
- •9. Етичний раціоналізм Сократа. Основні сократівські школи (кініки, кіренаїки).
- •13.Суперечки про природу універсалій в середньовічній філософії: номіналізм і реалізм.
- •15. Провідні ідеї, основні проблеми і специфічні риси філософської думки Київської Русі (Іларіон, Нестор, Володимир Мономах, Кирило Туровський, Клим Смолятич, Даніїл Заточник).
- •16. Характерні риси і основні течії натурфілософії епохи Відродження (Кузанський, Бруно).
- •17. Проблеми методи пізнання у філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм (Бекон, Декарт).
- •18. Проблема субстанції у філософії Нового часу (Декарт, Спіноза, Лейбніц).
- •19. Матеріалістичний сенсуалізм д.Локка та ідеалістичний сенсуалізм Дж.Берклі у філософії Нового часу.
- •23. Філософія тотожності ф.В.Й. Шеллінга. Метод інтелектуальної інтуїції
- •28. Виникнення позитивізму, основні етапи його розвитку. Вчення о.Конта про три стадії у розвитку пізнання. Класифікація наук за Контом.
- •29. Проблема буття людини у філософії екзистенціалізму.
- •30. Ідея несвідомого у класичному психоаналізі з.Фрейда. Структура психіки людини за Фрейдом. Еволюція ідеї несвідомого у неофрейдизмі (к.Г.Юнг, е.Фромм).
- •31. Провідні ідеї, специфічні риси і основні проблеми філософії г.С.Сковороди
- •32. Теософська та антропологічна проблематика в українській та російській філософії Юркевич, Соловйов, Бердяєв
- •33. Еволюція сучасної релігійної філософії неотомізм, персоналізм, тейярдизм
- •34. Основні методологічні концепції мови науки і природньої мови у неопозитивізмі: логічний позитивізм, лінгвістичний позитивізм.
- •35. Концепція розвитку наукового знання за к.Поппером і теорія наукових революцій за т.Куном у філософії постпозитивізму.
- •40. Поняття методу та методології. Класифікація методів.
- •41. Рівні, форми і методи наукового пізнання.
- •42. Чуттєве та раціональне пізнання. Співвідношення їх форм.
- •43. Основні проблеми сучасної гносеології. Основні види і принципи пізнання.
- •44 Наука як феномен культури і об’єкт філософського дослідження. Специфіка і основні функції науки.
- •45 Проблема істини у філософії. Співвідношення абсолютної та відносної істини в процесі пізнання. Конкретність істини.
- •46. Суб’єкт, об’єкт і предмет пізнання.
- •47. Практика як критерій істини
- •48. Поняття закону. Класифікація законів.
- •49. Філософський зміст категорії буття. Основні форми буття.
- •50. Матерія як філософська категорія. Основні форми руху матерії
- •51. Спосіб та форми існування матерії (рух, простір і час).
- •52. Генеза свідомості як філософська і наукова проблема. Відображення та його форми.
- •53. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.
- •54. Суспільна свідомість та її структура: рівні і форми.
- •55. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.
- •56. Зміст, методологічне значення і світоглядний аспект основних законів діалектики
- •57. Специфічні риси та методологічне значення категорій діалектики у процесі пізнання.
- •58. Альтернативи діалектики як концепції розвитку (метафізика), як логіки (софістика та еклектика), як гносеології (релятивізм і догматизм)
- •59. Предмет соціальної філософії. Специфіка соціального пізнання.
- •60. Суб'єкти суспільного розвитку. Місце та роль культурно-історичного суб'єкта у соціальній структурі суспільства та проблема його формування в умовах побудови в Україні громадянського суспільства.
50. Матерія як філософська категорія. Основні форми руху матерії
Світ є матеріальним, складається із різних предметів та процесів, що перетворюються, виникають і зникають, відображаються в свідомості, існуючи незалежно від неї. Ідеалісти оцінюють матерію як субстрат, не здатний до самоформування, бо він формується ідеєю. Матеріалісти характеризують матерію як здатну до самоформування субстанцію (Дж. Бруно і Б. Спіноза). Спіноза розглядав природу як субстанцію, що є причиною самою себе, має в собі достатні основи для свого існування.
Матерія як сукупність властивостей. Вона проводилася метафізичним матеріалізмом XVII-XVIII ст. Гольбах: Матерія – субстанція, а її джерело самопородження, спосіб існування, – рух. Матерія – “все те, що дано у відчутті”.
Матерія – філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях, яка відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них. Дається через відчуття нам – найголовніша ознака. Матерії, у чистому вигляді не існує. У світі існують лише конкретні матер. утворення. Взаємним перетворенням елементарних частин, обмін речовин в клітинах організму, обмін діяльністю між людьми в процесі соціального життя є рухом. Матерія не може існувати поза рухом. Рух матерії здійснюється у просторі і часі.
Рух – філ.. категорія, яка відображає будь-які зміни в природі і суспільстві; найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. У світі немає матерії без руху, як нема і руху без матерії. Тому рух вважається абсолютним, на той час як спокій – відносним: спокій – це лише один із моментів руху. Тіло, що перебуває у стані спокою відносно Землі, рухається відносно Сонця. Кількість форм руху безкінечна, рух невичерпний за своєю багатоманітністю, як і матерія. Джерело руху – сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух матерії – це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів.
Абсолютний рух як спосіб існування матерії виявляється в розвитку форм руху нескінченно різноманітних матеріальних систем.
Структурні рівні матерії: 1.неорганічний(нежива природа) (мікро, макро-, мегасвіти); 2.жива природа (біологічні) біосфера від мікроорганізмів до людини; 3.соціальний (особистість, родина, плем'я, народність, нація, клас, суспільство, людство).
Класиф. форм руху матерії: 1.матеріальні форми руху; 2. духовні (ідеального)
Розрізняють 5 матеріальних форм руху матерії (Енгельс): механічний, фізичний, хімічний, біологічний, соціальний. Механічна - це переміщення тіл в просторі, що проявляється як рівномірне, прискорене, обертальне, коливальне. Фізична - включає в себе рух елементарних часток і полів, гравітаційний, тепловий рух. Хімічна – це рух атомів. Внаслідок цих процесів виникають чи розпадаються молекули, з яких утворюються всі хімічні сполуки. Хімічні перетворення дуже поширені в живій і неживій матерії. Біологічна характеризується розвитком та функціонуванням живих організмів., які пов'язані з обміном речовин з навколишнім середовищем. Для соціальної характерним є всі зміни, що відбуваються в суспільстві. Всі ці форми знаходяться у тісному взаємозв’язку між собою. Кожна наступна включає в себе попередню, найвищою є соціальна форма руху. Форми руху ідеального (духовного процесу)-результат діял. матеріальних процесів: 1.емоційний рух (рух відчуттів); 2.вольовий- формування рішучості до дії; 3.інтелектуальний розсуд і розуму – примітивна система калькуляторної логіки.