1.3. Заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства

Процес підвищення конкурентоспроможності потребує врахування специфіки взаємозв'язку як між елементами організації, так і з їх оточенням, і є процесом прийняття рішень (включаючи цілі, методи, плани) з досягнення цілей підвищення конкурентоспроможності.

Програмою підвищення конкурентоспроможності прийнято вважати особливим чином організований комплекс робіт, спрямований на вирішення завдання підвищення конкурентоспроможності продукції та/або підприємства, виконання якого обмежено в часі, а також пов'язано зі споживанням конкретних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів³¹.

В основу управління розробкою та реалізацією програми підвищення конкурентоспроможності покладаються такі принципи:

• поєднання єдиноначальності керівника та колегіальних повноважень представників груп для спільного прийняття рішень;

• наділення керівників повноваженнями та відповідальністю при прийнятті рішень;

• організація єдиного керування на всіх стадіях розробки та реалізації програми;

• дотримання термінів та збалансованості ресурсів, що використовуються;

• комплексне врахування інтересів усіх залучених і зацікавлених сторін і в першу чергу учасників програми.

Розробка програми підвищення конкурентоспроможності організації передбачає підготовку і проходження трьох стадій відповідного процесу³².

Стадія 1. Обстеження: вибір оптимального підходу визначення цілей програми; визначення завдань у рамках програми; визначення напрямів дій, що охоплюються програмою; розробка проектної організаційної структури; складання плану-графіка програми.

Стадія 2. Аналіз інформування всіх учасників програми, збирання даних, опис ситуації, узгодження базового періоду, аналіз можливих завдань, розробка концепції (узагальнено), розробка детальних програм, створення цільових груп по завданнях; ознайомлення з планом-графіком; складання звіту про очікувані результати.

Стадія 3. Впровадження: інформування всіх учасників; встановлення механізмів контролю за реалізацією програми; здійснення необхідних заходів; отримання результатів; контроль та корегування (в разі необхідності); подальша підтримка показників діяльності на досягнутому рівні.

На практиці кількість стадій (етапів) розробки програми підвищення конкурентоспроможності дещо зростає (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Основні етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності³³

Основними сферами підвищення конкурентоспроможності виступають:

• управління інноваціями та технологіями;

• процес виробництва;

• використання інформації;

• управління людськими ресурсами;

• управління змінами тощо.

До основних способів підвищення конкурентоспроможності можна віднести:

• ґрунтовне вивчення запитів споживачів і аналіз конкурентів;

• обґрунтована рекламна політика;

• створення нової продукції;

• покращення якісних характеристик продукції;

• модернізація обладнання;

• всебічне зниження витрат;

• вдосконалення обслуговування у процесі купівлі та післяпродажного сервісу тощо.

Серед основних засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства можна виділити:

• промисловий інжиніринг – комп'ютеризація та автоматизація процесів на підприємстві, забезпечення гнучкості виробничого процесу;

• організаційний розвиток – впровадження нових прогресивних методів організації бізнес- процесів, технологій, здатних революціонізувати процеси, і навіть створити принципово нові напрямки діяльності; скорочення тривалості виробничо-комерційних циклів;

• економічні засоби – управління запасами, фінансами;

• біхевіористські засоби – зміна поведінки співробітників та їх взаємовідносин.

Для підвищення конкурентоспроможності будь-яких об’єктів необхідно відібрати найважливіші показники і фактори макросередовища, інфраструктури реґіону й мікросередовища підприємства, здійснювати регулярний облік, збирати й аналізувати параметри, а також визначити спектр показників, методів й моделей, за якими можна оцінити перспективи розвитку з погляду масштабів зростання, стабільності, місткості ринку, перспективних технології, норми прибутку³⁴.

Для підвищення конкурентоспроможності виробництва необхідно вчасно реагувати на інновації. Аналізуючи технічні завдання виробничого процесу, а також економічні аспекти, пов’язані із собівартістю готової продукції, необхідно визначити оптимальне співвідношення між гнучкістю та продуктивністю виробничої системи. У сфері технологій вагомі резерви підвищення конкурентоспроможності охоплюють: виключення дублювання в дослідженнях з метою уникнення зайвих витрат, усталене фінансування державного замовлення на дослідження та реалізацію національних цільових програм, спільні роботи з зарубіжними інвесторами та фірмами. Запровадження інновацій сприяє досягненню ринкових конкурентних переваг завдяки випередженню конкурентів у часі.

Перспективними напрямками підвищення конкурентоспроможності у виробництві є: вдосконалення використання обладнання, матеріалів та енергії, а також організації процесу виробництва, покращення якості та своєчасності отримання інформації усіма ланками виробничого процесу. Підвищення конкурентоспроможності товарів у рамках виробничої системи можна досягти за рахунок ресурсозбереження у сферах виробництва й споживання, підвищення якості товару й післяпродажного сервісу, поновлення технології, вдосконалення організації виробництва.

У сучасних ринкових умовах господарювання для підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств, на наш погляд, необхідним є³⁵:

• переорієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України та створення належних умов для збереження та використання вітчизняного науково-технічного потенціалу;

• формування і реалізація державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм, спрямованих на підвищення конкуренто-спроможності продукції підприємств;

• здійснення структурних зрушень у господарському комплексі регіонів на основі запровадження інвестиційно-інноваційної моделі з урахуванням особливостей потенціалу кожного з них;

• створення відповідного бізнес-середовища й реалізація корпоративної стратегії національних підприємств, яка передбачає оновлення старої та впровадження нової матеріально-технічної бази та прогресивних технологій виробництва;

• сприяння залученню додаткових інвестицій, в тому числі іноземних, для модернізації виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції, забезпечивши при цьому відповідність форм інвестицій обсягам фінансування;

• подальший розвиток підприємництва, насамперед малого та середнього бізнесу, посилення його конкурентоспроможності на основі застосування кластерних моделей;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• впровадження інформаційної інфраструктури для формування і реалізації промислової політики, системи стандартизації та якісних показників продукції, що забезпечить її конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринку;

• запровадження новітньої технології виробництва та удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов, використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів;

• забезпечення значного підвищення кваліфікації ланки управління та рівня маркетингових досліджень, відповідного рівня кваліфікації науково-технічного та виробничого персоналу та його соціальний захист;

• узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції.

Ефективність процесів розробки і впровадження програми підвищення конкурентоспроможності тісно пов'язана з забезпеченням позитивного значення організаційно-управлінських, фінансових, техніко-технологічних та кадрових характеристик підприємства.