І. Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства
1.1. Поняття конкурентоспроможності підприємства, класифікація та фактори, що на неї впливають
Конкурентоспроможність підприємства – складне й багатогранне поняття, що залежить від рівня конкурентоспроможності кожного складового елементу, вплив яких на загальну величину є інтегральним і неоднозначним1.
Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. Конкурентоспроможність як економічне явище і невід’ємний атрибут ринку досліджується у працях зарубіжних і вітчизняних вчених, у яких пропонується різне її тлумачення.
Деякі автори розуміють конкурентоспроможність як «…володіння властивостями, що створюють переваги для суб’єктів економічного змагання»2. Характеризує конкурентостійкість підприємства також можливість його адаптації до зміни умов конкуренції3.
Згідно з функціональним підходом до дослідження конкурентоспроможності підприємства, її рівень залежить від рівня організації роботи всіх підрозділів і служб, а ефективність діяльності останніх визначається ефективністю використання ресурсів підприємства, тобто, конкурентоспроможність підприємства є функцією всіх його внутрішніх ресурсів4. Справедливою є думка з приводу того, що «сформовані конкурентні переваги фірми є результатом реалізації потенційних можливостей, досягнутих у процесі її ефективної діяльності»5.
Н. Дмитренко визначає конкурентоспроможність підприємства як узагальнюючу категорію, що характеризує здатність досягти цільових ринкових позицій з відповідною чисельністю працівників (у випадку малого підприємства – до 50 осіб) і забезпечується виробництвом комерційно-перспективної продукції та ефективною діловою стратегією6.
За іншим джерелом конкурентоспроможність підприємства – це синтетичний просторово-часовий параметр, який відображає характеристики продукції та ефективність функціонування підприємства, що дають йому змогу посісти відповідні позиції на ринку певного рівня сконцентрованості7.
Однією з важливих характеристик функціонування будь-якої системи, в тому числі й економічної, яка спроможна зберігати свою структуру і характер функціонування навіть під впливом змін зовнішніх навантажень, є фінансово-економічна стійкість підприємства. Економічна стійкість підприємств є необхідною умовою його функціонування, оскільки відображає його здатність стабільно розвиватися шляхом оптимального маневрування виробничими ресурсами8.
Конкурентоспроможність підприємства є дещо по-іншому орієнованою категорією, яка відображає здатність його утримувати свою позицію на ринку відповідної продукції, забезпечуючи тим самим можливості здійснення ефективного виробничого процесу даної продукції, рівень ефективності якого одночасно сприяє формуванню необхідного рівня конкурентоспроможності підприємства (рис. 1.1).
Існують розбіжності авторських позицій і стосовно визначення поняття конкурентоспроможності підприємства. Вони пов’язані з:
ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;
масштабами розгляду конкурентоспроможності: на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);
заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);
характеристикою будь-якої складової конкурентоспроможності підприємства: конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу9.
Рис. 1.1. Місце конкурентоспроможності підприємства в системі характеристик його економічного стану10
Для узагальнення дослідження поняття конкурентоспроможність підприємства ми розглянули трактування різних авторів (див. Додаток А).
Порівняльний аналіз визначень «конкурентоспроможність підприємства» дозволяє зробити наступні висновки11:
всю сукупність визначень можна розділити на 3 групи:
характеризують внутрішню і зовнішню діяльність підприємства, без згадування товару;
базуються лише на товарній складовій конкуренто-спроможності підприємства;
поєднують товар і виробничу діяльність суб'єкта;
конкурентоспроможність – це порівняльна категорія, тобто повинен застосовуватися математичний апарат оцінки та ранжування порівнюваних об'єктів;
порівнюючи результати оцінки конкурентів за однією і тією ж методикою, можна їх ранжувати за конкурентоспроможністю;
майже ніколи не вказується тимчасовий фактор конкуренто-спроможності;
лише в деяких визначеннях підкреслюється, що конкурентоспроможність підприємства встановлюється на певному ринку. (підприємство може бути конкурентоспроможним на одних і неконкурентоспроможним на інших ринках);
визначення конкурентоспроможності підприємства найчастіше орієнтовані на оцінку конкурентоспроможності на поточний момент, за фактичними даними, тоді як для управлінських цілей важливіше орієнтація на майбутнє, облік потенціалу зростання.
