Тема: «Людина та суспільство. Типи суспільств»

(стислий виклад для вирішення тестів)

1. Еволюційна природа людини та суспільства.

Еволюційна теорія Ч. Дарвіна.

Наука соціобіологія. Засновник – Едвард Уїлсон.

2. Соціалізація людини та її стадії. Теорії розвитку дитини.

Соціалізація – це процес здобуття знань і навичок, в ході якого людина стає частиною суспільства. Триває у людей все життя та поєднує різні покоління.

Стадії соціалізації людини:

1.      Перцептивний (чуттєвий) розвиток людини (від народження людина має тільки відчуття дотику та тепла. Можливості зору від народження дуже слабкі. Поступово вони удосконалюються. В 1 тиждень дивиться на не однотонну поверхню більше, ніж на однотонну; у 3 тижні – впізнає людину, яка найбільше доглядає; у 4 міс. – стежить за рухомими предметами; у 7 міс. – з’являється прив’язаність до людини, яка найбільше доглядає та приходить розуміння того, що вона існує навіть тоді, коли дитина її не бачить; 8-9 міс. – розвивається вміння шукати предмети)

2.      Розвиток соціальних реакцій (в 1 рік людина вже говорить і ходить (приблизно у 14 міс.), у 2-3 роки – вчиться розуміти відносини у сім’ї, робити добро та зло; після досягнення 1 року підвищується роль гри).

Стадії підвищення ролі гри у соціалізації людини:

1)      Гра на самоті (з іграшками);

2)      Паралельна активність (копіювання того, що роблять інші, але гра відбувається окремо від інших);

3)      Асоціативна гра (приблизно у 3 роки) (співвіднесення своєї поведінки з поведінкою інших людей, виконання чужих ролей – матері, тата, лікаря тощо – у грі з ляльками);

4)      Сумісна гра (приблизно у 4 роки) (діти починають активно грати у рольові ігри між собою).

Від 1 до 5 років дитина навчається дисципліни та самоконтролю.

Приблизно у 5 років дитина стає автономною особою та набуває ознак індивідуальності.

Теорії розвитку дитини:

1. Теорія розвитку несвідомого або психоаналітична теорія. З. Фрейд (1856 - 1939)

Суть: діти – вимогливі створіння, які не можуть дати раду своїй енергії. Вони потребують тілесного контакту, як і дорослі. У віці 4-5 років для нормального розвитку діти повинні подолати едіповий комплекс – стримати статевий потяг до своїх батьків (матері або батька залежно від статі). Неподолання цього комплексу негативно впливає на відносини дитини з іншими людьми та може бути першопричиною неврозів (дитина намагається подавити незрозумілі для неї бажання, яким вона не може дати раду та не може пояснити їхню суть; такі бажання відкладаються у несвідомому).

Недоліки теорії: мало уваги приділяв психології жінки; не досліджував поведінку власне дітей.

2. Теорія символічного інтеракціонізму або розвитку самоусвідомлення. Джордж Герберт Мід (1863 – 1931)

Суть: діти розвиваються, бо імітують чужу поведінку. Основна праця: «Розум, я і суспільство» (1934). Видана після смерті американського соціолога його учнями за матеріалами лекцій.

Через гру, виконання у ній чужих соціальних ролей (мами, тата і т.д.) розвивається відчуття «я» та «мене» – погляду на себе очима інших. «Я» – це не соціалізована дитина, «мене» – це соціалізоване «я». Приблизно у 4-5 років у дитини формується здатність до самоусвідомлення. А у 8-9 років формується розуміння соціальних цінностей і глибше розуміння моралі («узагальненого іншого»).

Недоліки теорії: як і Фрейд, Мід не досліджував власне дитячу поведінку.

Спільне з теорією Фрейда: вік 4-5 років вважається переломним у розвитку дитини.