- •1 . Поняття кримінології.
- •2. Кримінологія як наука та навчальна дисципліна.
- •3. Предмет кримінології і характеристика його складових.
- •4. Система кримінології.
- •5. Завдання кримінології.
- •6. Методологія кримінології.
- •7. Поняття методики кримінологічного дослідження.
- •8. Основні методи, що використовуються у кримінологічному дослідженні.
- •9. Загальнонаукові методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •10. Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •11. Основні періоди у розвитку кримінологічної думки.
- •12. Погляди філософів-просвітителів і їх вплив на розвиток кримінологічної думки: ж.-ж. Руссо, Монтеск’є, Вольтера.
- •13. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного вчення ч. Беккаріа.
- •14. Основні кримінологічні ідеї представників німецької класичної школи.
- •15. Кримінологічні вчення Канта і Гегеля.
- •16. Антропологічний (біологічний) напрям у кримінології. Характеристика і представники.
- •17. Праця Ломброзо «Злочинна людина» (1876р.) її зміст і значення.
- •18. Основні кримінологічні ідеї р. Гарофало.
- •19. Соціологічний напрям у кримінології. Основні ідеї і представники.
- •24. Сучасний період в історії кримінології і її основні напрями
- •25. Марксистська теорія злочинності
- •26. Соціально-психологічна теорія злочинності
- •27. Поняття злочинності та її ознаки
- •28. Види злочинності
- •29. Співвідношення злочинності і злочину
- •30. Кримінологічна характеристика злочинності
- •31. Кількісні показники злочинності
- •32. Якісні показники злочинності
- •33. Поняття латентної злочинності
- •34. Види латентної злочинності та їх рівні
- •35. Фактори, що обумовлюють латентну злочинність
- •36. Методи дослідження латентної злочинності
- •37. Стан і тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі
- •38. Поняття «особа злочинця» і суміжні поняття
- •39. Структура особи злочинця
- •40. Особливості генези особи злочинця
- •41. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину
- •42. Характеристика особи сучасних злочинців
- •43. Класифікація злочинців
- •44. Типологія злочинців
- •45. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця
- •46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця
- •52…Винекнення та етапи розвитку віктимології
- •53……Класифікація жерт злочину
- •69. Види кримінологічного прогнозування.
- •70 Методи кримінологічного прогнозування
- •71. Планування боротьби зі злочинністю.
- •72. Поняття «злочинність неповнолітніх» та її місце в системі злочинності.
- •73.Особливості злочинності неповнолітніх.
- •74. Негативні тенденції розвитку злочинності неповнолітніх протягом останніх років.
- •76. Структура злочинності неповнолітніх.
- •80. Поняття «насильницька злочинність», її ознаки та система.
- •81. Особливості насильницької злочинності та місце в системі злочинності.
- •82. Кількісні та якісні показники насильницької злочинності.
- •83. Динаміка, стан, структура насильницької злочинності в останні роки.
- •84. Кримінологічна характеристика особи насильницького злочинця.
- •85. Детермінанти насильницької злочинності в Україні.
- •86. Характеристика сучасної насильницької злочинності.
- •87. Основні напрямки попередження вчинення насильницьких злочинів.
- •88. Обсяг поняття «економічна злочинність» та суміжні поняття.
- •89. Кримінологічні характеристики економічної злочинності.
- •90.Основні ознаки сучасної економічної злочинності.
- •91. Кримінологічна характеристика осіб,що вчиняють економічні злочини.
- •92. Детермінанти економічної злочинності в Україні.
- •93. Попередження економічної злочинності.
11. Основні періоди у розвитку кримінологічної думки.
Одна з найпоширеніших класифікацій кримінологічної думки відокремлює три основних періоди розвитку науки:
класичний (із другої половини XVIII ст. до останньої третини XIX ст.);
позитивістський (з останньої третини XIX ст. до 20-х рр. XX ст.);
сучасний від 30-х рр. XX ст. дотепер7.
Класичний період кримінології випливає безпосередньо з ідейних течій просвітництва періоду переходу від феодалізму до капіталізму (ХУІІ-ХУШ століть). Він передував, а потім супроводжував перетворення в державному, суспільному та духовному житті, що зумовлювалися буржуазно-демократичними революціями в Європі.
Від науки класичного періоду позитивістська кримінологія відрізнялася широким застосуванням статистичних та інших фактичних даних про вчинені злочини. Позитивістська кримінологія розвивалась у двох основних напрямах – біологічному й соціологічному.
На сучасному етапі розвитку суспільства, коли поглиблюється прірва між добром і злом, потреба у ґрунтовних кримінологічних теоріях та побудовах виявляється дуже гостро, оскільки злочин є одним із крайніх проявів зла та потребує глибокого осмислення з позицій як філософії, так і практики юриспруденції.
12. Погляди філософів-просвітителів і їх вплив на розвиток кримінологічної думки: ж.-ж. Руссо, Монтеск’є, Вольтера.
Жан-Жак Руссо (1712-1778) констатував у роботі "Міркування про початок і підстави нершності..." (1755), що причиною будь-яких соціальних відхилень, і злочинних діянь зокрема, є виникнення приватновласницького суспільства. Розорення бідних, політична нерівність, скупченість у містах, шкідливі для здоров'я роботи, розкіш і зловживання можновладців - усе це неминуче викликає ріст злочинності. У цій ситуації відповідальність за злочини, підкреслював він, несе суспільство. Вирішальним для протидії злочинності є перетворення суспільних відносин, гуманізація держави та права. Водночас засобом такого перетворення він вважав виховання в дусі справжньої моральності. Превентивна сила законів, на думку Ж.-Ж. Руссо, пов'язана з висловленням у них загальної волі, їхньою справедливістю та корисністю, у якій треба переконувати людей, а не із суворістю законів.
Шарль Монтеск'є (1689-1755) у своїх роботах "Перські листи" (1721) та "Про дух законів" (1748) виходив із соціальної зумовленості вдач і поведінки людини. На його думку, особа через обмеженість розумного передбачення, схильність до оману й пристрастей здатна до порушень законів природи та суспільства. Проте справедливий законодавець значною мірою може протидіяти соціальним відхиленням. Монтеск'є розвивав ідею закономірного розвитку всього у світі, зокрема й людських дій, і вимагав від законодавця вважати себе "загальним духом свого народу". Він закликав навіть при проведенні реформ не прагнути неодмінно виправити всі негаразди суспільства. Монтеск'є класифікував злочини та, відповідно, рекомендував диференціювати покарання за ними. Він, зокрема, вимагав точного визначення кола державних злочинів і писав, що за відсутності в цій царині точності досить для перетворення правління в деспотичне.
Про причини злочинності й заходи боротьби з нею писали також Дж. Локк, Д. Дідро, Вольтер та інші філософи, відзначаючи соціальну невпорядкованість суспільства й необхідність запобігання злочинові.