На нашу думку, конкурентоспроможність господарюючого суб’єкта полягає у його здатності формувати і утримувати конкурентні переваги на внутрішньому і зовнішньому ринках. Під конкурентними перевагами слід розуміти прояв переваг над конкурентами у різних сферах діяльності: економічній, організаційній, технологічній тощо. Вони відображають реальні переваги підприємства і є головним результатом господарської діяльності. Існують різні види конкурентних переваг, що класифікуються за різними ознаками (див. Додаток Б).
Виділяють три складові, які забезпечують достатній рівень конкурентоспроможності підприємства (рис.1.2).
Рис.1.2. Складові конкурентоспроможності підприємства12
Крім цього, вчені виділяють інші структурні елементи конкуренто-спроможності підприємства. Наприклад, І.В. Багрова та О.Г. Нефедова виокремлюють такі складові конкурентоспроможності підприємства13:
1. Виробництво: вартість виробництва, витрати, ступінь залежності від ресурсів, їх взаємозамінність; технологія – ступінь освоєності, можливість осучаснення; номенклатура продукції, асортимент, якість, стабільність випуску (залежність від кон’юнктури).
2. Ресурси: матеріальні – достатність, якість, рівень витрат на постачання і зберігання, залежність від постачальників, відходи виробництва; трудові – достатність, рівень професіоналізму (освіта, досвід, рівень класифікації); інформаційні – наявність баз даних, можливість постійного оновлення, ступінь освоєння сучасних інформаційних технологій.
3. Виробничий потенціал: основні виробничі фонди – сучасність, ефективність виконання, наявність вільних потужностей, можливість швидкого їх залучення, здатність до переорієнтації відповідно до потреб ринку.
4. Управління: організаційна структура – можливість швидкої передачі управлінського рішення до виконання, контрольованість; керівний склад – професіоналізм, авторитетність, довіра; стабільність обраного курсу.
5. Фінансування: співвідношення власних, залучених і позичкових коштів; можливість швидкої мобілізації значних сум; доступність і стабільність фінансування; можливість щодо інвестування інноваційних проектів.
6. НДДКР: наявність власної лабораторії для контролю за якістю сировини, продукції, відходів; розроблення нової продукції; раціоналізація виробництва.
7. Маркетинг: дослідження ринку і конкурентів; розповсюдження виробленої продукції (користування наявними мережами, створення власної мережі тощо); підготовка інформації про потреби ринку щодо випуску продукції; ефективність рекламних заходів (своєчасність, витратність, результативність).
Із метою уточнення сутності конкурентоспроможності підприємства виокремимо ключові характеристики цієї категорії, а саме14:
1. Відносність. Конкурентоспроможність підприємства визначається відносно певних конкурентів.
2. Об’єктність. Передбачає, що конкурентоспроможність визначається для конкретного об’єкта – підприємства, параметри якого ґрунтовно досліджуються та порівнюються із конкурентами.
3. Динамічність. Параметри конкурентоспроможності підприємства періодично змінюються під впливом середовища функціонування.
4. Інтегрованість. Не можна ототожнювати конкурентоспроможність усього підприємства лише з його окремим елементом (продукцією, фінансовим станом, часткою ринку тощо), оскільки у такому разі розуміння цього поняття буде не повним та однобоким.
5. Приналежність до конкретного конкурентного ринку. Конкуренто-спроможність підприємства ідентифікується на відповідному ринку залежно від масштабів та обсягів діяльності підприємства.
6. Необхідність цілеспрямованого формування. Підприємство не може бути конкурентоспроможним на відповідному ринку, не докладаючи до цього комплексу зусиль у різноманітних сферах (товарній, технологічній, виробничій, фінансовій, інноваційній, інвестиційній, маркетинговій тощо).
7. Іманентність. Конкурентоспроможність підприємства є внутрішньо зумовленою характеристикою, за допомогою якої можна ідентифікувати будь-яке підприємство, що функціонує на конкурентному ринку.
8. Декомпозиційність. Коли йдеться про конкурентоспроможність підприємства, то важливо не лише визначити її рівень, але й діагностувати, за рахунок яких сфер та складових діяльності сформовані конкурентні переваги.
