5. Кейнсіансько-неокласичний синтез у сучасній теорії грошей

Для Кейнса і його школи була актуальною боротьба з безробіттям і грошова політика на короткострокових інтервалах. Він навіть радив використовувати інфляцію для вирішення цієї проблеми

Монетаристів турбувала інфляція і грошова політика на довгострокових інтервалах. Коли економіка вийшла на рівномірне зростання (70-80ті роки) – проблеми безробіття і інфляції стали хронічними, постійними, визначився процес формування кейнсіансько-монетаристського синтезу теорії грошей, як нового етапу розвитку монетаристської теорії. Ідеї сучасного монетаризму не залишилися засти­глими догмами. Вони постійно піддавалися жорсткій критиці, а зміни в економічній ситуації в країнах Заходу обумовлювали прагнення віднайти нові або вдосконалити старі положення монетаристської теорії, у тому числі і шляхом компромісів між її двома напрямами — кейнсіанством та монетаризмом.

Сьогодні більшість економістів визнають:

1. Активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів в реальній економіці на короткострокових інтервалах та на рівень цін (інфляцію) – на довготермінових.

2. Важливу роль держави в регулюванні економіки: одні через фіскальну політику (на короткострокових інтервалах), інші через грошову політику (на довгострокових інтервалах)

3. Допустимість помірної інфляції і її позитивний вплив на розвиток реальної економіки.

4. Пріоритет в діяльності ЦБ на досягнення довгострокових стратегічних цілей – контроль за рівнем інфляції, а не поточні вимоги економічних суб’єктів: стабілізація цін або стабілізація грошової маси, або стабілізація попиту, або стабілізація ВНП. У зв’язку з визнанням пріоритетності в монетарній політиці довгострокових стратегічних цілей, актуальності набула проблема опрацювання загальних правил поведінки в грошовій сфері, якими повинні керуватися органи монетарного управління у своїй оперативній діяльності. Оскільки кейнсіанці більше орієнтуються на проблеми короткотермінового періоду, а монетаристи-довготермінового, розроблення таких правил має сприяти вирішенню проблем обох періодів.

5. Загальні правила поведінки в грошовій сфері повинні бути жорсткими під впливом поточних подій і мати гнучкість при оперативному реагуванні на деякі непередбачувані події. Головним провідником грошової політики повинен бути ЦБ.

6. Інструменти монетарного регулювання: як кейнсіанців, так і монетаристів є операції на відкритому ринку та процентна політика – класичні інструменти грошово-кредитної політики.

6. Монетаристські теорій в грошово-кредитній політиці України

На основі аналізу показників економічного і соціального стану України в 1992-2003 роках можна зробити висновки про характер грошово-кредитної політики на окремих етапах розвитку. Грошово – кредитна політика України в перехідній період пройшла складний, звивистий шлях розвитку.

На першому етапі (1991-1994 рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанський уклін.

В цей період переважала фіскальна державна політика. Про це свідчить великий бюджетний дефіцит, який фінансувався за рахунок кредиту уряду. З цією метою високими темпами збільшувалася грошова маса. Це призвело до високих темпів інфляції (див. Табл. 6.1.).

Таблиця 6.1.

Показники економічного стану України у 1992-1994рр.

Показники	1992	1993	1994
Реальний ВВП, %	90,1	85,8	77,1
Індекс споживчих цін, разів, грудень відносно грудня	21,0	102,6	5,0
Дефіцит зведеного бюджету, % від ВВП	13,8	5,1	8,9
Частка позичок, наданих уряду, в загальній кількості кредитів, наданих банківською системою, %	40,0	24,1	47,4
Темпи зростання грошової маси, %	941,7	1828,0	567,2

Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.

У руслі кейнсіанського підходу були і конкретні заходи в монетарній політиці – жорстка фіксація валютного курсу в 1993 – 1994 рр., переважне використання адміністративно – обмежувальних монетарних інструментів.

