37. Роди дієслівної дії

Категорія виду є основним граматичним втіленням категорії аспектуальності, що виражає мовними засобами погляд мовця на дію у її перебігові в часі за ознакою обмеженої чи не обмеженої граматичним виявом. Сфера спрямованості дії до її внутрішньої межі семантично пов’язана з позамовною дійсністю.

Однак об’єктивні та суб’єктивні аспекти характеристики дії, зумовлені поглядом мовця на ситуацію, відображуються в мовленні не лише у видових значеннях завершеності/незавершеності дії, на опозиції яких будується категорія виду. Вони доповнюються і конкретизуються додатковими якісними, кількісними, оцінними та іншими відтінками аспектуальності з погляду реальної граничності/неграничності вияву дії: тривалості, кратності, повторюваності, одноразовості, розподільності, інтенсивності тощо.

У лінгвістичній літературі такі якісні, кількісні та інші аспектуальні значення дієслів позначаються терміном с п о с о б и (роди) д і є с л і в н о ї дії, або розглядаються я к аспектуальні л е к с и к о — г р а м а т и ч н і р о з р я д и дієслів, у межах яких виділяються дрібніші, часткові підгрупи.

Способи дієслівної дії властиві всій дієслівній лексиці. У структурі речення акціональні значення виражаються словотворчими засобами та синтаксично пов’язаними з дієсловом адвербіальними компонентами. Наприклад, дієслова походити, пострибати,поспати, поплакати, почитати виражають внутрішню обмежену дію (доконаний вид) зі значенням невизначеної граничної тривалості, маркером якої є префікс по-. Ці дієслова поширені детермінантами недовго, трохи, якийсь час, один за одним тощо; дієслова попересолювати, попересушувати, поперемокати за допомогою префікса попере- виражають граничну розподільну дію в надмірному вияві {дуже сильно, занадто).

Видові форми дієслова мотивуються їх основою і реалізують можливість/неможливість досягнення внутрішньої межі дії, процесу, стану. На відміну від видових парадигматичних форм дієслів недоконаного і доконаного виду способи дієслівної дії об’єднують переважно дієслова одного виду.

Проблема класифікації способів дієслівної дії досить складна і суперечлива. Виокремлення їх Грунтується на визначенні загальних: якісних та кількісних семантичних ознак аспектуальності або ще й ознак оцінних характеристик міри вияву процесу, емоційного стану, інтенсивності дії тощо. В українськіймові налічують до 20 способів дієслівної дії. В. М. Русанівський поділяє їх на р е з у л ь т а т и в н і (виходити, достоятися), ф а з о в і {побігти, розхворітися, відгриміти), к і л ь к і с н і зі значенням одноразовості дії (війнути, блиснути), багаторазовості (поблискувати, попоходити, понасипати) і с т у п е н я і н т е н с и в н о с т і (начитатися, виспівувати, налютитися). А. П. Грищенко також називає 20 способів дієслівної дії, зводячи їх до трьох типів: ч а с о в и х , к і л ь к і с н и х т а о ц і н н и х .

Класифікація аспектуальних значень різних типів ґрунтується загалом на семантиці дієслів, їх здатності реалізувати процесуальну ознаку в часі, її тривалості, що виражається у певних словотвірних типах засобом префіксів чи й суфіксів.

Ч а с о в і способи дієслівної дії позначають початок, момент її (заговорити, побігти, увійти); кінець нетривалого перебігу (відбігти, відшуміти); результат тривання обмеженого певним періодом часу процесу (проспівати, пройти); тривалу, розподілену дію (розмірковувати, роз’їжджатися, вигулювати).

К і л ь к і с н і способи дієслівної дії репрезентують процеси або стани: одноразові, миттєві (мигнути, вколоти, гукнути); тривалі з додатковою оцінкою мовця: позитивною (наспіватися, напитися), негативною за наслідком (досидітися, догратися), надмірною у триванні (перетруситися, перетримати) чи багаторазово повторюваною (попоносити, понагинатися), багаторазово-розподільною (посходитися, перегуку ватися) та ін.

О ц і н н і способи дієслівної дії можна інтерпретувати як такі, що виражають міру або ступінь перебігу дії з погляду мовця, тобто н е ф а з о в і а к ц і о н а л ь н і з н а ч е н н я : перервно-пом’якшеної характеристики (поблискувати, поколювати), супровідної неінтенсивної (підспівувати, підсолоджувати), активно-інтенсивної (виспівувати, викручуватися), збуджено-інтенсивної (сміятися, розкручуватися), надмірно- або ускладненоінтенсивної (вимальовувати, забрехатися, зальопатися) та ін.

Отже, суб’єктивні оцінки об’єктивних дій, станів, процесів розрізняються в часових і кількісних виявах дієслівної дії у площині додаткових характеристик перебігу їх, які нашаровуються на видові значення досяжності/недосяжності внутріш ньої межі, результативності/нерезультативності. Ці фазові значення акціональності виражають переважно дієслова доконаного виду. Нефазові акціональні значення необмежених процесів є оцінними характеристиками зовнішньої межі (встановлюваної мовцем) — міри або ступеня реалізації дії, стану, процесу і рідше обмежених (досяжних) процесів.