
- •7. Вирощування великомірного декоративного садивного матеріалу (саджанців, дерев) у відділі формування
- •7.1. Великомірний садивний матеріал та його класифікація
- •7.2. Види шкілок та загальні положення виробництва великомірного садивного матеріалу
- •Мал. 7.48. Схема розміщення саджанців з різним терміном вирощування в комбінованих шкілках
- •7.3.Основи агротехніки закладання декоративних шкілок та вирощування саджанців
- •7.4. Формування надземної частини та кореневої системи саджанців
- •7.4.1. Теоретичні основи обрізки деревних рослин
- •7.4.2. Особливості формування надземної частини чагарників
- •7.4.3. Особливості формування надземної частини саджанців дерев
- •7.5. Технологічні особливості виробництва великомірного садивного матеріалу окремих видів
- •7.5.1. Особливості вирощування саджанців для лісокультурних цілей
- •7.5.2.Особливості вирощування декоративних саджанців для озеленення та садово – паркового будівництва
- •7.5.3. Особливості вирощування щепленого садивного матеріалу
- •Підщепи та рекомендовані способи щеплення форм та сортів декоративних і плодових деревних рослин
- •7.5.4.Особливості вирощування дерев і чагарників архітектурних форм
- •Кронами
- •Архітектурних форм
- •Питання для самоконтролю
- •8.Виробництво садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •8.1. Загальні засади виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою
- •1. Організаційні:
- •2. Агротехнічні:
- •3. Технологічні:
- •4. Економічні:
- •8.2.Види садивного матеріалу із закритою кореневою системою та технологічні особливості його виробництва
- •8.2.1.Класифікація садивного матеріалу та його основні ознаки
- •8.2.2.Технічні ознаки ємностей та контейнерів
- •Розмір та об’єм вітчизняних квадратних контейнерів “Квадра”
- •8.2.3.Компоненти субстрату та його приготування
- •Основні характеристики верхового і перехідного торфу (німецький стандарт 11 540, за Крюссманом,...... )
- •8.3. Технологічні особливості виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою різного призначення
- •8.3.1. Загальні положення організації виробництва декоративного садивного матеріалу в контейнерній культурі
- •9. Виробництво садивного матеріалу у маточному відділі
- •9.1. Призначення та структура відділу
- •Середній вихід живців з одного маточного дерева
- •9.3. Колекційне відділення розсадника та його значення
- •10. Інвентаризація, викопування, зберігання і транспортування садивного матеріалу
- •10.1. Інвентаризація садивного матеріалу
- •10.2. Викопування та зберігання садивного матеріалу
- •10.3. Транспортування садивного матеріалу
- •Питання для самоконтролю
- •11. Планування, організація, облік і контроль якості робіт у розсадниках
- •11.1. Планування і організація робіт
- •11.2. Облік і технічне приймання виконаних робіт
- •11.3. Організація праці на розсаднику.
- •11.4. Книга лісового розсадника
- •Частина і. Посівний відділок а. Вирощування сіянців у відкритому грунті
- •Б. Вирощування сіянців у теплицях з покриттям із синтетичної плівки
- •Частина II. Шкільний відділок (шкілка)
- •Питання для самоконтролю
- •Література:
- •Матеріалу із закритою кореневою системою
10. Інвентаризація, викопування, зберігання і транспортування садивного матеріалу
10.1. Інвентаризація садивного матеріалу
Кількість і якість садивного матеріалу визначають під час щорічної інвентаризації, яку проводить комісія відповідного складу. Інвентаризацію проводять після закінчення вегетації рослин, але до викопування сіянців і саджанців протягом вересня-жовтня, залежно від лісорослинної зони (у розсадниках України з 15 вересня до 15 жовтня). Виконують її згідно з інструкцією з проведення щорічної інвентаризації лісових культур, розсадників і площ з проведеними заходами сприяння природному поновленню лісу.
