30. Ідея несвідомого у класичному психоаналізі з.Фрейда. Структура психіки людини за Фрейдом. Еволюція ідеї несвідомого у неофрейдизмі (к.Г.Юнг, е.Фромм).

Психоаналіз — 1) група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань; 2) спосіб інтроспекції (спостереження за власними почуттями, думками) людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв'язків та процесів. Основоположник З.Фрейд („По той бік принципу задоволення”, „Я і Воно”, „Масова психологія і аналіз людського Я”) досліджуючи характер і причини неврозів виявив область люд. психіки, що має важливе значення для життєдіяльності Л – несвідоме. Несвідомі багато наших бажань та прагнень. Часто несвідоме проявляється в гіпнотичних станах, сновидіннях, в поведінці (обмовки, рухи, описки). Психіка людини є взаємодією 3 рівнів: несвідомого, предсвідомого, свідомого. Несвідоме - центральний компонент, відповідає суті людської психіки, а свідоме – лише надбудова. Створив триелементну модель особистості. „Воно” - глибинний шар несвідомого потягу, основа діяльності індивідів, „Я” - сфера свідомого, посередник між „Воно” і зовнішнім світом. „Зверх-Я” внутрішньо особова совість, посередник в конфлікті між „Воно” і „Я”. Оскільки в задоволені своїх пристрастей індивід стикається із зовн. реальністю, яка протистоїть „Воно”, в ньому виділяється „Я”, що прагне подолати несвідомі потяги і спрямувати їх в русло соц-но схвальної поведінки за допомогою „Зверх – Я” - ніби вища істота в л, засвоєні індивідом соціально значущі норми та заповіді, соц. заборони. Глибинний шар людської психіки функціонує на основі природних інстинктів, „первинних потягів” для отримання найбільшого задоволення. Безпосередньо сексуальний потяг Ф спочатку розглядав як основу первинних потягів. Пізніше він його замінює поняттям „лібідо”, яке осягає всі сфери любові. Висунув гіпотезу, що діяльність Л зумовлена наявністю біол. і соц. потягів, де домінуюь „інстинкт життя” – ерос та „інстинкт смерті” – танатос. Не абсолютизував силу несвідомого. Вважав, що людина може оволодіти своїми інстинктами, пристрастями та керувати ними в реальному житті. Завдання психоаналізу - переведення несвідомого матеріалу людської психіки в область свідомості та підкорення його своїм цілям.

Одним із впливових напрямків сучасної психології є неофрейдизм. На його становлення великий вплив мали ідеї К.Юнга, А.Адлера, Е.Фромма. Юнг критикував вчення Фрейда, створив аналітичну психологію. За Ю., несвідоме - не лише суб’єктивне і індивідуальне, а й колективне несвідоме. Розрізняв такі архетипи колективного несвідомого: психічне співвідношення інстинктів, спонтанне породження образів, чистий формоутворюючий елемент сприйняття. Форми взаємодії компонентів психіки: розчинення особистого елементу психіки в колективному несвідомому (східна релігія); експансія „Я”, придушення колективного несвідомого (європейські релігії). Е. Фромм перетворив психоаналіз Фрейда в соціальну філософію, в центрі якої лежить психологічна модель Л, розвиток як результат пристосування Л до конкретної соціально-економічної ситуації. Основна ідея Фромма: створення ідеального сусп-ва, в якому спрямованість на володіння змінюється спрямованістю на буття. Функція нового суспільства - створення людини, характер якої визначається відмовою від власності заради буття, вищою метою життя є всебічний розвиток та відмова від експлуатації.