціональну належність і виділено економічно од­норідні групи запасів, що покладені в основу їх обліку та відповіда­ють відповідним бухгалтерським рахункам:

1. Виробничі запаси — рахунок 20 «Виробничі запаси».

2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі — рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі».

3. Малоцінні та швидкозношувані предмети — рахунок 22 «Мало­цінні та швидкозношувані предмети».

4. Матеріали та продукти харчування — рахунок 23 «Матеріали та продукти харчування».

5. Готова продукція — 24 «Готова продукція».

6. Продукція сільськогосподарського виробництва — 25«Продук- ція сільськогосподарського виробництва».

В свою чергу кожна з цих груп має підгрупи або ж субрахунки, що визначені в Плані рахунків та виділяють економічно однорідні запа­си. В розрізі таких підгруп організований облік на субрахунках.

Ця класифікація запасів дозволяє виділити в обліку економічно однорідні групи запасів, які мають однакове призначення, умови збе­рігання, порядок обліку та контрою за їх використанням, наприклад, господарські матеріали, учбові матеріали, медикаменти, продукти харчування, паливо та інші.

В бухгалтерському обліку запасів важливим питанням є методи оцінки при надходженні, вибутті, а також переоцінка запасів.

В бухгалтерському обліку запаси установ відображаються по ба­лансовій вартості.

Балансова вартість — це вартість запасів по якій вони відобража­ються в балансі. В свою чергу балансова вартість буває:

• первісна;

• відновлювальна;

• справедлива.

За первісною вартістю зараховуються на баланс придбані, виро­блені запаси. Вона визначається на рівні фактичної собівартості при­дбання чи виготовлення.

При придбанні запасів слід мати на увазі, що не всі витрати по придбанню включаються до собівартості придбаних запасів.

Так, відповідно до Інструкції № 125 не збільшують вартість за­пасів такі витрати:

• транспортні витрати, які списуються за тим кодом витрат, за яким вони передбачені в кошторисі (зарплата — по коду 1111, нарахування на зарплату — по коду 1120, транспортні послуги — по коду 1135, витрати на відрядження — по коду 1140 і т.д.);

• сума сплаченого податку на додану вартість. Ця сума списуєть­ся на витрати за кодом придбання запасів або включається до складу податкового кредиту, якщо установа є платником ПДВ (в частині придбання запасів за рахунок спеціальних коштів). Таким чином сума ПДВ у всіх випадках не збільшує вартість придбаних запасів.

Справедлива вартість — це первісна вартість запасів отриманих установою безоплатно. Вона визначається на рівні існуючих ринко­вих цін на аналогічні запаси і використовується для оцінки безоплат­но отриманих запасів чи отриманих, як гуманітарна допомога.

Запаси, що отримані в результаті ліквідації необоротних активів оцінюються за цінами можливого використання, що і є їх справедли­вою вартістю.

Відновлювальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Запаси можуть бути переоцінені на виконання нормативних ак­тів (якщо такі будуть введені), або ж за рішенням керівника установи, у випадках якщо запаси морально застаріли та у зв’язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, що придбані пізніше.

Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцін­ки, яка призначається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник, бухгалтер що веде облік запасів, мате­ріально-відповідальні особи на яких покладено відповідальність за збереження запасів та інші відповідальні особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запа­сів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нові ціни не потрібні. При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.

За результатами переоцінки складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості запасів — на керівника установи і голову комісії.

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом устано­ви і не належить до доходів. Результати переоцінки відображаються на рахунку 441 «Переоцінка матеріальних активів».

Оцінка запасів при вибутті на різні цілі: використання на потре­би установи, на виробництво, продаж, інше вибуття, здійснюється за двома методами:

1. — по балансовій вартості;

2. — по середньозваженій собівартості.

При списанні запасів по балансовій вартості, вони списуються за вартістю, що відображена в балансі. Тобто, собівартість запасів, що вибувають визначається по кожній одиниці запасів. Такий метод до­цільно використовувати при невеликій кількості запасів. При цьому передбачається налагодження попартійного чи індивідуального облі­ку по кожному виду запасів.

Середньозважена собівартість розраховується шляхом ділення вартості залишку запасів на початок звітного місяця (Зпоч.м) та вар­тості отриманих у звітному місяці запасів (Знад) на сумарну кіль­кість запасів на початок звітного періоду (Кпоч.м) та кількості запа­сів, що надійшли за звітний місяць(Кнад):

Соб. Од. запасів = (Зпоч.м. + Знад.) / (Кпоч.м.+Кнад).

Середньозважена собівартість визначається по кожному виду по­дібних запасів.

Його доцільно використовувати при значній кількості однотип­них запасів придбаних за різними цінами. Обчислюється на періо­дичній основі або ж при кожній отриманій партії запасів.

Тара оцінюється на основі цін постачальників. При цьому в разі її повернення або реалізації різниця між цінами придбання і реалізації списується на фактичні видатки.

Продукція, що отримана від виробництва у власних майстернях обліковується за фактичною собівартістю виробництва. Продукція с-г виробництва на протязі року обліковується за плановою собівар­тістю, а в кінці року коригується до рівня фактичної.