52…Винекнення та етапи розвитку віктимології

У колишньому СРСР поглиблена розробка питань віктимо­логії почалася із середини 60-х рр. XX ст. завдяки працям відо­мого кримінолога Л. Франка, який доводив, що віктимологія здатна відкрити нову сторінку в кримінально-правовій по­літиці держави та практиці боротьби зі злочинністю. Проб­лемам особи й поведінки потерпілого були присвячені також роботи В. Мінської, Д. Ривмана, В. Рибальської, В. Романова, В. Полубинського та інших вчених⁶¹.

У 1973 р. відбувся 1-й міжнародний симпозіум з віктимо­логії в Єрусалимі, де дискусія проходила навколо понять "вік­тимологія", "жертва злочину", "відносини між злочинцем та по­терпілим"

У 1975 р. відбувся 2-й міжнародний симпозіум з віктимо­логії в Белладжо (Італія), де розглядалися питання щодо статусу потерпілого в системі кримінального правосуддя та поводжен­ня з ним.

У 1979 р. відбувся 3-й міжнародний симпозіум з віктимо­логії в м. Мюнстер (Німеччина), де піднімалися питання стосовно опитування жертв злочину, а також процесу віктимі-зації в державах, які розвиваються. Тут же було створено Міжнародне віктимологічне товариство.

У 1980р. у Вашингтоні відбувся Всесвітній конгрес віктимо­логіє, де були розглянуті питання насилля в сім'ї та питання поводження з жертвами злочину.

У 1982 р. відбувся 4-й міжнародний симпозіум з віктимо­логії в Токіо (Японія), на якому були висунуті питання стосовно надмірної уваги до прав потерпілого, що заважають кримі­нально-процесуальним правам обвинувачених осіб.

У 1983 р. Рада міністрів Європейського союзу прийняла Європейську конвенцію про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів.

У 1985 р. у Загребі на 5-му міжнародному симпозіумі об­говорювались питання щодо віктимізації всіх людей, а також правового статусу потерпілих в кримінальному правосудді⁶²

Розвиток віктимології на сучасному етапі здійснюється за такими напрямками:

• підготовка особи до можливого "стику" зі злочином за допо­могою розробки алгоритму оптимальної поведінки в криміно­генних ситуаціях і спеціальних тренінгів;

• підвищення рівня захищеності посадовців, чиї функціо­нальні обов'язки пов'язані з підвищеним ризиком стати об'єктом злочинного посягання;

• інформування громадян про віктимологічні "ситуації- пастки", щоб, по можливості,уникнути їх або звести до мінімуму;

• захист і реабілітація потерпілих від злочинів.

53……Класифікація жерт злочину

Особа потерпілого вивчається віктимологією на двох основних рівнях:

• на першому, індивідуальному рівні, вивчають фактори, що можуть упливати на виникнення та розвиток наміру в май­бутнього злочинця вчинити злочин, а також на механізм вчинення злочину;

• на другому рівні вивчається сукупність жертв, яким зло­чином завдано шкоди, з метою визначення реальних наслідків злочинності.

54…..Віктимність конкретної особи (індивідуальна віктим­ність) - це об'єктивно притаманна людині (реалізована зло­чинним актом або залишена як потенційна) здатність, схильність стати за певних обставин жертвою злочину. Залежно від особистісних рис і поведінки конкретного індивіда ступінь його вразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Індивід не придбав віктимність у процесі життє­діяльності, а є віктимним з моменту народження та до смерті; він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна мож­ливість стати жертвою злочину⁶⁵.

55….Віктимологічна профілактика - це сукупність держав­них і громадських заходів, спрямованих на запобігання зло­чинності через зниження в населення загалом або в конкрет­них громадян ризику стати жертвою злочинних посягань.

56…... Причина злочинності - це соціально-психологічні об­ставини, що безпосередньо породжують і відтворюють зло­чинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.

Отже, якщо причини злочинності - це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності - це явища, котрі без­посередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існу­ванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причино­вого зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності.

57….. Злочинність загалом поділяється на два види: первинну (су­купність злочинів, скоєних уперше) та рецидивну (сукупність повторних злочинів). Кожний з цих видів розмежовується на: злочинність чоловіків і злочинність жінок. При подальшій класифікації злочинність і чоловіків, і жінок ділиться, у свою черіу, на злочинність дорослих та неповнолітніх осіб. Додатково можна назвати міську й сільську злочинність, злочинність у сфері сімейно-побутових відносин, злочинність регіонів. На сьогоднішній день дуже актуальною для нашого суспіль­ства стала організована та професійна злочинність.

58…. Класифікація причин та умов злочинності У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями:

• за природою;

• за рівнем функціонування;

• за змістом і способом дії;

• за джерелами.

За природою причини й умови поділяються на: / - об'єктивні,

- суб'єктивні.

Об'єктивні фактори існують незалежно від волі людини.

Суб'єктивні фактори охоплюють все особистіше, що залежить від волі людини

За рівнем функціонування виділяють причини й умови:

• загальні для всієї злочинності;

• особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);

- поодинокі для певних злочинів. За змістом і способом дії:

• загальні

• особливі криміногенні обставини:

• причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні.

За джерелами причини й умови бувають:

• внутрішні - суперечності, що притаманні певному су­спільству,

• зовнішні - негативний уплив з боку інших. Скажімо, порнографія, наркотики, насильство, що заполонили екрани наших телевізорів і кінотеатрів, які прийшли із Заходу.

