2.1 . Техногенне навантаження на території м.Івано-Франківськ

Техногенне навантаження зумовлене функціонуванням на території міста різногалузевих промислових підприємств. В м. Івано-Франківську в 2005 р. діяло 80 підприємств, які викинули протягом року в атмосферне повітря 690, 667 тонн більше 60 назв різних забруднюючих речовин. Основними змінними сполуками, що надходять в атмосферу від стаціонарних джерел, є оксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю, завислі речовини (різного складу сажа, зола та ін.), леткі органічні сполуки, вуглеводні тощо.

На території міста Івано-Франківська виробничо-господарська діяльність обумовлює негативний вплив на стан навколишнього природного середовища і умови життєдіяльності населення. У зв’язку з цим необхідно впроваджувати заходи для формування безпечного для життєдіяльності людей навколишнього середовища, запроваджувати у виробничу діяльність замкнутий цикл: «добування ресурсів – виробництво – споживання – утилізація відходів – відновлення ресурсів». Виробничо-господарська діяльність повинна базуватись на принципах:

– екологічно чистого виробництва, яке характеризується відсутністю або незначним (екологічно безпечним) впливом на навколишнє природне середовище;

– впровадження технологій, які забезпечують економію енергетичних і матеріальних ресурсів, утилізацію і повторне використання відходів;

– систематичного контролю за станом і якістю навколишнього природного середовища.

Основними забруднювачами атмосферного повітря на території міста Івано-Франківська є промислові підприємства, підприємства теплопостачання, а також автотранспорт.

Загальна кількість викидів забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел у 2010 році становила 13,4 тис тонн (табл. 2.1). Порівняно з 1995 роком вона зменшилась на 2,8 тис. тонн (на 17,2 %) за рахунок зменшення на 2,2 тис. тонн викидів від стаціонарних джерел.

З 2005 року кількість викидів із стаціонарних джерел залишається майже на одному рівні і коливається в межах 500-700 тонн за рік. Серед підприємств (стаціонарні джерела) найбільшими забруднювачами атмосферного повітря є:

– ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (котельні) – 194,6 тонн/рік;

– ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» – 117,6 тонн/рік;

– Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової промисловості – 52,7 тонн /рік;

– ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» – 12,5 тонн/рік;

– ЗАТ «Солід» – 11,8 тонн/рік;

– ДП «63 котельно-зварювальний завод» – 10,4 тонн/рік.

У загальній кількості викидів переважають викиди від пересувних джерел (96 %). Їх кількість за період 1995-2010 рр. коливається у межах 12 900-17 200 тонн за рік. 

Загальний стан зелених насаджень на території м.Івано-Франківськ – задовільний.

Недоліки: знесення зелених насаджень при забудові; вирубування і невідновлення дерев уздовж доріг; відсутність «Плану озеленення і створення нових зелених насаджень на території міста Івано-Франківська”.

2. Техногенне навантаження на території м.Ужгород

Екологічна ситуація у м.Ужгороді погіршується кожного дня. Цьому процесу сприяє практично повна індустріалізація виробництва, збільшення кількості автомобільного транспорту, не бережливе ставлення людей до навколишнього середовища та інші чинники. В Україні екологічна ситуація одна з найгірших внаслідок відсталості технологій виробництва та особливо способів очистки, регенерації і повторного використання відходів, як промислових так і побутових. Також недосконала політика у галузі природокористування.

Основними джерелами забруднення залишаються автотранспорт (на першому місці), підприємства «Закарпатнафтопродукт», «Ужгородтеплокомуненерго» та інші невеликі, але потужні приватні підприємства по переробці деревини та виготовленню меблевої продукції. За даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища основними підприємствами-забруднювачами є: ДП «Закарпатський облавтодор», Мінтранс України, Закарпатська філія концерну «Нафтогаз України» та компресорна станція «Ужгород».

Багато підприємств перестали працювати на попередніх потужностях, а деякі і зовсім закрились (в Ужгороді це - машинобудівний завод «Тиса», «Електродвигун», ужгородський «Механічний» завод, та ряд інших).

Справедливо було сподіватися, що рівень забрудненості в регіоні буде знижуватися з кожним роком, адже зникло виробництво ливарних, гальванічних, металообробних цехів. Дійсно, протягом 2006 - 2010 р. роки фіксувалась динаміка зменшення концентрації певних сполук в атмосферному повітрі : міді до 0,0010 мг/м3 (бронзи та латуні, основний компонент яких є мідь, перестали виплавлятися); цинку до 0,0330 мг/м3 (оцинковку металів вже не здійснюють); заліза до 0,0240 мг/м3, марганцю до 0,0020 мг/м3, диоксиду сірки до 0,004 мг/м3 і пилу до

Швидке збільшення кількості автомобільного транспорту,обмеженість вільних земель та висока щільність забудови Ужгорода посилюють інтенсивність забруднення довкілля у регіоні. Ще одним адитивним фактором є географічне розташування міста (висота над рівнем моря 122 м) при тому, що Карпатські гори утворюють стінку, яка перешкоджає пересуванню повітряних мас. Таким чином, сконцентровані шкідливі аерозолі у приземній частині не здуваються вітрами у більш високі шари над землею. Значною є кількість транзитного транспорту у напрямі міст сусідніх держав (Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія). На відміну відпромислових джерел забруднення, які стаціонарно розміщені у конкретних районах населених місць, відокремлених санітарно-захисною зоною від житлової забудови, автомобіль є рухомим джерелом забруднення. Вихлопні гази автотранспорту – це суміш токсичних компонентів, що залишається в приземному шарі повітря (в умовах міської забудови), де їх розвіювання ускладнено. Тенденція до нарощування масштабів виробництва техніки, що одержує енергію з вичерпних енергоносіїв (нафта, газ), безперечно спричинить виділення у довкілля ще більшої кількості шкідливих речовин .

В такому непромисловому населеному пункті, як Ужгород, екологічна ситуація в плані забруднення важкими металами виявилася загрозливою. Щоб уникнути критичної ситуації, для оздоровлення екологічної обстановки ми пропонуємо:

а) розгрузити транспортні артерії міста шляхом зниження інтенсивності автопотоку за рахунок ширшого використання наявних кільцевої та об’їзних доріг і побудови нових біляміських транспортних розв’язок;

б) заборонити реалізацію на АЗС Ужгорода та Ужгородського району етилованих бензинів різних марок.