5. Завдання кримінології.

Основні завдання кримінології:

1. отримання достовірних даних про елементи, що є пред­метом кримінології;

2. вивчення об'єктивних і суб'єктивних факторів, які вплива­ють на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;

3. соціально-кримінологічне дослідження деяких видів зло­чинності для визначення способів боротьби з ними;

4) вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинця;

5. розробка наукових рекомендацій щодо усунення чи ней­тралізації явищ, які спричиняють антисоціальну злочинну по­ведінку;

6. наукова розробка заходів, пов'язаних із виявленням осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, вивчення цих осіб і вжиття дієвих профілактичних заходів упливу на них;

7. вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;

8. визначення основних напрямків і заходів протидії зло­чинності, правове регулювання профілактичної діяльності.

6. Методологія кримінології.

Наукові знання досягаються тільки за умови, якщо вивчення, дослідження будь-яких об'єктів і явищ проводяться відповідно до вимог теорії пізнання.

Теорія пізнання, або гносеологія (від грец. gnosis — пізнання, logos — поняття) — це наука про природу пізнання, його сутність і закономірності. Головним, стержневим елементом даної теорії є ме­тодологія — вчення про шляхи і засоби, за допомогою яких вирішу­ються завдання наукового пізнання. Вона зумовлює змістовність та істинність одержуваних результатів і висновків наукового досліджен­ня. Методологія розглядається як сукупність відправних положень і вимог теорії пізнання, вихідних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів і прийомів, якими наука користується при описі, вивченні та аналізі різних сторін об'єктив­ної дійсності, а також при пошуку нових знань.

Залежно від структури і конкретики методологічного аналізу виділяються два рівні методології. На першому, найбільш високо­му рівні знаходиться загальна методологія, яка полягає в реалізації загального підходу до вивчення об'єктів і явищ дійсності. Загаль­на методологія становить, якщо так можна виразитися, загально-методологічну директиву при проведенні будь-якого наукового до­слідження. Другий рівень займає окрема (галузева, спеціальна) ме­тодологія конкретної наукової галузі. Тут мають місце відбір із загальнометодологічного арсеналу відповідних, необхідних і до­статніх вихідних положень та їх застосування в процесі пізнання

певного об'єкта або явища. У зв'язку з цим про методологію кри­мінологічної науки можна говорити як про одну з галузевих (спе­ціальних) методологій.

Кримінологія використовує ті вихідні філософсько-діалектичні закони і категорії, основні логічні принципи і прийоми, а також вимоги теорії пізнання, які необхідні і достатні для вивчення сво­го предмета і пошуку нових знань про нього.

7. Поняття методики кримінологічного дослідження.

Методика — поняття, яким виз­начається сукупність методів, що використовуються для одержання шуканих знань, включаючи їх послідовність і взаємозв'язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.