52. Генеза свідомості як філософська і наукова проблема. Відображення та його форми.

Найперші уявлення про свідомість виникли ще в давнину. З того часу виникло ряд питань стосовно сутності пізнання свідомості. В часи християнства розум людини, її мислення вважалися іскрою божественного розуму. Саме він мислить, бажає, відчуває в людській свідомості. Декарт визначав свідомість як позапросторову субстанцію. Гегель вважав свідомість одним із втілень світового розуму. Він вперше розглядає соціально-історичну природу свідомості. У ХХст виникла теорія відображення. За цією теорією свідомість є вищою формою відображення. Сучасна філософія (і наука) не може дати остаточного і безсумнівного розв'язання цієї проблеми, але наявні на сьогодні авторитетні концепції походження свідомості допомагають цю проблему висвітлити і багато чого зрозуміти в її розв'язанні. До таких концепцій можна віднести: теологічну(релігійну), дуалістичну, еволюційну, трудову, теорію єдиного інформаційного поля та субстанційну.

Релігійна стверджує, що свідомість людини є божим даром: створюючи людину, Бог "вдихнув у неї дух живий".Дуалістична - наголошує про відмінності між свідомістю та матеріально-чуттєвою реальністю, звідси висновок про існування в світі двох родів явиш (або двох субстанцій) - матеріальних та ідеальних. Вони існують у тісному переплетінні між собою. Концепція єдиного інформаційного поля наголошує на тезі, яка не викликає серйозних заперечень: усі процеси світу супроводжуються обміном інформацією, свідомість —один із проявів інформаційних процесів, можливо, найяскравіший. Трудову концепцію або концепцію походження свідомості внаслідок розвитку праці Не пояснюють того, що найдавніші кам'яні знаряддя праці відстоять від нас у часі на 2,5 млн, наскальні малюнками та ін., з'являються в інтервалі 100 -35 тис. років тому. Огляд цих концепцій дозволяє окреслити чинники виникнення та функціонування свідомості: загальнокосмічний – принципова спорідненість процесів свідомості з усім багатством космічних явищ; трансендентна – здатність продукувати абсолютні виміри сущого; інформац – здатність оперувати інформ; природно-біологічний – свідомість повязана з психікою; соц-діяльнісна – свідомість вписана в історичний досвід людства; культ-істор – міра творчих самовиявлень, джерелом життевих сенсів; антропологічний – дозволяє побачити свідомість у специфічно-людських вимірах; індив-особ – форм.свідом. фіксує її єдність із життям та біограф конкретної людини.

Свідомість це вища, властива лише людині, пов’язана з мовленням функція мозку, яка полягає в узагальненому та цілеспрямованому відображенні дійсності. Відображення – це перенесення дії одного одного обєкта на інший. Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і розвитку матерії, визначається її внутрішнім змістом. Виходить, що відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, залежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем. У зв'язку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній. До основних типів відображення сучасна наука відносить:

1) неорганічне відображення - пов'язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл;

2) органічне відображення - має місце в живій природі (подразливість, чутливість, психіка);

3) соціальне відображення - рівень існування людської свідомості.