4. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії грошей

В 60-70 рр. ХХ ст.. проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план і загострилася проблема інфляції. Сучасний монетаризм сформувався як напрям економічної думки у зв’язку з пошуком шляхів подолання інфляції. Він став відродженою та оновленою неокласичною кількісною теорією. Засновником монетаризму вважається М. Фрідман - представник «чиказькою школи», професор Чиказького університету, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки, автор більше 270 робіт.

Ідеї монетаризму, як однієї з форм неокласичного напрямку кількісної теорії зародилися ще в 1920-х рр.. Як цілісна система економічних поглядів монетаризм сформувався в 1960-і рр.. Монетаризм – школа економічної думки, котра акцентує увагу на змінах у кількості грошей, що знаходяться в обігу, як визначальної функції цін, доходів і зайнятості. Монетаризм використовує методологічні основи класичної теорії і тому являє собою сучасний варіант неокласичної кількісної теорії.

Основними положеннями сучасного монетаризму є:

- відновлення ключової ідеї класичної теорії про здатність економіки до саморегулювання, якщо певні зовнішні сили не стануть на заваді;

- визнання грошової сфери як самостійної відокремленої від економіки (екзогенної) і такої що може бути джерелом дестабілізації економіки; Господарська система штучно розчленовується на дві окремі системи: власно економічну систему, що є внутрішньо збалансованою і систему грошових відносин – джерело дестабілізації;

- визнання необхідності державного регулювання грошової сфери економічними методами для створення умов реалізації механізму саморегулювання економіки;

- головним напрямом впливу держави на економіку є монетарна політика, тобто регулювання пропозиції грошей.

- повернення до тези прямого зв’язку між зміною грошової маси і цінами та обсягом номінального ВНП через зміну попиту і пропозиції на гроші. Передатний механізм складається з впливу зміни кількості грошей (М) на сукупний попит і через механізм зміни кількості грошей, яка прямо впливає на зміну платоспроможного попиту і через нього на ціни.

- визнання швидкості обігу як незмінної величини на короткочасних інтервалах та змінної на довгострокових, що ускладнює зв'язок між М і Р та робить їх динаміку непропор­ційною; два постулати кількісної теорії — пропорційності й однорідності замінюються постулатом асинхронності в динаміці М і Р;

- між зміною М та її проявом у сфері цін і виробництва існує певний часовий лаг, який по­винен враховуватися в монетарній політиці;

- держава у своїй монетарній політиці повинна орієнтуватися не на поточні проблеми, а на перспективні — передусім на під­тримання цін на стабільному рівні; система державного регулювання повинна бути спрямована на регулювання сфери грошового обігу, на активну політику стабільних грошей» (stable money) та використання для довгострокової грошової політики жорсткого «грошового правила» поведінки для держави в гро­шовій сфері М.Фрідмана, що діє подібно до золотого стандарту, з метою запобігання інфляції при збільшенні пропозиції грошей. Це правило називають правилом «К-відсотків».

Рівняння Фрідмана:

(4.1)

де - темп приросту грошової маси в %;

- середньорічний темп очікуваної інфляції, %;

- середньорічний темп приросту номінального ВВП, %.

Рис. 4.1. Логіка монетаристської грошової політики