Технологічне оснащення токарних верстатів та його призначення

Приладдя та пристрої до токарних верстатів головним чином призначені для кріплення заготовок під час їх обробки. Приладдя та пристрої поділяються на три основні групи: 1) для закріплення заготовок під час обробки деталей у центрах; 2) для закріплення заготовок за зовнішню поверхню; 3) для закріплення заготовок за отвір. Окрім того, при більшому масштабі випуску виробів використовують розбірні універсальні приладдя.

До першої групи пристроїв належать звичайні центри, центри підвищеної зносостійкості, центри з постійним змащуванням, центри різної точності, що обертаються, та центри з рифленою поверхнею. Для передавання крутного моменту від шпинделя верстата до оброблюваної заготовки використовують хомутики різної конструкції, що закріплюються на заготовці.

До другої групи пристроїв належать дво-, три- та чотирикулачкові самоцентрувальні патрони, патрони з індивідуальним приводом кулачків, що дозволяють зцентрувати заготовки довільної форми, цангові патрони й патрони, що використовують під час затиснення силу різання.

До третьої групи пристроїв належать цільні оправки різної конфігурації, швидкодіючі цангові оправки та розтискні оправки.

У разі більшого масштабу випуску використовують універсальні верстатні пристрої, що збираються зі стандартних елементів: універсально-збірні пристрої (УЗП), збірно-розбірні пристрої (ЗРП), універсально-налагоджувальні пристрої (УНП) тощо.

Способи установлення заготовок у трикулачковому патроні; будова патрона

Короткі деталі зазвичай установлюють і кріплять у патронах, що поділяються на прості та самоцентрувальні.

Самоцентруючі патрони (рис. 1.3.59) у більшості випадків застосовуються трикулачкові та значно рідше двокулачкові. Ці патрони дуже зручні в роботі, оскільки всі кулачки переміщуються одночасно, завдяки чому деталь, що має циліндричну поверхню (зовнішню та внутрішню), установлюється та затискається точно за віссю шпинделя; крім того, значно скорочується час на встановлення та закріплення деталі.

Рис. 1.3.59. Трикулачковий самоцентруючий патрон:

а — загальний вигляд; б — конічне зубчасте колесо; в — багатовиткова спіральна канавка з кулачками; 1 — чотиригранний отвір; 2 — конічні зубчасті колеса; 3 — велике конічне зубчасте колесо; 4 — багатовиткова спіральна канавка; 5 — кулачки

На рис. 1.3.59, а показано трикулачковий самоцентруючий патрон. У ньому кулачки переміщуються за допомогою торцевого чотиригранного ключа, який вставляють у чотиригранний отвір 1 (рис. 1.3.59, а та б) одного з трьох конічних зубчастих коліс 2. Ці колеса зчеплені з великим конічним зубчастим колесом 3. На зворотному плоскому боці колеса 3 нарізано багатовиткову спіральну канавку 4 (рис. 1.3.59, в). В окремі витки цієї канавки входять нижніми виступами всі три кулачки 5. Коли ключем повертають одне із зубчастих коліс 2, обертання передається зубчастому колесу 3. Обертаючись, воно за допомогою спіральної канавки 4 переміщує пазами корпусу патрона одночасно й рівномірно всі три кулачки. Під час обертання диска зі спіральною канавкою в той чи інший бік кулачки наближаються або віддаляються від центру, відповідно затискаючи або звільнюючи деталь.

Слід звертати увагу на міцне затискування деталі в кулачках патрона. Якщо патрон у справному стані, то міцне затиснення деталі забезпечується застосуванням ключа з нормальною ручкою (рис. 1.3.60). Інші способи затискування, наприклад затискування за допомогою ключа та довгої труби, що одягається на ручку, застосовувати заборонено.

Рис. 1.3.60. Установлення та закріплення деталі в патроні

Після затиснення деталі не можна залишати ключ у патроні (рис. 1.3.61), оскільки це може призвести до нещасного випадку або виведення з ладу обладнання.

Рис. 1.3.61. Залишений ключ у патроні (порушення вимог безпеки праці)

Кулачки патронів застосовують загартовані та сирі. Зазвичай користуються загартованими кулачками, оскільки вони зношуються повільно. Але в разі затискання такими кулачками на деталях із чисто обробленими поверхнями залишаються сліди у вигляді вм'ятин від кулачків. Щоб уникнути отримання вм'ятин, у цих випадках рекомендується застосовувати сирі (незагартовані) кулачки, що точно обробляють (підганяють) за діаметром деталі, закріплюваної в них.

Сирі кулачки зручні ще й тим, що їх можна періодично розточувати різцем і, таким чином, усувати биття патрона, яке неминуче у разі його тривалої експлуатації. Розточують кулачки точно за розміром закріплюваної в них деталі.

Установлення та закріплення деталей у патроні з підтримкою заднім центром застосовують під час обробки довгих (рис. 1.3.62) і порівняно тонких деталей, які недостатньо закріпити тільки в патроні, оскільки сила різання та вага виступаючої частини деталі можуть зігнути її та вирвати з патрона.

Рис. 1.3.62. Закріплення деталі у патроні з підтримкою заднім центром

Знімаючи деталь, відтискають кулачки патрона і, підтримуючи деталь лівою рукою, виводять задній центр, для чого правою рукою повертають маховичок задньої бабки.