20. Розрахунок норм робочого парку вантажних вагонів, схеми розрахунків.

Норми робочого парку вагонів розраховуються шляхом безпосереднього визначення витрат ваг.-діб або на основі попередньо знайденої величини .

У першому випадку на підрозділі визначають сумарні витрати ваг.-діб у поїздах на дільницях, станціях навантаження-вивантаження і тех. станціях (окремо для транзитних вагонів з переробкою і без неї). Такий спосіб використовують при розрахунках норм парку на ДН.

У другому випадку парк розраховують по роботі і величині за формулою . Цей спосіб застосовується для розрахунку норм парків вагонів на мережі і дорогах, при цьому розраховують норми наявності вагонів окремо під вивантаження на даній ДН і призначенням на інші ДН і дороги, а також транзиту (з розподілом по вихідних пунктах дороги), порожніх вагонів тощо.

Нормальна наявність вагонів по вихідних пунктах дороги визначається виходячи з таких міркувань: знаючи загальну наявність транзитних вагонів на дорозі (ДН) і здачу навантажених по всіх вихідних пунктах визначають обіг транзитних вагонів.

.

Знаючи середній рейс транзитних вагонів або ваг.-км пробігу знаходимо середньодобовий пробіг транзитного вагона:

.

По середньому рейсу кожного струменя транзитного вагонопотоку і , прийнявши умовно однакове для обох струменів, знаходимо:

Наявність транзитних вагонів по кожному вихідному пункту дороги визначається як :

Наявність транзитних вагонів по всіх вихідних пунктах має дорівнювати загальній наявності транзитних вагонів на дорозі.

27. Визначення потребного парку поїзних локомотивів у вантажному русі для великого полігону.

Потребний парк локомотивів для великих полігонів:

;

де -плановий річний вантажообіг,млрд. т-км нетто;

- співвідношення вантажообігу нетто і брутто;

- коефіцієнт врахування всіх видів резерву локомотивного парку;

- частка справних локомотивів в процесі переміщення;

- частка поїзних локомотивів у господарському русі та ін. роботах відповідно.

26. Визначення потребного парку поїзних локомотивів у вантажному русі на дільниці обігу.

де - коефіцієнт кратності тяги;

-середньодобе число вант.поїздів за місяць максимальних перевезень на j-ій розрахунковій дільниці;

r - кількість розрахункових дільниць обігу локомотивів;

- доля парку справних локомотивів;

- частка несправних локомотивів, в заг. локомотивному парку, приймається на основі аналізу звітних даних за минулий період;

- коефіцієнт потреби вант. локомотивів на пару поїздів для розрах. дільниці.

23. Структура показників пробігів локомотивів, специфіка їх визначення, коеф. Допоміжного пробігу.

Пробіги локомотивів плануються і обчислюються по видах тяги – електричній та тепловозній.

Розрізняють пробіги локомотивів – лінійний (по перегонах) та умовний (по видах робіт).

Лінійний ділиться на: пробіг в голові поїздів, пробіг у подвійній тязі, пробіг у підштовхуванні та пробіг в одиночному прослідуванні (резервом).

Умовний пробіг обчислюється при маневровій та інших видах допоміжних робіт (підігрів цистерн, промивка вагонів). Умовний пробіг визначається з розрахунку 5 км на кожну годину роботи, а 1 год. простою на станції чи в депо прирівнюється до 1 км пробігу. Пробіг локомотива при підштовхуванні та у подвійній тязі, а також одиночний (на відміну від поїзного називається допоміжним).

Відношення допоміжного пробігу до лінійного називається коефіцієнтом допоміжного пробігу локомотива. При організації роботи локомотивного парку треба намагатись зменшити одиночні пробіги.

Пробіги локомотивів у межах дороги та ДН обчислюються по всіх локомотивах незалежно від їх приписки. У кожному ж депо пробіг своїх локомотивів визначають по всіх дільницях їх роботи.

Ще одним показником роботи локомотивного парку, що найбільш повно характеризує механічну роботу є т-км брутто (сума добутків мас поїздів на відстань пробігу поїзда:

Питома величина цього показника, віднесена на 1 км експлуатаційної мережі використовується для оцінки рівня завантаженості залізничних колій (млн т-км на 1 км).