11.2.Рівнинні ландшафти України

Мета: вивчити рівнинні ландшафти України, основні терміни.

План:

1.Клас рівнинних ландшафтів.

2.Мішано-лісові ландшафти.

Клас рівнинних ландшафтів охоплює 94 % території України і включає південно-західну частину Східноєвропейської рівнини та північно-східну частину Середньодунайської низовини (Закарпатська низовина). Він поділяється на три типи ландшафтів: 1) мішано-лісовий; 2) лісостеповий; 3) степовий.

Мішано-лісові ландшафти розміщуються на півночі України і характеризуються тим, що сформувались на флювіогляціальних, гляціальних і лімногляціальних пісках і суглинках, вкритих хвойними (сосновими) і хвойно-дрібно-листяними (березово- і осиково-сосновими) лісами. Зональними типами ґрунтів зони мішаних лісів є дерново-підзолисті. Відмінною рисою мішано-лісових ландшафтів є перезволоженість і заболоченість. Мішано-лісові ландшафти охоплюють на ландшафтній карті України масштабу 1:1000000 види з 1 по 22 і поділяються на роди: 1) зандрових, 2) алювіально-зандрових, 3) озерно-зандрових, 4) моренно-зандрових, 5) моренних, 6) денудаційних, 7) лесових, 8) надзаплавних терасових, 9) заплавних і 10) болотних ландшафтів.

Зандрові ландшафти (види №№ 1 і 2) являють собою низовинні піщані, часто заболочені рівнини, ґрунтоутворюючими породами в яких є потужні піски флювіогляціального, тобто водно-льодовикового походження. На них сформувались дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти під боровими і суборовими лісами. Вони, як правило, не розорюються, тому що піски бідні на поживні речовини і малородючі. Зандрові ландшафти зустрічаються по всій території Поліської низовини, але в найбільшій мірі поширені на Волинському Поліссі.

Алювіально-зандрові ландшафти (види №№ 3-5) - це ландшафти, які сформувались в умовах поєднання алювіальної і водно-льодовикової діяльності, і значну частину яких складають річкові долини. Вони теж, як і зандрові ландшафти, перезволожені і заболочені, складені алювіальними і зандровими пісками, супісками і суглинками, з дерново-слабопідзолистими і дерновими малородючими ґрунтами під борами і суборами. Алювіально-зандрові ландшафти поширені на Волинському, Житомирському і Чернігівському Поліссі.

Озерно-зандрові ландшафти (вид № 6) - це ландшафти, у яких водно-льодовикові піски залягають на озерно-льодовикових суглинках. Вони сформувались на плоских понижених ділянках, перезволожені, але мають досить родючі пилувато-піщані та супіщані ґрунти і майже повністю розорані. Озерно-зандрові ландшафти займають порівняно невелику площу і зустрічаються лише на Волинському і Київському Поліссі.

Моренно-зандрові ландшафти (види №№ 7-10) - це ландшафти, у яких водно-льодовикові піски залягають на льодовикових моренних суглинках. Вони займають більш високе, порівняно з зандровими і алювіально-зандровими ландшафтами, положення в рельєфі, але теж є низовинними рівнинами. В них переважають вже не дерново-слабопідзолисті, а дерново-середньо-підзолисті ґрунти, які більш родючі і тому, як правило, розорані. Моренно-зандрові ландшафти бувають пластовими і цокольними. Обидва підроди з поверхні складені водно-льодовиковими і льодовиковими відкладами, але у пластових вони залягають на потужній товщі осадових відкладів, а у цокольних - на кристалічних породах. Пластові моренно-зандрові ландшафти (види №№ 7 і 8) поширені на Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі, цокольні (види №№ 9 і 10) - на Житомирському Поліссі, де кристалічні породи Українського щита виходять на денну поверхню.

Моренні ландшафти (вид № 11) - це ландшафти, у яких моренні суглинки залягають з поверхні. Вони є горбисто-пасмовими височинами і займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини. Супіщані ґрунти, що сформувались на моренних суглинках, є досить родючими, тому моренні ландшафти значною мірою розорані. Моренні ландшафти мають острівний характер поширення і зустрічаються лише на Волинському Поліссі.

Денудаційні ландшафти (види №№ 12 і 13) - це ландшафти, які сформувались не на водно-льодовикових або льодовикових відкладах, що домінують на Поліссі, а майже безпосередньо на крейдових (вид № 12) або кристалічних (вид № 13) корінних породах, що залягають дуже близько від земної поверхні. До того ж це не низовинні рівнини, які характерні для Поліської низовини, а височини. Перші з них (вид № 12) поширені на Волинському Поліссі і є хвилясто-горбистими межирічними рівнинами з дерновими карбонатними суглинистими ґрунтами. Внаслідок високої для Полісся родючості ґрунтів, ці ландшафти в значній мірі розорані і лише на незручних для машинної обробки ділянках зустрічаються дубово-грабові ліси. Денудаційні ландшафти на крейдових відкладах характеризуються розвитком карстових процесів і карстових форм рельєфу. Другі з денудаційних рівнин (вид № 13) зустрічаються лише на Житомирському Поліссі, але і там займають незначні площі. Вони являють собою горбисті височинні рівнини з дерново-слабопідзолистими піщаними щебенюватими малородючими ґрунтами і тому вкриті суцільним покривом соснових лісів.

Лесові ландшафти (види №№ 14 і 15) - це ландшафти, які сформувались на покривних лесових суглинках. Вони не типові для переважно зандрового і моренно-зандрового Полісся і зустрічаються окремими "островами" на Житомирському, Київському і, особливо, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі. Лесові "острови" займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини і тому збереглися від розмиву талими водами плейстоценових льодовиків. Відмітними рисами лесових ландшафтів є сірі лісові ґрунти, які формуються лише на лесових суглинках і на Поліссі більше ніде не зустрічаються. Тому ці ландшафти повністю розорані і порізані численними ярами, оскільки пухкі лесові суглинки легко піддаються розмиву дощовими і талими водами в умовах збезлісення.

Надзаплавні терасові ландшафти (види №№ 16-18) утворились на надзаплавних терасах достатньо великих річок. Вони складені давньо-алювіальними пісками і суглинками, на яких сформувались зональні дерново-слабо- й середньо-підзолисті ґрунти. В залежності від того, які гірські породи є для них корінними - осадові або кристалічні, їх поділяють на два види, (відповідно № 16 і № 18). В окремий вид (№ 17) виділені надзаплавні терасові ландшафти, що складені торфами.

Заплавні ландшафти (види №№ 19 і 20) сформувались на заплавах річок з різним механічним складом алювіальних відкладів і дернових ґрунтів, які на них сформувались. Значне місце в цих ландшафтах займають місцевості з торф'яно-болотними ґрунтами, що утворились на заплавних торф'яниках різної потужності. Заплавні ландшафти з дерновими і торф'яно-болотними ґрунтами в межах поширення осадових відкладів виділені в окремий вид (№ 19). Інший вид (№ 20) складають ландшафти заплав річок, що протікають по територіях виходу на денну поверхню кристалічних відкладів.

Болотні ландшафти (види №№ 21 і 22) - це ландшафти болотних масивів з торф'яно-болотними ґрунтами й торфовищами, що сформувались на осадових (вид № 21) або кристалічних (вид № 22) породах надзаплавних терас і межирічних рівнин.