4. Типи суспільств

4.1. Мисливців і збирачів.

Ознаки суспільств мисливців і збирачів:

        виникли приблизно 50 000 р. до н.е.;

        жили малими групами (племенами) по 30-40 осіб;

        досі живуть у посушливих регіонах Африки, джунглях Бразилії та Нової Гвінеї (приблизно 250 000 чол.);

        незначна майнова та соціальна нерівність;

        соціальні відмінності засновані на різниці людей за статтю і віком;

        матеріальні речі існують тільки для роботи;

        чітко окреслені території міграції, яка є системною;

        стабільність участі у спільності вимагається не завжди (можливими можуть бути переходи з плем’я у плем’я);

        не знають війни (є сутички, але воєн не ведуть);

        обов’язок членів однієї спільноти працювати разом і ділитися впольованим (назбираним).

4.2. Скотарські й аграрні суспільства.

Приблизно 20 000 років тому люди перейшли до одомашнення тварин і обробітку визначених земельних наділів. Ці типи суспільств, як і мисливців і збирачів, іноді складно розмежувати.

Ознаки скотарських суспільств:

        зазвичай, розводять ВРХ, овець, кіз, коней, верблюдів, коней;

        живуть в Африці, на Середньому Сході, у Центральній Азії у горах, пустелях з густою рослинністю, на землях, непридатних для обробітку (залишається до 250 000 чоловік)

        сезонна міграція;

        відсутні великі матеріальні статки;

        більші за розмірами, ніж суспільства мисливців і збирачів, бо можуть прогодувати більшу кількість членів;

        ведуть війни з метою захоплення стад, але не знають ще мистецтва війни;

        більша майнова та соціальна нерівність, ніж у мисливців і збирачів (персональна влада вождів).

Ознаки аграрних суспільств:

        достатньо великі за розміром спільноти (більші за розмірами, ніж суспільства мисливців і збирачів, бо можуть прогодувати більшу кількість членів);

        мають можливості для нагромадження багатства (бо ведуть осілий спосіб життя);

        ведуть війни, але застосовують менше насильства, ніж скотарі;

        основна сфера зайнятості після вирощування культур – торгівля;

        створюють політичні союзи;

        ведуть війни, але не знають мистецтва ведення бою;

        більша майнова та соціальна нерівність, ніж у мисливців і збирачів (персональна влада вождів).

4.3. Неіндустріальні (або традиційні) та індустріальні (або сучасні) суспільства.

Ознаки неіндустріальних (або традиційних) суспільств:

        виникли приблизно 6 000 р. до н.е. і зникли до ХІХ ст.;

        виникали внаслідок розвитку міст у долинах річок;

        формувалися за допомогою завоювань;

        дуже великі за розмірами;

        були рабовласницькими за своєю суттю;

        характеризувалися яскравою нерівністю членів, розподілом праці між чоловіками та жінками;

        існувала чітка владна вертикаль;

        винаходять писемність;

        розвивають науку, мистецтво;

        основа матеріальної культури – сільсько-господарське виробництво;

        більшість населення не задіяна у виробництві продуктів харчування;

        існують професії («чоловічі») торговця, військового й урядовця;

        мали професійні армії;

        вміли вести війни (знали воєнне мистецтво).

Ознаки індустріальних (або сучасних) суспільств (одне з перших – в Англії ХVІІ ст.):

        виникли внаслідок індустріалізації – появи машинізованого виробництва продукції, опертого, на застосування знеособлених джерел енергії (пари, електрики);

        швидко розвиваються завдяки відкриттям і винаходам;

        промислове виробництво домінує над сільським господарством;

        більшість населення живе у містах;

        деперсоніфікація виробництва (вклад кожного члена соціуму у ВВП неможливо оцінити);

        переважно є національними державами;

        мілітаризоване виробництво (окремий сектор економіки відведений для зброї).