Елементи головки різця

Під час роботи на токарних верстатах використовують різні різальні інструменти: різці, свердла, розгортки, мітчики, плашки, фасонний інструмент тощо.

Токарні різці. Різець складається з головки 2 (робочої частини) та стрижня 1, що служить для закріплення різця (рис. 1.3.46). Передньою поверхнею 8 різця називають поверхню, якою сходить стружка. Задні (головна 3 та допоміжна 4) поверхні звернені до оброблюваної заготовки. Головна різальна кромка 7 виконує основну роботу різання. Вона утворюється перетинанням передньої та головної задньої поверхні різця. Допоміжна різальна кромка 6 утворюється перетинанням передньої та допоміжної задньої поверхонь. Місце перетинання головної та допоміжної різальних кромок називають вершиною 5 різця.

Рис. 1.3.46. Елементи різця:

1 — стрижень; 2 — головка; 3 — головна задня поверхня; 4 — допоміжна задня поверхня; 5 — вершина;

6 — допоміжна різальна кромка; 7 — головна різальна кромка; 8 — передня поверхня

Для утворення кутів різця встановлено поняття координатних площин. Стосовно токарної обробки це площина різання та основна площина. Площиною різання 2 називають площину, що дотична до поверхні різання та проходить через різальну кромку (рис. 1.3.47). Основна площина 1 паралельна напрямкам 3, 4 подач (поздовжньої та поперечної); вона збігається з опорною поверхнею різця.

Рис. 1.3.47. Умовні площини (різання та основна) для вивчення геометрії різця:

1 — основна площина; 2 — площина різання; 3 — поздовжня подача; 4 — поперечна подача

Кути різця

Кути різця поділяють на головні та допоміжні (рис. 1.3.48).

Рис. 1.3.48. Геометрія різця:

1 — основна площина; 2 — допоміжна січна площина; 3 — головна січна площина; 4 — переріз по допоміжній січній площині;

5 — переріз по головній січній площині; 6 — заготовка; 7 — різець

Головні кути різця вимірюють у головній січній площині, тобто в площині, перпендикулярній проекції головної різальної кромки на головну площину.

Головним заднім кутом α називають кут між головною задньою поверхнею різця та площиною різання.

Кут загострення β вимірюють між передньою та задньою поверхнею різця.

Головним переднім кутом γ називають кут між передньою поверхнею різця та площиною, перпендикулярною площині різання, проведеній через головну різальну кромку. Сума кутів α + β + γ = 90°.

Кут різання δ утворюється передньою поверхнею різця та площиною різання.

Головним кутом у плані φ називають кут між проекцією головної різальної кромки різця на основну площину та напрямком його подачі.

Допоміжний кут у плані φ1 утворюється проекцією допоміжної різальної кромки різця на основну площину та напрямком його подачі.

Кутом при вершині в плані ε називають кут між проекціями головної та допоміжної різальної кромки різця на основну площину.

Допоміжний задній кут α1 — це кут, утворений допоміжною задньою поверхнею різця та площиною, що проходить через його допоміжну різальну кромку перпендикулярно основній площині.

Важливу роль у процесі різання відіграє кут нахилу різальної кромки λ (рис. 1.3.49), від якого залежить напрямок сходження стружки.

Рис. 1.3.49. Кут нахилу різальної кромки λ

Кутом нахилу головної різальної кромки λ називають кут між різальною кромкою та площиною, проведеною через вершину різця паралельно основній площині.

Числові значення кутів леза вибирають за довідником токаря залежно від умов обробки.