Зміст

Передмова

ТЕМА 1. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

ТЕМА 2. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ТЕМА З. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

ТЕМА 4. ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ І ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ТЕМА 5. РОЗРОБКА І ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 6. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

TEMА 7. ОСНОВНІ ФОНДИ ТА ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 8. ОБОРОТНІ ФОНДИ І ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 9. ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 10. ВИРОБНИЧІ ІНВЕСТИЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 11. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС: НАПРЯМКИ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ТЕМА 12. ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

ТЕМА 13. ОПЛАТА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ТЕМА 14. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 15. ЦІНИ І ЦІНОУТВОРЕННЯ В РИНКОВИХ УМОВАХ

ТЕМА 16. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 17. РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ І САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

ТEMA18. БАНКРУТСТВО ТА ЛІКВІДАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Передмова

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб'єкту (називатимемо його „підприємством") надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємство виходить із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Економіка є найбільшою сферою суспільних відносин і розглядається у декількох значеннях:

по-перше, як сукупність відносин, що визначаються характером власності на засоби виробництва;

по-друге, як господарство окремого району, країни;

по-третє, як наукова дисципліна, що займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди, праця і т. п.).

У першому значенні — економіка є об'єктом вивчення політекономії, у другому — територіального розміщення продуктивних сил. Нас цікавить третє значення цього терміну, а точніше, економіка окремо взятого підприємства.

Економіка підприємства — це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. При цьому економічні і організаційні питання розглядаються в тісному зв'язку з технікою і технологією.

Виходячи із змісту навчальної дисципліни „Економіка підприємства", даний навчальний посібник опирається на вимоги державного освітнього стандарту України і покликаний допомогти студентам поєднати теоретичні знання і практичні навички в опануванні основних тем курсу. Зміст посібника в логічній послідовності відображає структуру курсу.

Кожна тема, розглянута в навчальному посібнику, містить перелік питань, що є обов'язковими для вивчення, короткий виклад змісту цих питань, включаючи найважливіші розрахунково-аналітичні моменти. Крім того, велика кількість задач дає можливість закріпити у практичних розрахунках засвоєння теоретичного матеріалу. Наведені приклади розв'язку типових задач полегшать студентам роботу над практично-розрахунковою частиною посібника.

Поскільки дисципліна „Економіка підприємства" входить до навчальних програм підготовки фахівців усіх без винятку економічних спеціальностей, то даний навчальний посібник може бути корисним для студентів усіх економічних та суміжних факультетів вищих навчальних закладів України.

В книзі, на відміну від першого видання, представлені нові теми: "Підприємство як суб'єкт господарювання ", "Прогнозування, планування і державне регулювання діяльності підприємств", "Реструктуризація і санація підприємства ", "Банкрутство та ліквідація підприємства", що робить її структуру більш адекватною вимогам існуючої типової програми "Економіка підприємства", укладачами якої є С. Ф. Покропивний, Г. О. Швиданенко, О. С Федонін.

Безумовне, не всі теми, які зазначені в посібнику, вдалося авторам розглянути з однаковою глибиною. Це обумовлено, з одного боку тим, що посібник носить конспективний характер, а з другого—й досі існує різний рівень розробки тих чи інших проблем прикладної економіки, її понять та категорій, недостатній рівень узагальнення конкретних ситуаций з усіх основних аспектів економіки підприємства в контексті ринкових процесів, що відбуваються в Україні.

Крім того, в кожному розділі, після переліку питань для теоретичної підготовки, в прямокутнику подано список уживаних ключових термінів і понять, які має засвоїти студент.

Особливістю посібника є те, що в ньому майже в кожній темі містяться структурно-логічні схеми, графіки, таблиці, виділення курсивом найважливіших теоретичних положень, тести для самоконтролю, що полегшує студентам засвоїти учбовий матеріал. В кінці книги містяться словник основних термінів та понять і список літератури з "Економіки підприємства", що вийшли у світ протягом 1990-х років українською і російською мовами. Отже, навчальний посібник орієнтований на впровадження активної методики навчання. В ньому використовується повний комплекс основних методів навчання: словесний, наочний і практичний.