З 1994р. в економічній політиці відбулися деякі зміни, особливо в монетарній сфері, а саме:

- в загальноекономічній політиці був проголошений курс на макроекономічну стабілізацію, на прискорення ринкових реформ та формування ринкового механізму функціонування економіки;

- у фіскально – бюджетній політиці визнавалося за необхідне переорієнтуватися на подолання бюджетного дефіциту і послаблення дефіцитного фінансування економіки, зменшення податкового тиску і переведення суб’єктів господарювання на засади самофінансування;

- у грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, лібералізацію кредитного та валютного ринків, формування ринку цінних паперів, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму і скорочення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.

Усі ці зміни більше відповідали монетаристському підходу, ніж кейнсіанському.

Орієнтація грошово – кредитної політики в Україні на монетаристські підходи економічного регулювання проявилася в багатьох діях і рішеннях Національного банку. Це насамперед перехід до жорсткої грошово – кредитної політики та орієнтація її на регулювання грошової маси в обороті відповідно до динаміки обсягу ВВП.

Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити послідовну орієнтацію НБУ на утвердження своєї самостійності в проведенні монетарної політики, збереження незалежності від органів виконавчої влади, лібералізацію кредитного і валютного ринків, запровадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів, на посилення ролі суто економічних інструментів грошово – кредитного регулювання тощо. Позитивними наслідками такої політики НБУ стали:

- поступове (протягом 1994-1995 рр.) зниження інфляції з гіпервисокого (10260% в 1993 р.) до помірного (139% в 1996р.) рівня;

- помітна стабілізація валютного курсу гривни;

- формування авторитету НБУ як органу монетарного управління серед українських та міжнародних банків та інших фінансових структур;

- утвердження самостійного статусу НБУ серед органів державного управління економікою.

З 1995 року темпи зростання грошової маси та надані банкам кредити різко знижуються, що свідчить про жорстку монетарну політику, що відповідає монетаризму. Дефіцит зведеного бюджету залишається великим як і величина кредитування уряду, що свідчить про кейнсіанський підхід до фіскальної політики. Ціни стабілізуються і ВВП зростає (див. Табл. 6.2.).

Таблиця 6.2.

Показники економічного стану України у 1995-1997рр.

Показники	1995	1996	1997
Реальний ВВП, %	87,7	90,0	97,0
Індекс споживчих цін, %(щодо 1995р. – разів), грудень відносно грудня	2,8 Рази	139,7	110,1
Дефіцит зведеного бюджету, % від ВВП	6,6	4,9	6,6
Частка позичок, наданих уряду, в загальній кількості кредитів, наданих банківською системою, %	51,9	51,6	44,3
Темпи зростання грошової маси, %	115,5	135,1	133,9

Щоб вивести економіку зі стану тривалої стагнації, потрібно було прискорити формування ринкового механізму функціонування економіки України. Тільки за цією умови вдалося довести, що результативність монетаристських підходів не обмежується лише грошово – кредитної сферою, а й проявляється у сфері реальної економіки: з 2000р. почалося зростання суспільного виробництва.

З 1998 по 2004 роки темп зростання грошової маси стабільні, зменшується величина наданих кредитів уряду, невелика інфляція і збільшення ВВП. Отже проводилася жорстка монетарна політика. Дефіцит державного бюджету незначний і частка позик уряду зменшилась. Це свідчить про жорстку фіскальну політику. Економіка стабілізувалась (див. Табл. 6.3.).

Таблиця 6.3.

Показники економічного стану України у 1998-2003рр.

Показники	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Реальний ВВП, %	98,1	99,8	105,9	109,2	105,2	109,4
Індекс споживчих цін, %, грудень відносно грудня	102,0	119,2	125,8	106,1	99,4	108,2
Дефіцит зведеного бюджету, % від ВВП	2,2	1,5	0,6	0,3	0,7	0,2
Частка позичок, наданих уряду, в загальній кількості кредитів, наданих банківською системою, %	46,1	45,2	35,5	27,3	20,3	13,5
Темпи зростання грошової маси, %	125,2	140,5	146,1	141,9	141,8	146,5

173