43. Основні проблеми сучасної гносеології. Основні види і принципи пізнання.

Гносеологія — теорія пізнання, розділ філософії. Термін «гносеологія» був уведений і активно застосовувався у німецькій філософії XVIII ст.

Гносеологія – розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи і можливостей пізнання, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності.

Гносеологія, як філософська дисципліна аналізує не індивідуальні механізми, які діють в психіці, що дозволяють тому або іншому суб'єктові дійти певного пізнавального результату, а загальні підстави, які дають можливість розглядати цей результат як знання, що виражає реальний, дійсний стан речей.

Сучасна гносеологія розриває це коло, визначаючи початок пізнання та подальший шлях його розвитку. Таким початком виступає чуттєво-конкретне, характерною рисою якого є відображення предмета в усій його безпосередності.

Сучасна гносеологія — це вчення про проблему взаємини до науки. Наукові дослідження зумовили виникнення соціальної природи пізнання. Розуміючи це був зроблений висновок, що наука розвивається не формально-соціально, а за рахунок дослідників і їх особистісних ресурсів.

Види пізнання:

1. міфологічне

вид пізнання характерний для первісної культури. Міфологічне пізнання характеризується персонофікацією, уособленням складних понять в образах богів і антропоморфізмом.

2. релігійне

об'єктом релігійного пізнання в монотеїстичних релігіях, тобто в іудаїзмі,християнстві і ісламі, є Бог, який проявляє себе як Суб'єкт, Особа. Акт релігійного пізнання, або акт віри, має персонально-діалогічний характер.

3. філософське

Специфікою філософського пізнання є прагнення вийти за межі фрагментарної дійсності і знайти фундаментальні принципи і основи буття, визначити місце людини в нім. У його склад входять: гносеологія, онтологія.

4. наукове

Наукове пізнання – це дослідження, характерне своїми особливими цілями й завданнями, методами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане прокладати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем.

Сучасна теорія пізнання ґрунтується на таких принципах:

а) об‘єктивності – визнання об‘єктивного існування дійсності як об‘єкта пізнання, що не залежить від людини і людства;

б) пізнавальності – визнання того факту, що пізнання здатне адекватно відображати дійсність й йому в принципі немає меж.

в) активного творчого відображення – визнання того факту, що пізнання – це процес творчого відображення дійсності в свідомості людини.

г) діалектики – визнання необхідності застосування до процесу пізнання основних принципів, законів та категорій;

д) практики – визнання основою пізнання та критерієм його істинності практику;

е) історизму – визнання того факту, щоб розгляд усіх предметів і явищ слід проводити з врахуванням їх виникнення і становлення;

є) конкретності – визнання того, що абстрактної істини немає, істина завжди конкретна, зумовлена конкретними умовами, місцем та часом.