Історичне ландшафтознавство

Історичне ландшафтознавство - це наука, що вивчає зміни ландшафтних комплексів, які відбулися за історичний час, тобто за останній після появи людини етап в розвитку природи.

Тривалість цього етапу дослідники оцінюють по-різному. С.В.Калесник вважає, що він почався 100 тис. років тому. Ф.М.Мільков оцінює його протяжність в 40-38 тис. років, А.А.Величко і М.Д.Гвоздовер, Л.І.Воропай - в 35-31 тис. років.

Велике місце в своїх дослідженнях приділяв реконструкції ланд­шафтів В.В.Докучаєв. Широко використовував він історичні свідчення, дані археології. Так, говорячи про зміни клімату за історичний час у степовій смузі, він базується на матеріалах літописів і приходить до висновку, що ще за часів Аскольда і Діра (869 р.), близько тисячі років тому, межа між лісовою і степовою областями в цілому проходила там же, де і зараз.

Широко використовував у своїх наукових дослідженнях історичні джерела і Л. С. Берг. У монографії "Клімат і життя" він розглядав такі питання як процеси зникнення озер, обміління річок і усихання озер Казахстану, Туркестану і Західного Сибіру, коливання рівня Каспійсь­кого моря, зміни клімату і рослинності деяких країн на протязі історич­ної епохи та ін. В роботі "Географічні зони Радянського Союзу'' Л.С.Берг писав, що "... зрозуміти даний ландшафт можна лише тоді, коли відомо, як він виник і у що із часом перетвориться. Тут, таким чином, ми вступаємо в область історичної географії". В іншій роботі Л.С.Берг, уточнюючи завдання історичної географії, пише, що "географічні аспекти підлягають безперервним змінам... Тому наші описи завжди відносяться до сьогодення. Опис же минулих географіч­них аспектів складає предмет історичної географії, якщо розглядаються аспекти історичного минулого або палеогеографії, що має справу з до­історичними географічними аспектами".

На виділення історичної географії, причому саме ландшафтної, в окрему галузь загальної географії вказує і С.В.Калесник: "В останній час із палеогеографії поступово виділяється історична географія, тобто наука про зміни ландшафтів за історичний час, що відбувалися при участі і під все зростаючим впливом на ландшафти суспільства”.

Історичне ландшафтознавство - це галузь ландшафтознавства, яка вивчає історію і закономірності розвитку ландшафт­них комплексів з моменту появи людини.

Головним завданням історичного ландшафтознавства є реконструк­ція (відновлення) змін ландшафтних комплексів за історичний час істо­ричними методами для розуміння їх сучасного стану і прогнозу можли­вих змін в майбутньому. Основними методами історичного ландшаф­тознавства є: 1) дослідження архівних джерел (літописів, писцевих книг, стародавніх карт і т. п.); 2) дослідження пам'яток матеріальної культури (курганів, давніх поселень тощо); 3) польове дослідження реліктів; 4) споро-во-пилковий аналіз; 5) дендрохронологія тощо.

Релікти - це рештки минулої рослинності, давніх ґрунтів тощо. На підставі їх вивчення робляться висновки про їх поширення в минулому. Наприклад, в доагрикультурний період. Взаємозв'язок, що існує в при­роді між рослинністю, ґрунтами і тваринним світом, дозволяє робити імовірні висновки. Так, поширення в лісостепу сірих лісових ґрунтів дозволяє зробити висновок, що в минулому тут зростали широколистя­ні ліси, оскільки ці ґрунти формуються тільки під ними.

Спорово-пилковий аналіз ґрунтується на тривалому зберіганні спор і пилку рослин. Визначивши за спорами і пилком види рослин, яким вони належали, можна визначити і клімат на той час, коли вони росли. А якщо зразки спор і пилку взяті із різних горизонтів ґрунтового про­філю, тобто складають часовий ряд, за ними можна прослідкувати змі­ни і рослинності, і клімату за певний історичний час.