3. Кейнсіанська парадигма у розвитку теорії грошей
Економічна теорія Кейнса з’явилася у період Великої Депресії 1929 – 1933 рр., коли традиційна монетарна політика виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи, коли необхідно було подолати спад виробництва та безробіття. Теорія грошей Кейнса призвела до корінної перебудови системи теоретичних поглядів з приводу суті грошей, їх місця і ролі у структурі економічних відносин.
В своїй теорії Кейнс, принципово не відкидає кількісної теорії, не заперечує значення кількісного грошового чинника впливу на ціни і реальну економіку, але зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу і його значення.
Основні положення кейнсіанської теорії:
Досліджуючи економічні кризи, які періодично виникали в світовій економіці протягом 50-ти років, Кейнс зробив висновок, що ринковий механізм нездатний на засадах саморегулювання забезпечити ефективне використання чинників виробництва і відповідну рівновагу. Тому його необхідно доповнити механізмом державного регулювання.
Необхідність активного втручання держави в економічні процеси логічно призводить до принципово нової позиції економічної науки з приводу ролі грошей в господарському розвитку. Кейнс висуває положення про те, що гроші відіграють не “нейтральну”, а особливу самостійну роль у структурі ринкової економіки та активно впливають на мотиви поведінки суб’єктів господарювання і є джерелом стимулювання підприємницької активності і розвитку виробництва, тому неможливо передбачити перебіг економічних подій, якщо не враховувати того, що відбуватиметься з грішми впродовж цього періоду.
На основі положення про необхідність державного втручання в економічні процеси та тези “гроші мають значення” Кейнс створює концепцію “керованих грошей”: гроші повинні бути об’єктом державного регулювання і одночасно використовуватись як інструмент державного впливу на економіку через механізм монетарної політики. Передатний механізм впливу грошей на реальну економіку Кейнс будує за такою схемою:
зміна грошової пропозиції зумовлює зміну процентної ставки, як ціни грошей, що веде до зміни в інвестиційних втратах (обернено пропорційно) і через мультиплікативний ефект – до зміни обсягів номінального ВВП.
4. Ключовим елементом теорії грошей Кейнса стала ідея Туган-Барановського про вплив кількості грошей на ціни і виробництво через механізм банківського процента. У механізмі впливу кількісного фактора на економіку у Кейнса на першому місці стоїть не зміна цін, а динаміка процентної ставки та пов’язаний з нею інвестиційний процес. Змінювати рівень процентної ставки можна через зміну пропозиції грошей.
Процентна ставка – це головний чинник, що впливає на динаміку цін на акції і облігації (обернено), що призводить до зміни грошового попиту на спекулятивні касові залишки та інвестиційні витрати.
5. Кейнс вперше в економічній теорії розробив сутність, принципи та механізм грошової державної політики:
- недостатність грошового попиту є однією з визначальних причин розвитку кризових процесів, спаду виробництва і зростання безробіття;
- стимулювання грошового попиту відбувається за допомогою політики «дешевих грошей», тобто збільшення їх пропозиції, що призведе до зниження ставки процента, збільшення інвестицій та сукупного попиту (див. рис.6.3.1 та рис. 6.3.2);
- включення в передаточний механізм процента та інвестицій розширює зв’язок між масою грошей і цінами без інфляційних наслідків. Це дало підстави Кейнсу стати прибічником «слабкої» валюти і здійснення офіційної економічної політики «знецінення власних грошей» заради активізації кон’юнктури ринку, стимулювання сукупного попиту з метою сприяння зайнятості та економічного зростання. Інфляція розглядається Кейнсом як важливий важіль стимулювання платоспроможного попиту, інвестиційного процесу та економічної активності. Вона використовується державою, коли виникають труднощі бюджетного фінансування в умовах загострення проблеми зайнятості.
- слабкість монетарного регулятора економіки Кейнс вбачав у можливості виникнення «ліквідної пастки», в яку може потрапити економіка при нарощуванні пропозиції грошей, що може призвести до розбалансованості ринків та високої інфляції. Саме тому він вважав самим потужним і надійним засобом економічного регулювання бюджетну політику особливо на коротких часових інтервалах, коли дія монетарних факторів економічного регулювання низько ефективна..
Рекомендації Кейнса широко застосовувалися урядами країн для виходу з кризисних ситуацій. Коли період «великої депресії» минув (значною мірою завдяки кейнсіанській політиці «дешевих грошей», на перший план висунулася проблема інфляції і ролі в ній грошових чинників. Кейнсіанство почали називати «проінфляційною концепцією», що ігнорує цінову динаміку і приносить в жертву вартість грошей для забезпечення високих темпів економічного зростання.
Рис. 3.1. Політика «дешевих» грошей
Рис. 3.2. Політика «дорогих» грошей