10.4. Природоохоронно-ландшафтознавчі дослідження

Мета: вивчити природоохоронно-ландшафтознавчі дослідження, основні терміни.

План:

1.Напрями природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень.

2.Природоохоронні проблеми.

3.Екологічний ландшафтознавчий моніторинг.

4.Екологічна ландшафтознавча експертиза.

5.Нормування антропогенних навантажень

Існує декілька напрямів природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень. Першій з них полягає в оцінці ландшафтних комплексів з точки зору їх виділення як можливих природоохоронних територій. Останні покликані зберігати від зникнення представників рослинності і тваринного світу, унікальні чи просто рідкі геологічні, геоморфологічні і водні об'єкти, або ландшафти в цілому і є своєрідними еталонами природного ландшафту.

Другим з напрямів природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень є виявлення гострих природоохоронних проблем та їх сполучень - екологічних ситуацій.

Гострими природоохоронними проблемами називають негативні зміни природних умов, які викликані господарською діяльністю людини і супроводжуються погіршенням умов життя та здоров'я населення та ущербом для господарства.

Їх виявлення, оцінка і прогноз розвитку передбачають аналіз порушеності середовищеутворюючих і ресурсовідтворюючих функцій ландшафтних комплексів, які складають конкретну територію.

У якості природоохоронних проблем виділяють: 1) порушення земель і режиму поверхневих і підземних вод міським будівництвом; 2) порушення земель і виснаження надр гірничодобувною промисловістю; 3) ерозію і дефляцію земель внаслідок їх розорювання і осушення; 4) вторинне засолення і підтоплення земель внаслідок їх зрошення та скиду побутових вод; 5) забруднення ґрунтів пестицидами і надлишками мінеральних добрів; 6) забруднення атмосферного повітря промисловими підприємствами і автотранспортом; 7) виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод промисловими, побутовими і сільськогосподарськими підприємствами; 8) збіднення і деградація лісової і лучної рослинності внаслідок вирубання, витоптування, збору ягід, грибів, декоративних і лікарських рослин тощо.

Ранжирування природоохоронних проблем по значимості провадиться у відповідності з найбільш потужними видами впливу і характером їх наслідків. Так, на Уралі, на думку Б.І.Кочурова з співавторами , головним видом впливу є обробляюча промисловість, за нею слідує урбанізація території і гірничодобувна промисловість, їх головними наслідками є забруднення атмосфери, виснаження і забруднення вод, порушення земель. Міра гостроти кожної природоохоронної проблеми встановлюється за певними критеріями. Наприклад, ступень забруднення атмосферного повітря і води визначається по відношенню до ГДК - гранично допустимої концентрації.

Для оцінки гостроти екологічної ситуації, яка складається в регіонах внаслідок сумісного прояву різних природоохоронних проблем, використовується сумарний індекс, який отримується шляхом сумування питомої ваги показників окремих природоохоронних проблем. Його визначення основане на припущенні можливості сумування питомої ваги різнорідних показників, якщо їх значення виражені у відносних (умовних) одиницях, що не мають фізичного виразу. За ступенем гостроти екологічні ситуації поділяють на: 1) гострі (катастрофічні і критичні) і 2) негострі (конфліктні, напружені, задовільні).

Джерелом інформації для виявлення і оцінки природоохоронних проблем є щорічні республіканські і обласні статистичні збірники охорони оточуючого середовища, а також статистичні збірники Держкомгідромету з показниками якості поверхневих вод суходолу, які містять дані про: 1) обсяг та інгредієнтний склад викидів шкідливих речовин в атмосферу; 2) обсяг забруднених стічних вод, що скидаються промисловими, сільськогосподарськими і побутовими об'єктами у водойми і водотоки; 3) якість поверхневих і підземних вод суходолу (по пунктах контролю); 4) кількість мінеральних добрів і пестицидів, внесених під сільськогосподарські культури; 5) площі земель з різною щільністю забруднення радіонуклідами; 6) площі розораних, порушених і підтоплених земель та ін.

