3.2.Первинне освоєння площ відведених під розсадник

У разі закладання розсадника на площі з недостатньо або зовсім не окультуреними ґрунтами виникає необхідність її освоєння. Під розсадник можуть відводитись різні категорії земельних площ – землі, що вийшли з під сільськогосподарського користування, перелогові, цілинні, лісові землі та ін. Відповідно до категорії земель визначають способи їх освоєння та первинного обробітку грунту.

Системи основного

обробітку грунту

Зяблева (в усіх лісорослинних зонах)

Пар сидеральний (на бідних легких грунтах в умовах достатнього зволоження)

Пар чорний (на засмічених площах та в умовах нестій-кого і недостатнього зволоження.)

Пар зайнятий (на достатньо родючих грунтах в умовах задовільного зволоження)

Пар ранній (в зонах достатнього або надмірного зволоження та при весняному викопуванні СМ)

Рис. 3.9. Системи основного обробітку грунту в розсаднику

При освоєнні дуже засмічених бур’янами земель застосовують обробіток грунту за системою чорного пару з внесенням гербіцидів. Влітку або восени лущать дернину в двох напрямках на глибину 7-10 см. З появою бур’янів проводять культурну оранку на глибину до 30 см, а наступного року утримують поле під чорним паром. Для знищення багаторічних злакових і дводольних бур’янів у полі чорного пару вносять гербіциди. Проти однодольних застосовують трихлорацетат натрію (ТХА), далапон, а проти дводольних – 2,4 Д у вигляді водних розчинів з розрахунку 500-600 л/га.

Обробіток грунту на не засмічених бур’янами старих перелогових та цілинних землях проводять, як правило, за системою чорного пару, або за іншою, придатною для конкретних грунтово-кліматичних умов системою основного обробітку грунту.

На землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, з окультуреним верхнім шаром, грунт обробляють за зяблевою системою або системою зайнятого пара.

Освоєння лісових земель починають з очищення площі від пеньків і лісосічних залишків та планування їх поверхні. Формування орного шару розпочинають з оранки грунту чагарниковими плугами і вичісування коренів корчувальними боронами. Весною наступного року грунт обробляють у двох напрямках дисковими культиваторами з наступним боронуванням. В залежності від прийнятої системи основного обробітку грунту поле залишають під чорним паром або засівають зернобобовими (система зайнятого пару). На бідних ґрунтах з достатнім зволоженням бажаним є обробіток грунту за системою сидерального пару з вирощуванням на зелене добриво люпину однорічного у суміші з фацелією.

Для вирівнювання агрофону на площах з опідзоленими ґрунтами та вигорнутим на поверхню підзолистим горизонтом внаслідок розкорчовування пнів, перед оранкою вносять низинний торф з розрахунку 120-160 т/га і проводять так званий „вирівнюючий” посів невибагливих сільськогосподарських культур. Первинну оранку на цих ґрунтах проводять на глибину гумусового горизонту, збільшуючи її під час заорювання сидератів і основного обробітку грунту в полях сівозмін на 3-5 см до тих пір поки орний шар не досягне 25-27 см. Завершальною метою первинного освоєння площ ділянок, відведених під розсадник є сформований орний окультурений шар грунту з вмістом гумусу понад 3%.