9. Уніфікованість. Розуміння конкурентоспроможності повинно бути ідентичним в усіх учасників ринку та зацікавлених суб’єктів.
10. Адекватність. Йдеться про те, що конкурентоспроможність повинна відображати реальний стан на ринку, відповідати дійсності, а не мати формальне значення.
Існує багато класифікаційних ознак для поділу конкурентоспроможності підприємства на види. Найбільш поширені подано у Додатку В.
З урахуванням властивостей відносності та релевантності, конкурентоспроможність класифікується стосовно конкретного ринкового простору (за територіально-географічною ознакою). За цією ознакою виділено такі види конкурентоспроможності підприємства:
місцева (в межах окремих міст або областей);
регіональна (у межах декількох регіонів країни);
національна (у межах всієї країни);
міжнародна (на між народних ринках).
Особливе значення ця класифікація має в торгівлі, де специфічною рисою конкуренції є локальність конкурентної боротьби, тобто її обмеженість територіальними границями конкретного ринкового сегмента.
Динамічність конкурентоспроможності підприємства обумовлює її класифікацію за характером прояву у часі. Відповідно до цієї класифікаційної ознаки доцільно виділяти конкурентоспроможність:
ретроспективну – характеризує стан або динаміку розвитку підприємства у конкурентному середовищі на конкретну дату або проміжок часу у минулому, визначається на основі дослідження його результатів у конкурентній боротьбі у попередніх періодах;
поточну – відображення потенціалу підприємства у конкуренції на момент проведення оцінки, тобто за поточний період;
перспективну – прогноз розвитку потенціалу підприємства з досягнення високих результатів у конкуренції в майбутньому.
За тривалістю прояву у часі, конкурентоспроможність може бути класифікована на перманентну, яка має місце протягом тривалого періоду часу та, як правило, є наслідком цілеспрямованих дій підприємства, та тимчасову, що має короткостроковий характер та, звичайно, є результатом певних змін у конкурентному середовищі.
За станом системного розвитку об’єкта слід виділяти статичну та динамічну конкурентоспроможність підприємства. Статична конкуренто-спроможність характеризує здатність підприємства ефективно вирішувати питання підтримки власної життєдіяльності (забезпечення ресурсами, організації виробничої та збутової діяльності, створення нормальних умов для персоналу) задовольняючи при цьому соціально-економічні інтереси власників. Динамічна конкурентоспроможність відображає здатність підприємства підтримувати досягнутий рівень конкурентоспроможності як в умовах впливу негативних факторів, так і при трансформації загальної ситуації на цьому сегменті ринку, шляхом створення умов для стабільного та гармонічного розвитку підприємства. Динамічна конкурентоспроможність є обов’язковою умовою довгострокового виживання підприємства.
Прогностичний характер конкурентоспроможності потребує її класифікації за характером цілей управління, згідно з яким доцільно виділяти тактичну та стратегічну конкурентоспроможність підприємства.
На тактичному рівні основним завданням управління конкуренто-спроможністю є забезпечення життєдіяльності підприємства всупереч тиску з боку конкурентного оточення у релевантному конкурентному середовищі в поточному періоді часу. Стратегічна конкурентоспроможність характеризує здатність підприємства до виживання та розвитку за умов дестабілізуючого впливу оточення в майбутньому релевантному конкурентному середовищі.
Класифікація конкурентоспроможності за способом досягнення пов’язана з тим, що здатність конкретного підприємства до успішного функціонування в умовах конкуренції (тобто конкурентоспроможність) може бути результатом дії як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.
Внутрішня конкурентоспроможність є наслідком дії внутрішніх щодо підприємства факторів, що знаходяться під його безпосереднім впливом стосовно їх формування та розвитку. Зовнішня конкурентоспроможність є результатом дії факторів, що формуються у зовнішньому щодо підприємства середовищі, які складно або зовсім не піддаються управлінському впливу.
Згідно із стратегічною визначеністю конкурентоспроможність підприємства класифікується на очікувану та неочікувану. Під очікуваною слід розуміти конкурентоспроможність, що отримана в рамках існуючої на підприємстві стратегії конкурентоспроможності. Неочікувана конкуренто-спроможність пов’язана з обставинами, що не залежать від діяльності підприємства, а є наслідком позитивних ринкових тенденцій або сприятливих змін у конкурентному середовищі.