59…….

60….. Поняття причин і умов скоєння конкретного злочину,

їх співвідношення з причинами і умовами злочинності

Тому безпосередні причини

скоєння конкретного злочину знаходяться, з одного боку, в

особливостях потреб, інтересів, системи ціннісних орієнтацій і

мотивацій (направленості) особи, індивіда, а з другого боку – в

сукупності зовнішніх обставин, які зумовлюють формування і

реалізацію мотивів і рішучості скоїти злочин. Тобто морально-

психологічні особливості індивіда (особи) в поєднанні з

ситуацією, яка склалася на індивідуальному рівні, відображають

причини і умови злочинності.

Аналіз причин і умов скоєння конкретного злочину передбачає

розгляд:

1. Соціально-психологічного механізму індивідуальної

злочинної поведінки.

2. Формування негативних морально-психологічних

особливостей особи, що проявляється в злочинній поведінці і які її

зумовлюють.

3. Умов і конкретних життєвих ситуацій, які викликають,

полегшують або сприяють скоєнню злочину.

Зовнішні обставини впливають на злочинну поведінку не тільки

в силу їх певного об’єктивного змісту і значення, але й у

відповідності із суб’єктивним їх сприйняттям і оцінкою індивіда,

які в свою чергу залежать від особливостей особи.

Сприйняття й оцінка зовнішніх обставин конкретною особою

не є вродженими. Вони соціально зумовлені системою його

цінностей, яка в свою чергу формується у процесі розвитку особи

в конкретних обставинах виховання і життєдіяльності.

Будучи сформованою, особиста позиція, вибірковість

сприйняття і зміст оцінки набувають відносно самостійний

характер в механізмі злочинної поведінки.

61……

62….

63……..

64……2 Система попередження злочинності.Характеристика її складових.

Попередження злочинності є системою, що об’єднує об’єкти профілактики, основні рівні й форми профілактики, заходи попереджувального впливу, суб’єктів профілактики, які виконують цю роботу.

До об’єктів попередження злочинності належать процеси і явища різного порядку. По-перше, це економічні, політичні, психологічні та інші фактори, що зумовлюють стан і динаміку злочинності. Ступінь зв’язку цих факторів із злочинністю може бути різний. Її пізнання за допомогою кримінологічного аналізу визначає масштаби профілактичної діяльності та її ефективність. По-друге, до об’єктів по-

переджувальної діяльності можна зарахувати діяльність людей, що повинна відповідати нормам права й соціальної взаємодії. Характер діяльності при цьому може бути різноманітний: професійний, адміністративний, технологічний тощо. І, по-третє, це особа злочинця.

Рівні профілактики

Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розріз­няють три основних рівні запобігання їй:

-загальносоціальний,

-спеціально-кримінологічний та

-індивідуальний.

Суб'єкти профілактики злочинів

65…….Суб'єктами профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (служ­бовці) й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції із виявленя, усуі іення, послаблення, нейтралізації причин і умов, які сприяють існуванню та поширенню злочинності за­галом, певних видів і конкретних злочинів, а також утримання від переходу на злочинний шлях та забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

Види суб'єктів профілактики

1. За місцем у державній і суспільній системі суб'єкти профілактики можуть бути класифіковані на:

державні;

неурядові (недержавні), зокрема, комерційні чи неко-мерційні структури, громадські об'єднання та спеціалізовані формування;

громадяни.

2. За завданнями, компетенцією та змістом запобіжної діяльності розрізняють такі суб'єкти профілактики:

- органи влади загальної компетенції (їх установи,органі­зації, підприємства);

неспеціалізовані;частковоспеціалізовані;спеціалізовані органи.

66……3Класифікація заходів попередження злочинності:

Залежно від масштабів виділяють:

-заходи загальної профілактики, що здійснюються стосовно до всього населення держави;

-заходи спеціальної профілактики, що здійснюються в межах відомства чи великих соціальних груп (приміром, міг­рантів, неповнолітніх);

-заходи профілактики в мікрогрупах (у сім'ї);

• заходи індивідуальної профілактики (до певної особи). За ознакою правового регулювання заходи профілактики

поділяються на:

-правові (регулюються нормами адміністративного, кримі­нального, кримінально-процесуального й інших галузей права);

-неправові (регулюються мораллю, традиціями, техніч­ними нормами).

За змістом (спрямованістю та видом їхньої дії) є можливість поділити заходи профілактики всіх рівнів, масштабів та об­сягів на:

1) соціально-економічні;

-організаційно-управлінські;

-ідеологічні;

-соціально-психологічні;

-медичні та психолого-педагогічні;

-технічні;

-правові.

67…….

68….. Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину⁹³.

Основою прогнозування майбутнього, випереджального відображення є досвід минулого. Його накопичує нервова

минулі події. Повторюваність же, циклічність подій створюють об'єктивні передумови для передбачення майбутнього. Оцінка людьми перспектив розвитку явищ, процесів на основі поперед­нього досвіду за аналогією з уже відомими подібними явищами та процесами є одним з основних джерел інформації про май­бутнє.

Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування - одне з першочергових завдань сучасної науки. Без прогнозу неможливе планування боротьби зі злочин­ністю, її запобігання.