В розсадниках її починають з уточнення загальної та продуктивної площі, її розподілу за видами користування, породами, а у межах породи – за віком і особливостями виробництва садивного матеріалу. Інвентаризацію сіянців (визначення їх кількості та якості) проводять наступними методами:
- діагональних ходів;
- облікових площадок;
- статистичним.
За рівномірної густоти стояння сіянців для обліку беруть 2%, а при нерівномірному – 4% загальної довжини рядків (борозенок) або площі посіву окремо за кожною породою і віком.
Метод діагональних ходів застосовують при інвентаризації рядкових, стрічкових і грядкових посівів. За цим методом її виконують у такій послідовності:
- визначають загальну довжину посівних рядочків (борозенок);
- вираховують довжину облікового ряду (2 або 4% загальної довжини посівних рядочків - борозенок залежно від характеру розміщення сіянців у рядках);
- визначають довжину облікового відрізка (ділять довжину облікового ряду на подвоєну кількість посівних рядочків);
- проводять за допомогою шнура діагоналі через площу посіву;
- відкладають вздовж кожної посівної борозенки довжину облікового відрізка (від місця перетинання діагоналі та борозенки);
- проводять суцільний облік сіянців на облікових відрізках;
- заносять результати обліку в інвентаризаційну картку;
- визначають кількість сіянців на 1 м посівного рядка (загальну кількість врахованих сіянців ділять на довжину облікового ряду);
- обраховують кількість сіянців на 1 га та на всій площі.
Для інвентаризації суцільних посівів (іноді грядкових) використовують метод облікових площадок. При цьому суцільний облік сіянців проводять на облікових ділянках, обмежених рамкою розміром 1х0,5 м. Рамки розміщують по діагональних ходах, встановлюючи їх довгою стороною поперек поздовжньої сторони площі посіву (стрічки, грядки). Після обліку сіянців в облікових ділянках визначають пересічну кількість їх на 1 м2 і переводять на усю площу посіву.
З метою зменшення трудомісткості і витрат часу для інвентаризації великих посівних площ використовують статистичний метод. Спочатку, незалежно від площі посіву, на 20 облікових відрізках проводять пробну інвентаризацію, під час якої визначають мінімальну кількість облікових відрізків завдовжки 0,5 м, яка забезпечить одержання достовірних даних при основній інвентаризації. Облікові відрізки розміщують рівномірно за всією площею на чотирьох або п’яти посівних рядочках. За результатами обліку визначають коефіцієнт варіації розміщення сіянців, а по ньому – кількість облікових відрізків, необхідних для одержання достовірних даних при проведенні основної інвентаризації. При коефіцієнті варіації, меншому від 22%, основну інвентаризацію не проводять, а результати пробної інвентаризації сіянців вважають остаточними.
Кількість стандартних (придатних до садіння) сіянців на площі посіву визначають на облікових відрізках з пересічною густотою стояння сіянців. Для цього вимірюють висоту та діаметр кореневої шийки кожного сіянця і відповідно до діючого ДСТУ відносять їх до стандартних або нестандартних. При кількості сіянців на площі до 10 тис. шт. вимірюють 100 сіянців, якщо їх 10-50 тис. – 250, 50-100 тис. – 350, а при кількості понад 100 тис. – 500 сіянців. Посіви, на яких стандартних сіянців менше від 50% їх загальної кількості, залишають на дорощування.
Інвентаризацію садивного матеріалу у школах (саджанців) проводять шляхом суцільного (при площі садіння до 3 га) або вибіркового (при площі понад 3 га і в ущільнених шкілках) обліку саджанців. При вибірковій інвентаризації обліку підлягають від 1% (при площі понад 50 га) до 4% (при площі 3-50га) садивних місць. Облік проводять на пробних площах, які закладають, паралельно довгій стороні поля. Під час інвентаризації визначають загальну кількість саджанців (в тому числі придатних для реалізації), а також приживлюваність їх у полях саджанців першого та другого року вирощування.