
- •7. Вирощування великомірного декоративного садивного матеріалу (саджанців, дерев) у відділі формування
- •7.1. Великомірний садивний матеріал та його класифікація
- •7.2. Види шкілок та загальні положення виробництва великомірного садивного матеріалу
- •Мал. 7.48. Схема розміщення саджанців з різним терміном вирощування в комбінованих шкілках
- •7.3.Основи агротехніки закладання декоративних шкілок та вирощування саджанців
- •7.4. Формування надземної частини та кореневої системи саджанців
- •7.4.1. Теоретичні основи обрізки деревних рослин
- •7.4.2. Особливості формування надземної частини чагарників
- •7.4.3. Особливості формування надземної частини саджанців дерев
- •7.5. Технологічні особливості виробництва великомірного садивного матеріалу окремих видів
- •7.5.1. Особливості вирощування саджанців для лісокультурних цілей
- •7.5.2.Особливості вирощування декоративних саджанців для озеленення та садово – паркового будівництва
- •7.5.3. Особливості вирощування щепленого садивного матеріалу
- •Підщепи та рекомендовані способи щеплення форм та сортів декоративних і плодових деревних рослин
- •7.5.4.Особливості вирощування дерев і чагарників архітектурних форм
- •Кронами
- •Архітектурних форм
- •Питання для самоконтролю
- •8.Виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •8.1. Загальні засади виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •1. Організаційні:
- •2. Агротехнічні:
- •3. Технологічні:
- •4. Економічні:
- •8.2.Види садивного матеріалу із закритою кореневою системою та технологічні особливості його виробництва
- •8.2.1.Класифікація садивного матеріалу та його основні ознаки
- •8.2.2.Технічні ознаки ємностей та контейнерів
- •Розмір та об’єм вітчизняних квадратних контейнерів “Квадра”
- •8.2.3.Компоненти субстрату та його приготування
- •Основні характеристики верхового і перехідного торфу (німецький стандарт 11 540, за Крюссманом,...... )
- •8.3. Технологічні особливості виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою різного призначення
- •8.3.1. Загальні положення організації виробництва декоративного садивного матеріалу в контейнерній культурі
- •9. Виробництво садивного матеріалу у маточному відділі
- •9.1. Призначення та структура відділу
- •Середній вихід живців з одного маточного дерева
- •9.3. Колекційне відділення розсадника та його значення
- •10. Інвентаризація, викопування, зберігання і транспортування садивного матеріалу
- •10.1. Інвентаризація садивного матеріалу
- •10.2. Викопування та зберігання садивного матеріалу
- •10.3. Транспортування садивного матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •11. Планування, організація, облік і контроль якості робіт у розсадниках
- •11.1. Планування і організація робіт
- •11.2. Облік і технічне приймання виконаних робіт
- •11.3. Організація праці на розсаднику.
- •11.4. Книга лісового розсадника
- •Частина і. Посівний відділок а. Вирощування сіянців у відкритому грунті
- •Б. Вирощування сіянців у теплицях з покриттям із синтетичної плівки
- •Частина II. Шкільний відділок (шкілка)
- •Питання для самоконтролю
- •Література:
- •Матеріалу із закритою кореневою системою
7.4.2. Особливості формування надземної частини чагарників
Формування чагарників проводять з метою одержання розвиненого, з великою кількістю пагонів, компактного куща. Формування наземної частини у штамбових чагарників (бузку, троянд, глоду та ін.) спрямоване на одержання гладкого, рівного стовбура (штамба або напівштамба) і крони певної форми з визначеною кількістю скелетних гілок.
Формування чагарників особливо важливе для рослин з моноподіальним характером росту і слабо розгалуженою кроною. Лідируючий пагін їх розвивається інтенсивно, за рахунок бокових гілок. До таких порід відносять глід, бузок, калину, дерен та ін. До формування їх наземної частини приступають на другий рік після садіння чагарників у школу (перший рік їм дають рости вільно та добре вкоренитися). Його починають рано весною у березні–квітні, до початку сокоруху, з обрізки пагонів куща на висоті 4–8 см ("садять на пень"). За вегетаційний період з сплячих бруньок розвиваються пагони, які навесні наступного року знову обрізають, лишаючи шипики з 3–4 бруньками, яких достатньо для формування кондиційного саджанця. На третій рік при формуванні крони пагони відрізають на зовнішню щодо осі рослини бруньку (рис. 7.49). Це дозволяє одержати рослини з добре розгалуженою кондиційною кроною, придатною для надання їй певних архітектурних форм.
а б в г
Рис. 7.49. Формування крони чагарників: а – зрізування чагарника „на пень” на другий рік після садіння; б – відростання пагонів в рік першої обрізки; в – зрізування пагонів на третій рік вирощування; г – загальний вид саджанця з кондиційною кроною
Чагарники, які призначені для подальшого дорощування пересаджують в шкілку живоплотів або шкілку дерев і чагарників архітектурних форм. У перші два роки, як правило, дають їм рости вільно. У ці роки проводять тільки чистку всередині крони шляхом вирізування зайвих і переплетених гілок. При формуванні красиво квітучих чагарників приділяють увагу розподілу в кроні скелетних гілок не допускаючи загущеності крони і перехрещування скелетних гілок. В подальшому крону формують в залежності від бажаної форми та цільового призначення чагарників.
Формування витких деревних рослин. Виткі чагарники, такі як виноград дівочий і тризагострений, клематиси, актинідії, жимолості, деревогубець, виноградовник та ін., розмножуються здерев’янілими живцями, зеленими і кореневими живцями, відводками, щепленням, поділом куща і насінням. Використання їх для вертикального озеленення вимагає відповідного вигляду та певної форми.
Формування ліан зводиться до вкорочення пагонів на необхідну довжину, але без проведення низької обрізки („посадки на пень”). Особливістю догляду за ним є необхідність встановлення опор та підв’язування їх, починаючи з першого року вирощування. На другий рік рано весною проводять обрізку старої надземної частини, а слаборозвинені та підмерзлі пагони вирізають повністю. В подальшому проводиться формування куща необхідної кондиції.