Урбаністичне ландшафтознавство

Урбанізація (з лат. иrbanus - міський) - це інтенсивний розвиток міст, який супроводжується концентрацією населення і багатоповерхо­вою забудовою території. У територіальній організації суспільства міс­там належить визначальна роль. В Україні інтенсифікація урбанізаційних процесів виявляється перш за все у зростанні великих міст. У міс­тах України проживає більше 67 % населення і зосереджено понад 75 % основних промислових підприємств.

Дослідження ландшафтних факторів і умов розвитку великих міст, розробка принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для містобудування становлять зміст нового напрямку ландшафто­знавства - урбаністичного ландшафтознавства.

Методологічною засадою урбаністичних ландшафтознавчих дослі­джень є уявлення про урбанізовані ландшафти як складні природно-антропогенні системи, що поєднують у собі природні, природно-антропогенні та антропогенні (техногенні) елементи, які утворюють різноманітні за структурою, функціями та динамікою комплекси. Урбанізована територія, з погляду ландшафтознавства, являє со­бою складну природно-антропогенну систему, де динамічно взаємоді­ють три основні підсистеми: 1) природна, що являє собою поєднання різною мірою змінених природних геосистем (антропогенних модифі­кацій); 2) техногенна, яка представлена міською забудовою, транспорт­ною та інженерно-промисловою інфраструктурою; 3) соціальна, яку складає населення. Природні і природно-антропогенні міські ландшаф­тні комплекси топологічного або локального рівня, а також штучні елементи міського середовища (житлові, промислові та промислово-побутові будівлі, асфальтові або бетонні покриття, штучні насадження тощо) є об'єктом дослідження урбаністичного ландшафтознавства. Предметом вивчення є структура цих територіальних систем, особливості їх формування й функціонування, можливості використання та охорони. Кінцевою метою досліджень міських ландшафтів є розробка рекомендацій по оптимальній організації міських ландшафтно-техногенних комплексів без суттєвого порушення природних систем, з гармонією у взаємодії природних і техногенних територіальних систем.

Урбаністичне ландшафтознавство вивчає властивості міської тери­торії шляхом її розчленування на ділянки з різною забудовою, морфо­логією, функціями. Ці специфічні природно-антропогенні системи К.І.Геренчук розглядав як своєрідні ландшафтно-архітектурні ком­плекси, які класифікуються за будівельними та архітектурними крите­ріями, а О.Ю.Дмитрук називає ландшафтно-архітектурними системами міста (ЛАС). Їх набір і властивості обумовлені як особливо­стями первісних природних комплексів, так і властивостями техноген­них комплексів, а також характером їх взаємодії.

9.4. Екологічне ландшафтознавство

Мета: вивчити екологічне ландшафтознавство, космічне ландшафтознавство, основні терміни.

План:

1.Екологічне ландшафтознавство.

2.Космічне ландшафтознавство.

Екологія спочатку формувалась як суто біологічна наука, що ви­вчає взаємовідношення організмів (рослин і тварин) і середовища (з грецьк. оікоs - будинок, місце). Термін "екологія" був введений в науку у 1866 році Е. Геккелем і з того часу екологія розвивалась переважно як наука про місцепроживання.

В наш час поняття екології значно розширилося. Екологічними ста­ли називати всі проблеми, які мають відношення до змін природи, умов місцепроживання людини, збереження навколишнього середовища, раціонального використання природних умов і ресурсів. Термін "еколо­гія" витіснив громіздке словосполучення "раціональне використання та охорона природи". Проте М.Д.Гродзинський має рацію, коли вка­зує на обов'язкову умову екологічного підходу при будь-якому його розумінні - біоцентризм, який передбачає розгляд впливу господарсь­кої діяльності на будь-який із природних компонентів лише з точки зо­ру негативних наслідків його зміни на людину або інші живі істоти.

Застосування екологічного підходу у ландшафтознавстві полягає, на думку М.Д.Гродзинського, у використанні можливостей інтеграції двох підходів - ландшафтного та екологічного в один - ландшафтно-екологічний. Доцільність такої інтеграції полягає в тому, що у екології і ландшафтознавства є багато взаємодоповнюючих концепцій, теоретич­них положень і методів, із синтезом яких пов'язане формування теоре­тичного базису "ландшафтної екології". Саме так пропонує називати екологічне ландшафтознавство М.Д.Гродзинський виходячи із того, що цей термін, на відміну від інших (наприклад, терміну "геоекологія"), набув більшого вжитку і зафіксований у назвах міжнародної наукової асоціації і регулярних конференцій. Використання екологічного підхо­ду дозволило М.Д.Гродзинському визначити нові підходи до розуміння просторової структури і соціально-економічних функцій геосистем, оцінки стійкості геосистем до антропогенного впливу, ландшафтно-екологічного прогнозування і нормування антропогенних навантажень.

Таким чином, під екологічним ландшафтознавством розумі­ють застосування у ландшафтознавстві теоретичних положень і методів екологічного підходу для дослідження проблем негативних для живих істот наслідків господарської діяльності людини.