Основною метою книги є — допомогти студентам усіх фахових спрямувань набути: ґрунтовних знань з основних розділів прикладної економіки, вміння, спрямовані на отримання заздалегідь намічених результатів господарювання шляхом оптимального використання трудових, матеріальних, фінансово-кредитних та інших ресурсів підприємства, практичних навичок прийняття науково-обгрунтованих господарсько-управлінських рішень в умовах ринкової економіки.

Співавторами та авторами окремих розділів книги є: канд. екон. наук, доцент І. М. Бойчик — теми 1—3, 5—16; канд. екон. наук, доцент 17. С. Харів — теми 1—2 разом з І. М. Бойчик; канд. екон. наук, доцент М. І. Хопчан — теми 4, 17—18; аспірант Ю. В. Піча — передмова (разом з 1. М. Бойчик), укладання словника основних термінів та понять, списку підручників та посібників з "Економіки підприємства", розробка структурно-логічних схем, унаочнення матеріалу.

Будемо вдячні всім, хто висловить свої критичні зауваження і побажання щодо поліпшення змісту і структури навчального посібника.

Тема 1. Галузева структура виробництва

Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Цей поділ праці призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей.

Загальний поділ праці призвів до виділення таких галузей народного господарства, як промисловість, сільське господарство, зв'язок, транспорт, будівництво. Розрізняють такі види поділу праці: її загальний + частковий одиничний Частковий поділ

праці спричинив виділення галузей всередині промисловості, сільського господарства і т. д.

Одиничний поділ праці має місце безпосередньо на підприємствах.

Структура промислового виробництва формується під впливом, звичайно, часткового поділу праці.

Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу України і вона являє собою велику галузь народного господарства, яка здійснює переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів. Провідна роль промисловості пояснюється її значенням у впровадженні в життя досягнень науково-технічного прогресу, у визначенні економічного потенціалу країни.

Галузь промисловості — це якісно однорідна сукупність підприємств, об'єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

В практиці планування і управління використовують поняття господарської, чистої і комплексної галузі.

П Господарська галузь — це сукупність підприємств, установ з єдиним органом управління.

Чиста галузь — це сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств.

Комплексна галузь — це ряд галузей, що об'єднані однорідними ознаками.

Визначальним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

При віднесенні підприємств до тієї чи іншої галузі, перш за все, враховується економічне призначення продукції. За цією ознакою промисловість ділиться на групу А і групу Б.

За характером впливу на предмет праці всі галузі промисловості поділяються на добувні і обробні; за структурою затрат на — трудомісткі, матеріаломісткі, фондомісткі, енерго- і паливомісткі; за часом роботи протягом року на — сезонні і несезонні. Є ряд інших ознак класифікації галузей.

Галузеву структуру промисловості характеризують кількісне співвідношення між окремими галузями і певні виробничі взаємозв'язки між ними.

В умовах становлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне для управління державною власністю в промисловості, якісного складання міжгалузевого балансу.

Критерієм прогресивності галузевої структури є таке співвідношення окремих галузей, при якому потреби народного господарства у певних видах продукції задовільняються з найменшими затратами суспільної праці і в найкоротший строк.

Для характеристики галузевої структури промисловості та аналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можуть бути:

питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю;

зміна питомої ваги основних фондів галузі в загальній вартості основних фондів промисловості;

зміна чисельності працюючих в галузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін.

Для аналізу зрушень у галузевій структурі користуються показниками:

1) темпи росту обсягу виробництва окремої галузі (Тгал) (або всієї промисловості)

2) галузеві коефіцієнти випередження (Кгші) характеризують зміни в галузевій структурі промисловості і

3) знаючи базову галузеву структуру промисловості та галузеві коефіцієнти випередження, можна розрахувати питому вагу окремої галузі в загальному обсязі виробництва промисловості в плановому періоді:

Важливо виділити основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва в будь-якій країні.

Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції.

Метою складання міжгалузевого балансу є не нав’язування виробникам обов’язкових рішень щодо виробництва і розподілу продукції, а врахування обґрунтованої доцільності певних пропорцій, визначення можливої державної допомоги різного роду ресурсами.

Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісному виразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий або за звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів (тобто балансів розподілу окремих видів матеріальних ресурсів).