Статистичні дані про вплив господарської діяльності людини на природне середовище збираються і узагальнюються державними службами по адміністративних територіальних одиницях (районах і областях). Тому при виявленні і оцінці природоохоронних проблем вони повинні "накладатися" на природну, краще за все ландшафтну, основу. Ландшафтна карта відображає генетично обумовлені межі природних єдностей - ландшафтних комплексів, які характеризуються схожістю природоохоронних проблем при умові схожості їх властивостей, оскільки єдність природних умов всередині комплексу обумовлює однаковість прояву природоохоронних проблем в його межах. І навпаки: різні за властивостями ландшафтні комплекси схильні до виникнення і розвитку різних природоохоронних проблем.

Ще більше значення набуває ландшафтна карта для прогнозу прояву гострих екологічних ситуацій, оскільки він потребує не тільки аналізу впливу господарської діяльності на ландшафтні комплекси, а і оцінки потенціальної стійкості ландшафтних комплексів до антропогенного впливу. При цьому ландшафтна карта дозволяє виявити:

1) ділянки, що мають різну стійкість до певних антропогенних навантажень. Так, наприклад, ландшафти моренних рівнин Смоленсько-Московської височини здатні витримувати більш високі пасовищні і рекреаційні навантаження, ніж ландшафти піщаних зандрових рівнин Мещерської низовини;

2) можливості самоочищення ландшафтних комплексів від забруднюючих речовин. Так, наприклад, в ландшафтах Мещерської і Верхньоволзької низовин відбувається винос забруднюючих речовин із ландшафтів моренно-водно-льодовикових рівнин, які займають найвище положення в рельєфі, в ландшафти зандрових, озерних і алювіальних рівнин, які займають більш низьке гіпсометричне положення;

3) ділянки, які більш здатні до самоочищення і, навпаки, ділянки, на яких будуть накопичуватися техногенні забруднювачі. Так, наприклад, більш здатні до самоочищення ландшафти, які займають найвище положення в рельєфі і складені водопроникними породами; і навпаки, накопичення забруднень йде в тих ландшафтних комплексах, які займають найбільш низьке положення і мають водотривкі прошарки в ґрунтах і ґрунтоутворюючих породах.

Третій напрям природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень - розробка ТерКСОПів.

Четвертий напрям природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень - екологічний ландшафтознавчий моніторинг.

Екологічний ландшафтознавчий моніторинг — це систематичні спостереження за екологічним станом ландшафтних комплексів з метою контролю негативних змін природного середовища внаслідок антропогенного впливу і оперативної розробки відповідної екологічної політики.

Ландшафтознавчий екологічний моніторинг передбачає: 1) слідкування за екологічним станом ландшафтних комплексів з використанням геохімічних, геофізичних і аерокосмічних методів і системи показників-індикаторів; 2) побудову реперної сітки пунктів спостережень на основі загальнонаукової ландшафтної карти; 3) супроводження спостережень оперативними ландшафтно-моніторинговими картами; 4) збір, збереження і обробку фактичних даних з використанням методів порівняння, математичного аналізу, моделювання і комп'ютерних технологій.

П'ятим напрямом природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень є екологічна ландшафтознавча експертиза.

Екологічна ландшафтознавча експертиза являє собою оцінку можливих змін ландшафтних комплексів внаслідок впливу господарських об'єктів, що проектуються, та його негативних наслідків для природи, населення і господарства.

Від неї в значній мірі залежить загальний висновок про прийнятність або неприйнятність споруд, що проектуються. Негативні зміни, викликані впливом господарського об'єкту, мають комплексний характер, тобто стосуються всього комплексу природних умов території. Значення ландшафтознавчого підходу в геоекологічній експертизі полягає в тому, що він дозволяє аналізувати можливі зміни не тільки окремих природних компонентів, але і їх генетично обумовлених поєднань - ландшафтних комплексів.

З усіма попередніми безпосередньо зв'язаний шостий напрям природоохоронно-ландшафтознавчих досліджень - нормування антропогенних навантажень.

Нормування антропогенних навантажень - це розробка екологічно допустимих ("природоохоронних") норм різного роду навантажень на ландшафтні комплекси.

Головний принцип розробки геоекологічних норм - врахування потенціальної стійкості різнорідних за рангом і якостями ландшафтних комплексів до антропогенного впливу.