1. Найвищий ступінь еволюції

2. система або комплекс нахилів до певного сприйняття умов діяльності та до певної поведінки в цих умовах

3. соціально психологічний процес ототожнення індивідом себе з іншою людиною, соціальною групою чи спільнотою

4. одна з течій соціологічного психологізму; розглядає суспільство як етап космічної еволюції, в якій кожен подальший етап акумулює досягнення попередніх та будується на них

№ 101, 3, 1, 1, 60

Психологія натовпу – це:

1. напрям, який постулює визначальним механізмом соціальної поведінки рефлекторну реакцію людського організму (фізичну чи вербальну) на подразники (стимули) зовнішнього середовища за принципом “стимул – реакція”

2. напрям у етносоціології, представники якого дотримуються думки про давність, одвічність існування нації з архаїчних часів

3. одна з течій соціологічного психологізму; розглядає суспільство як етап космічної еволюції, в якій кожен подальший етап акумулює досягнення попередніх та будується на них

4. одна з течій соціологічного психологізму, яка вивчає поведінку людей у великих групах і натовпах

№ 102, 3, 1, 1, 60

Один із натуралістичних, біологізаторських напрямів суспільної думки; вважає головними причинами розвитку суспільства расові особливості, а чистоту раси розглядає як основну спонукальну силу розвитку цивілізації – це:

1. географічна школа

2. расово антропологічний напрям

3. соціалдарвінізм

4. етнометодологія

№ 103, 5, 1, 1, 60

Термін М. Вебера, який характеризує перехід від мимовільних, суб’єктивних традиційних способів поведінки до організації діяльності згідно з раціонально встановленими правилами – це:

1. раціоналізація

2. революція

3. трансформація

4. прогрес

№ 104, 4, 1, 1, 60

Категорія символічного інтеракціонізму. Згідно з цією концепцією, соціальна взаємодія є наслідком значень, якими соціальні діючі особи наділяють речі та дії:

1. склад

2. жест

3. смисл

4. ідея

№ 105, 5, 1, 1, 60

За М. Вебером, будь яка активність індивіда, яка має для нього певний суб’єктивний сенс і орієнтована на інших – це:

1. Соціальний факт

2. Соціальна дія

3. установка

4. харизма

№ 106, 2, 1, 1, 60

Перенесення еволюційних принципів розвитку природи на соціальні процеси. Є основним положенням учення Г.Спенсера, який вважав, що в суспільстві, як і в природі, розвиток відбувається від простих форм до складних, різноманітних, але пов’язаних між собою – це:

1. Соціальна еволюція

2. амальгамація

3. соціальна диференціація

4. соціальна ідентичність

№ 107, 6, 1, 1, 60

Термін Ґ. Зіммеля; означає свідому взаємодію індивідів. Це складна форма усуспільнення, яка охоплює соціальні процеси, соціальні типи та моделі – це:

1. сім’я

2. секта

3. соціальна група

4. Асоціація

№ 108, 6, 1, 1, 60

Який з типів соціації не виділяв Г. Зіммель:

1. Соціальні факти

2. соціальні процеси

3. соціальні типи

4. моделі розвитку

№ 109, 10, 1, 1, 60

Кому з соціологів належить твердження, що діти освоюються в суспільстві і розвивають свої соціальні сутності (“самості”), наче приміряючи на себе ролі спостережуваних ними дорослих, тобто шляхом прийняття ролей:

1. Т. Парсонсу

2. Р. Мертону

3. А. Щюцу

4. Д. Міду

№ 110, 7, 1, 1, 60

Кому з соціологів належить твердження, що будь яку соціальну роль можна описати за допомогою п’яти основних параметрів: рівня емоційності, способу одержання, масштабу, ступеня формалізації, мотивації:

1. Т. Парсонсу

2. Р. Мертону

3. А. Щюцу

4. Д. Міду

№ 111, 7, 1, 1, 60

Кому з соціологів належить твердження, що існує декілька найбільш поширених способів вирішення рольового конфлікту: а) встановлення для себе ієрархії важливості ролей; б) чіткий розподіл різних сфер життєдіяльності; в) гумор:

