- •1 . Поняття кримінології.
- •2. Кримінологія як наука та навчальна дисципліна.
- •3. Предмет кримінології і характеристика його складових.
- •4. Система кримінології.
- •5. Завдання кримінології.
- •6. Методологія кримінології.
- •7. Поняття методики кримінологічного дослідження.
- •8. Основні методи, що використовуються у кримінологічному дослідженні.
- •9. Загальнонаукові методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •10. Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •11. Основні періоди у розвитку кримінологічної думки.
- •12. Погляди філософів-просвітителів і їх вплив на розвиток кримінологічної думки: ж.-ж. Руссо, Монтеск’є, Вольтера.
- •13. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного вчення ч. Беккаріа.
- •14. Основні кримінологічні ідеї представників німецької класичної школи.
- •15. Кримінологічні вчення Канта і Гегеля.
- •16. Антропологічний (біологічний) напрям у кримінології. Характеристика і представники.
- •17. Праця Ломброзо «Злочинна людина» (1876р.) її зміст і значення.
- •18. Основні кримінологічні ідеї р. Гарофало.
- •19. Соціологічний напрям у кримінології. Основні ідеї і представники.
- •24. Сучасний період в історії кримінології і її основні напрями
- •25. Марксистська теорія злочинності
- •26. Соціально-психологічна теорія злочинності
- •27. Поняття злочинності та її ознаки
- •28. Види злочинності
- •29. Співвідношення злочинності і злочину
- •30. Кримінологічна характеристика злочинності
- •31. Кількісні показники злочинності
- •32. Якісні показники злочинності
- •33. Поняття латентної злочинності
- •34. Види латентної злочинності та їх рівні
- •35. Фактори, що обумовлюють латентну злочинність
- •36. Методи дослідження латентної злочинності
- •37. Стан і тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі
- •38. Поняття «особа злочинця» і суміжні поняття
- •39. Структура особи злочинця
- •40. Особливості генези особи злочинця
- •41. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину
- •42. Характеристика особи сучасних злочинців
- •43. Класифікація злочинців
- •44. Типологія злочинців
- •45. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця
- •46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця
- •52…Винекнення та етапи розвитку віктимології
- •53……Класифікація жерт злочину
- •69. Види кримінологічного прогнозування.
- •70 Методи кримінологічного прогнозування
- •71. Планування боротьби зі злочинністю.
- •72. Поняття «злочинність неповнолітніх» та її місце в системі злочинності.
- •73.Особливості злочинності неповнолітніх.
- •74. Негативні тенденції розвитку злочинності неповнолітніх протягом останніх років.
- •76. Структура злочинності неповнолітніх.
- •80. Поняття «насильницька злочинність», її ознаки та система.
- •81. Особливості насильницької злочинності та місце в системі злочинності.
- •82. Кількісні та якісні показники насильницької злочинності.
- •83. Динаміка, стан, структура насильницької злочинності в останні роки.
- •84. Кримінологічна характеристика особи насильницького злочинця.
- •85. Детермінанти насильницької злочинності в Україні.
- •86. Характеристика сучасної насильницької злочинності.
- •87. Основні напрямки попередження вчинення насильницьких злочинів.
- •88. Обсяг поняття «економічна злочинність» та суміжні поняття.
- •89. Кримінологічні характеристики економічної злочинності.
- •90.Основні ознаки сучасної економічної злочинності.
- •91. Кримінологічна характеристика осіб,що вчиняють економічні злочини.
- •92. Детермінанти економічної злочинності в Україні.
- •93. Попередження економічної злочинності.
13. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного вчення ч. Беккаріа.
Чезаре Беккаріа (1738-1794) у 26 років написав книгу "Про злочини і покарання" (1764 р.). Вона була першою в історії спеціальною працею на цю тему.
Ч. Беккаріа вважав, що злочинність може бути ліквідована через створення гарних, ясних законів і просвітництво, а також через виховання людей. Він вимагав встановлення рівності всіх перед законом і судом, щоб покарання відповідали суспільній небезпечності вчиненого злочину, щоб принцип "немає злочину, немає покарання без вказівки на це в законі" став непорушним у діяльності органів юстиції.
У своїй праці Чезаре Беккаріа систематизував філософсько-кримінологічні ідеї своїх попередників і надав їм форми правових принципів:
краще запобігти злочинові, аніж карати;
хочете запобігти злочинові? Зробіть так, щоб закони були ясними, простими, щоб уся сила нації була зосереджена на їхньому захисті;
повинна бути домірність між злочинами й покараннями;
єдиним і щирим мірилом злочинів є шкода, котру вони заподіюють нації;
для досягнення мети покарання досить, щоб зло покарання перевищувало вигоду, що досягається злочином;
14. Основні кримінологічні ідеї представників німецької класичної школи.
Природно, погляди класичного напрямку мали важливе значення для теорії кримінального права та практики його застосування. Однак вони містили в собі й багато плідних ідей, що стосуються основ кримінологічної науки. Насамперед, це висловлювання про запобігання злочинам як пріоритетної стратегії в боротьбі з ними. Уже тоді була сформульована думка, що "краще запобігти злочинові, аніж карати винних за вчинений злочин". Йшлося і про встановлення в суспільстві режиму законності, захисту прав і свобод особи, освіченості населення тощо. Так, власне, і сформульовані тоді принципи кримінального права та процесу мали й мають кримінологічну значущість. Усе, що спрямовано на боротьбу зі злочинністю у відповідній інтерпретації, це кримінологічні знання, законності, захисту прав і свобод особи, освіченості населення тощо. Так, власне, і сформульовані тоді принципи кримінального права та процесу мали й мають кримінологічну значущість. Усе, що спрямовано на боротьбу зі злочинністю у відповідній інтерпретації, це кримінологічні знання.
Недолік класичної школи полягає в тому, що в центрі обґрунтування кримінального покарання вона ставила злочин, а особу злочинця не лише відсувала на другий план, а й взагалі ігнорувала. Представники цієї школи вважали, що не повинно бути однакового покарання за два злочини, що завдали суспільству різної шкоди. Однак з цього твердження випливало, що в разі однакової кари за однаковий злочин однаковому покаранню повинні підлягати як дорослі, так і неповнолітні, як особа, що навмисно вчинила діяння, так і людина, котра вчинила таку ж дію у стані душевного хвилювання, як людина, що вперше вчинила злочин, так і рецидивіст.
15. Кримінологічні вчення Канта і Гегеля.
Німецький філософ Георг Гегель (1770-1831) спробував розробити більш послідовну теорію злочину й покарання. П р ироду злочинності Г. Гегель вбачав у особливій сутності правових законів: "Існують закони двоїсті за сутністю роду: закони природи та закони права. Закони природи абсолютні й мають силу самі в собі... У природі найбільша істина полягає в тому, що закон існує. У законах права розпорядження має силу не тому, що воно існує, тож кожна людина вимагає, щоб воно відповідало його власному критерієві".
Аналізуючи феномен злочинності, Г. Гегель висловив низку цікавих думок про способи впливу на неї. Величезне значення він надавав розумності державного ладу. Дійсною Г. Гегель визнає лише державу, в якій гармонійно переплітаються інтереси суспільства й окремої особистості.
Г. Гегель досить скептично оцінював практику поліцейської державності. Завдання поліції він убачав не в посиленому контролі за приватним життям. "Ціль поліцейського нагляду й опіки представити особі наявну можливість для досягнення індивідуальних цілей. Поліція повинна піклуватися про вуличне освітлення, будівництво мостів, установлення твердих цін на товари повсякденного вжитку, а також про здоров'я людей".