58. Альтернативи діалектики як концепції розвитку (метафізика), як логіки (софістика та еклектика), як гносеології (релятивізм і догматизм)

Якщо розглядати діалектику як теорію розвитку, то її антиподами є метафізика, якщо як логіку, то альтернативами є софістика і еклектика, а якщо як теорію пізнання, то й альтернативами виступають догматизм і релятивізм.

Термін "метафізика" дослівно означає "після фізики". Він був уперше застосований у зв'язку з класифікацією філософської спадщини Аристотеля Андроніком Родоським (І ст. до н.е.). Згодом термін "метафізика" набув ін значення:

1) це синонім філософії; 2) метафізика в буденному розумінні вживається для означення чогось абстрактного, малозрозумілого; 3) онтологія-вчення про буття; 4) це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці. В значені "антидіалектика" термін "метафізика" запровадив у філософію Гегель.

Метафізика була історично неминучою теорією і методом пізнання, займала певне місце в розвитку філософії і в своєму розвитку дала змістовну трактовку ряду понять і категорій. Проте з розвитком науки виявила свою недостатність і поступилась діалектиці.

Метафізика і діалектика є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал. Діалектика визнає наявність зв'язків між старим і новим, а метафізика повністю відкидає їх, вважаючи, що нове цілком витісняє старе. Згідно метафізиці рух не може виходити з самої матерії, причиною руху є зовнішній першопоштовх. Прихильники метафізики не вбачають взаємозв'язку між кількістю і якістю; на їхню думку, кількість змінюється завдяки кількості (збільшення, зменшення і т. д.), якість змінюється завдяки якості (тобто саме по собі поліпшується, погіршується). Якщо діалектика вважає, що розвиток відбувається, головним чином, по висхідній спіралі, то метафізика визнає розвиток або за прямим, або за колом, або взагалі не визнає спрямованості розвитку. Якщо діалектичний спосіб мислення зводиться до кроків "теза – антитеза – синтез", то метафізичний спирається на формули "або – або", "якщо не те, значить – це", тобто метафізичне мислення негнучке та однобоке. Діалектика бачить світ у всьому його різноманітті ("кольорове бачення світу"), а метафізика – одноманітно, за принципом "чорне – біле". Згідно діалектиці пізнання є поступовий і цілеспрямований процес до абсолютної істини, через послідовне осягнення поки пізнаваних (відносних) істин; згідно метафізиці абсолютну істину можна пізнати відразу, з допомогою надчуттєвих прийомів, що носять "умоглядний" характер. Діалектика бачить світ цілісним і взаємозалежним, метафізика – складається з окремих речей і явищ.

Альтернативами діалектики с також софістика і еклектика.

Софістика – міркування, засноване на навмисному порушенні законів логіки. Вчення, що склалася в Афінах в другій половині V ст. до н. е. Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на аболютизаціі того чи іншого визначення, на змішуванні суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях (так званих софізмах), на свавільному вип’ячуванні другорядних властивостей предмету; на використанні різних значень одного і того ж слова тощо. І в цьому відношенні софістика має багато спільного з метафізикою. Однак це нетотожні, неоднозначні способи мислення. Софістика, на відміну від метафізики, не є якоюсь цільною, самостійною теорією пізнання чи його методом. Софістика як спосіб мислення мас виключно суб'єктивістський характер. Софістика не дає уявлення про певну картину світу Вона не є світоглядом. Представники Гіппій, Сократ.

Еклектика (з грецької – вибираю) – був напрям у давньогрецькій філософії доби еллінізму, в 2 столітті до н. е.; це нелогічна концепція, що ґрунтується на випадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніх суттєвих відмінностей на суб'єктивістському поєднанні елементів, положень різних вчень, концепцій, шкіл, поглядів тощо. Еклектика - це образно кажучи, "мішанина", тому вона не є ні теорією розвитку ні теорією пізнання, ні методом, ні світоглядом. Представник Потамон.

Догматизм (з грецької – положення, що сприймаються на віру, без доведення) – антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Догматизм виходить з незмінних, раз і назавжди даних формул, знань, котрі не можуть збагачуватися в процесі розвитку пізнання. Раз є певна істина, то вона, згідно з догматизмом, правильна для будь-якого випадку, для будь-яких умов розвитку. Поділяючи знання на правильні і неправильні, догматизм намагається закріпити це назавжди і фактично веде до оманливості Догматизм, перебільшуючи значення певних сторін істини, не визнає нових якісних моментів, що виникають у процесі пізнання, не враховує конкретності істини, абсолютизує її.

Зворотним боком догматизму с релятивізм. Релятивізм (з грецької –релятивний, відносний) – теоретико-пізнавальна концепція, котра виходить з однобічного з'ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання. Догматизм ґрунтується на перебільшенні значення абсолютної істини, ігноруючи момент її конкретності; релятивізм, навпаки, перебільшує значення відносної істини, відкидаючи момент її абсолютності. Представник Протагор.