1. Т. Парсонсу

2. Р. Мертону

3. А. Щюцу

4. Д. Міду

№ 112, 12, 1, 1, 60

Сутність якої теорії виражається у вивчення правил, що регулюють контакти між людьми і зазвичай приймаються на віру:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. інстинктивізм

№ 113, 9, 1, 1, 60

Сутність якої теорії виражається у приділенні головної уваги впливові витрат і винагороджень на поведінку людей:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. інстинктивізм

№ 114, 10, 1, 1, 60

Сутність якої теорії виражається у тому, що всі дії людей є проявами соціальної поведінки, заснованої на комунікації; комунікація стає можливою завдяки тому, що люди надають однакові значення символу:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. інстинктивізм

№ 115, 10, 1, 1, 60

До якої з концепції належить наступне судження: соціальне життя залежить від нашої здатності уявляти себе в інших соціальних ролях, і це сприйняття ролі іншого залежить від нашої здатності до внутрішньї розмови з самим собою:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. конфліктологія

№ 116, 9, 1, 1, 60

До якої з концепції належить наступне судження: нагорода, що виникає в ході взаємодії, стає регулярною, поступово переростаючи у такі відносини між людьми, що базуються на взаємних очікуваннях:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. конфліктологія

№ 117, 12, 1, 1, 60

До якої з концепції належить наступне судження: розуміння у розмові залежить від того, наскільки її учасники здатні заповнити низку основних припущень, унікальних для кожного процесу взаємодії:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. конфліктологія

№ 118, 7, 1, 1, 60

Який з типів девіантної поведінки, за Р. Мертоном, є “відкидання або пониження занадто високих культурних цілей великого грошового успіху і швидку соціальну мобільність там, де ці устремління не можуть бути задоволені”:

1. інновація

2. ритуалізм

3. ретритизм

4. бунт

№ 119, 9, 1, 1, 60

Теорія, яка розглядає соціальну взаємодію як процес, в ході якого індивіди прагнуть максимізувати одержувані вигоди і мінімізувати втрати; основну увагу приділяє вивченню впливу витрат та винагород на поведінку людей – це:

1. етнометодологія

2. управління враженнями

3. теорія обміну

4. символічний інтеракціонізм

№ 120, 10, 1, 1, 60

Теоретичний напрямок у соціології, що зосереджує увагу на аналізі соціальних взаємодій переважно в їх символічному змісті:

1. теорія обміну

2. символічний інтеракціонізм

3. етнометодологія

4. інстинктивізм

№ 121, 7, 1, 1, 60

Представником структурного функціоналізму у соціології є:

1. Т. Парсонс

2. П. Блау

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 122, 8, 1, 1, 60

Представником конфліктної парадигми в соціології є:

1. Т. Парсонс

2. П. Блау

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 123, 9, 1, 1, 60

Представником теорії соціального обміну в соціології є:

1. Т. Парсонс

2. П. Блау

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 124, 10, 1, 1, 60

Представником символічного інтеракціонізму в соціології є:

1. Т. Парсонс

2. Дж. Мід

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 125, 11, 1, 1, 60

Представником феноменологічної соціології є:

1. Т. Парсонс

2. Дж. Мід

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 126, 8, 1, 1, 60

Хто з соціологів в основу конфлікту покладає розподіл влади:

1. Т. Парсонс

2. Дж. Мід

3. А. Щюц

4. Р. Дарендорф

№ 127, 8, 1, 1, 60

Яку з типів соціальних груп не виділяє Р. Дарендорф:

1. мікро група

2. квазі група

3. група інтересів

4. конфліктна група

№ 128, 10, 1, 1, 60

Напрям соціології, який зосереджується на вивченні соціальних взаємодій в їх символічному вираженні (мові, жестах тощо) – це:

1. символічний інтеракціонізм

2. структурний функціоналізм

3. феноменологічна соціологія

4. теорія обміну

№ 129, 8, 1, 1, 60

Соціолог, що розглядає порядок та конфлікт як два рівнозначні соціальні процеси: