30. Кримінологічна характеристика злочинності

31. Кількісні показники злочинності

Рівень злочинності — це загальна кількість вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її ок­ремому регіоні (області, районі, місті). Даний показник характери­зує злочинність з кількісного боку, визначає її міру, розмір. Він ви­ражається в абсолютних цифрах. У кримінологічній літературі рівень злочинності іноді назива­ють станом злочинності. Видається, що цей термін для її кількісної характеристики не повинен застосовуватися, адже з точки зору за­гальної теорії статистики під станом будь-якого явища розумієть­ся не тільки його міра, число, кількість, а й якість цього явища. Ще раз підкреслимо, що при визначенні рівня злочинності бе­руться два об'єкти обліку: а) кількість злочинів; б) кількість осіб, які вчинили ці злочини. Будь-який з названих об'єктів, узятий ок­ремо, відображає рівень злочинності однобічно, а звідси і непов­но, тому що один злочин може бути вчинений і однією людиною, і декількома особами при наявності співучасті; один злочинець може вчинити і один злочин, і декілька злочинів при сукупності.

Залежно від обсягу обліку злочинності, відрізка часу вчинення злочинів і територіальних масштабів, на яких вони мали місце, вста­новлюється або рівень злочинності взагалі, або рівень її окремих видів (груп); за поточний рік або за декілька попередніх років; в масштабі району, міста, області чи країни.

Коефіцієнти злочинності являють собою співвідношення кіль­кості злочинів і осіб, які їх вчинили, до чисельності населення краї­ни або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумов­лену кількість населення — на 100 тис, 10 тис, 1 тис. осіб. У ста­тистиці цей показник називається ще індексом і розглядається як відносна величина, що відображає рівень певного соціального яви­ща залежно від заданих параметрів (обставин).

При розрахунках коефіцієнтів (індексів) злочинності для повно­ти кримінологічної картини бажано враховувати не все населення регіону, а лише ту частину, яка досягла віку кримінальної відповідаль­ності (14-16 років). Але з метою практичної зручності коефіцієнти злочинності обчислюють до всього населення. Висловлюються рекомендації, що іноді при таких розрахунках треба брати до уваги тільки «активну частину» населення, тобто виключати з числа населення малолітніх і людей похилого віку, оскільки на їх частку приходиться дуже не­значна частина злочинних діянь, що вчиняються.

Розрізняють два види коефіцієнтів злочинності: коефіцієнт інтен­сивності злочинності і коефіцієнт злочинної активності населення. При визначенні відношення кількості злочинів до заздалегідь обумовленої кількості населення регіону виводиться (встановлюється) коефіцієнт інтенсивності злочинних проявів, який дозволяє судити про те, як зло­чинність впливає на населення даного регіону. Відношення ж числа осіб, які вчинили злочини, до заздалегідь обумовленої чисельності населення свідчить про злочинну активність цих осіб.

Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є "ціна" злочинності, що склада­ється з:

• кримінально-правових наслідків злочинів, які є в багатьох випадках обов'язковим елементом їхнього складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);

• шкода, що заподіюється злочинами за межами їхнього складу (прямі та непрямі наслідки);

• соціальна реакція на злочинність, боротьба з нею (витрати на утримання правоохоронних органів, на заходи боротьби зі зло­чинністю тощо).

На жаль, методика повного виміру реальної "ціни" злочин­ності поки що розроблена недостатньо. Водночас, такі показ­ники, безумовно, є конче необхідними

Динаміка злочинності — показник, який відображає її рух у часі. Оскільки злочинність зазнає безперервних змін, остільки дос­лідникам (практикам і вченим) необхідно знати не тільки рівень і структуру злочинності на конкретну дату, а й рух названих показ­ників протягом певного часу. Досягається це шляхом встановлен­ня відношення рівня і структури злочинності теперішнього часу або іншого періоду до її рівнів і структури за попередні періоди. Тому даний показник є комплексним. Він характеризує злочинність з кількісного і якісного боків.

Залежно від завдань дослідження динаміка злочинності розра­ховується за станом за рік, п'ятирічку, десятиріччя і більш тривалі строки. Слід відмітити, що визначення динаміки злочинності в ме­жах кварталу, півроку, одного-двох років не є показовим; її науко­ва достовірність надто низька. Вона має поточний характер, слугує практичним оперативно-організаційним цілям. При такому підході не усувається вплив на стан злочинності випадкових факторів.

На динаміку злочинності впливає низка соціальних і правових факторів, а саме:

• зміна соціально-економічних умов життя суспільства;

• стан і характер тих соціальних явищ і процесів, які детермі­нують злочинність;

• демографічна ситуація, що складається в країні і окремих її регіонах (зростання народжуваності і смертності населення, зміна його вікової структури, активізація міграції громадян з інших місць, наприклад, під впливом інтенсивного промислового засвоєння ре­гіону і т.д.);

• зміни кримінального законодавства (криміналізація — введен­ня в КК нових складів злочинів або декриміналізація — скасуван­ня складів, що вже є, або часткова зміна їх конструкцій);

• стан і заходи ефективності правоохоронної і правозастосов-ної діяльності (підвищення і зниження активності органів кримі­нальної юстиції, помилки і коливання в застосуванні правових норм, недосконалість реєстрації злочинів і т.д).

Для обчислення показника динаміки злочинності застосовують­ся різні способи, прийоми: базисний, ланцюговий і укрупнення періодів (інтервалів).

Базисний спосіб полягає в тому, що дані за який-небудь почат­ковий період приймаються за 100 %. Показники подальших пері­одів у відсотках визначаються щодо цієї постійної (нерухомої) бази.

Ланцюговий спосіб полягає в тому, що кожний показник по­рівнюється не з однією постійною величиною, а зі своєю поперед­ньою, тобто за базу (100 %) приймається цифра попереднього пе-

ріоду При цьому показники динаміки злочинності утворюють як би їх ланцюг.

Для виявлення більш глибоких закономірностей злочинності удаються до так званого укрупнення періодів (інтервалів) — підсу­мовування даних за більш тривалі відрізки часу, які потім порівню­ються між собою. Динаміка, отже, будується не за роками, а за ук­рупненими періодами, які містять відомості про злочинність, на­приклад, за три, п'ять років у кожному. Завдяки цьому коливання показників злочинності за короткі відрізки часу, які затемнюють властиву їй закономірність, усуваються, і дана закономірність стає помітнішою, виступає більш виразно.