За рівнем конкурентної активності виділено активну та пасивну конкурентоспроможність підприємства. Активна конкурентоспроможність є результатом агресивної конкурентної поведінки підприємства, що базується на зміні існуючих умов конкуренції шляхом виявлення основних сил, від яких залежить майбутнє ринку та розробки ефективних способів впливу на ці сили. Пасивна конкурентоспроможність є свідченням нездатності підприємства до реалізації наявного в його розпорядженні економічного потенціалу, не лише для послідовної реалізації ним наступальних конкурентних дій, а і для підтримки параметрів життєдіяльності на достатньому для його нормального функціонування рівні.
За ступенем стійкості доцільно виділити стійку та нестійку конкурентоспроможність. Стійка конкурентоспроможність є наслідком наявності у підприємства стійких конкурентних переваг, що базуються на різниці потенціалів підприємства та його основних суперників, яка не може бути швидко переборена останніми. Нестійка конкурентоспроможність є наслідком конкурентних переваг, що не відповідають критеріям стійкості.
Введення такої класифікаційної ознаки, як ступінь охоплення об’єкта дослідження, пов’язане із складністю конкурентоспроможності як економічної категорії, яка може розглядатися в умовах різного ступеня охоплення діяльності підприємства. Доцільним є поділ конкуренто-спроможності на інтегральну, яка характеризує конкурентоспроможність підприємства як господарюючої системи та відображає стан усіх найважливіших аспектів його діяльності, та локальну – яка характеризує конкурентоспроможність окремих його підсистем.
Наведений склад ознак не є вичерпним, але достатнім, для розкриття теоретичних основ конкурентоспроможності підприємства.
Перш ніж розглядати чинники конкурентоспроможності, визначимо, що означає термін «чинник» взагалі. Чинник (або – фактор; від лат. factor – той, що обумовлює) – це рушійна сила або причина будь-якого процесу чи явища, що визначає його характер або окремі ознаки. Звідси випливає, що чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (істотні обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентоспроможності підприємства, або ж повністю визначають його.
Незважаючи на значну кількість підходів до класифікації факторів конкурентоспроможності підприємств, О. Є. Россіхіна запропонувала новий підхід. За її методикою фактори можна поділити на три групи: техніко-економічні, комерційні та нормативно-правові (рис. 1.3.)15.
Найпоширенішим є виокремлення чинників конкурентоспроможності, що грунтується на класифікаційних ознаках, які наведено у Додатку Г.
Описані чинники формування конкурентоспроможності підприємства діють не ізольовано, а системно, що посилює наслідки дії кожного окремо взятого чинника. Вказана класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства призначена для формування максимально можливої кількості чинників, які формують конкурентні переваги та стабільні позиції господарюючих суб’єктів. Ключовими аспектами забезпечення конкуренто-спроможності підприємства є: виробничий, маркетинговий, фінансовий, інноваційний, кадровий та організаційно-культурний, управлінський16.
Рис. 1.3. Класифікація факторів конкурентоспроможності підприємств17
На підставі аналізу змісту наведених та інших підходів до визначення суті конкурентоспроможності підприємства, можна сформулювати власне її розуміння як економічної категорії, що виражає економічні відносини між підприємствами з приводу їхньої здатності до стабільного позиціонування себе на ринку відповідної продукції завдяки конкурентним перевагам по відношенню до своїх конкурентів. А рівень конкурентоспроможності кожного конкретного підприємства є дискретною характеристикою цієї якості підприємства на кожний конкретний момент часу його функціонування.
Систематизація і узагальнення різних точок зору на конкуренто-спроможність підприємств (організацій, фірм) дає змогу зробити висновок, що, по-перше, конкурентоспроможними можна вважати ті господарюючі суб’єкти, які функціонують ефективно, тобто їх конкурентоспроможність є категорією ефективності, але на більш високому рівні. По-друге, вони надають споживачеві конкурентоспроможні товари, тобто конкуренто-спроможність підприємств зрештою виявляється в процесі реалізації виробленої продукції. Таким чином, як основні критерії конкурентоспроможності фірми пропонуються дві оціночні категорії: «цінність вироблених підприємством товарів (послуг)» і «цінність підприємства як суб’єкта господарювання»18.