24. Проблема свободи у творчості г.Сковороди.

Проблема свободи не лише посідає чільне місце в українській історико-філософській думці, а й є важливим питанням для української нації загалом. Крізь усю історію українського народу червоною ниткою проходить проблема свободи, що виражається в національному пісенному фольклорі,історичних піснях, думах тощо.Великий український філософ Григорій Сковорода,якого справедливо називають українським Сократом, своїм життєвим прикладом зумів показати важливість духовного на

противагу нікчемності матеріального, мирського, залишаючи місце для свободи.

Актуальність статті викликана потребою дослідження не лише проблем пізнання, людини, поняття трьох світів тощо, на які звертається увага у підручниках, а й свободи (“волності”виражаючись словами філософа). Погляди українського мислителя на проблему свободи корелюються з духом українського козацтва як приклад нескореності та свободолюбства. У період зростання інтересу до українськихкультурних традицій та історії нашого народу є доречним

всебічне вивчення філософської спадщини Г. Сковороди, як відображення ментальності українського народу. Виокремлення теми свободи у філософії Г. Сковороди та її дослідження є важливим для української нації, що пройшла

тернистий шлях перш, ніж її здобути. Постать Сковороди та його погляди на феномен свободи привертають до себе увагу тому,що живучи в умовах кріпаччини, будучи очевидцесоціального гніту, Сковорода постав провадирем українськогонароду та спонукав до духовного відродження нації,пробуджуючи її до боротьби за волю. Для того, щоб відродитинацію, слід відновити її духовність, зміцнити моральний дух

народу. Таке завдання постало перед Сковородою. Філософ недарма провадив мандрівний спосіб життя і власним прикладом намагався донести до сердець людей усю силу людського духу,загартовуючи його, борячись з мирськими спокусами.

Дослідження проблеми свободи у філософській спадщиніГ. Сковороди пов’язане з важливими практичними завданнями.Зокрема, використання ідей філософа, які ґрунтуються нахристиянських цінностях у повсякденному житті та вихованні

молоді в дусі любові до рідного народу, пробудження почуття патріотизму, детального вивчення історичних подій XVIIIстоліття в Україні тощо.Варто зауважити, що кількість праць, присвяченихпроблемі свободи у філософській спадщині Г. Сковороди, не єчисельною. Життя і творчість мандрівного філософа-поетадосліджували М. Попович, А. Пашук, Д. Чижевський, В. Шаянта ін. Дослідник Д. Чижевський у праці “Філософія Г. С. Сковороди” [9] дослідив засади етичного вчення,гносеології та антропології Г. Сковороди. На наш погляд,важливим є те, що автор вперше обґрунтував думку просимволізм філософського вчення Г. Сковороди; А. Пашук у

праці “Проблема “истиннаго человhка” у філософській концепції Григорія Сковороди” [3] проаналізував учення мислителя про дві натури, три світи, принцип самопізнання,

який відстоював Г. Сковорода, а також звернув увагу на проблему істини та щастя. Дослідження проблеми свободи у філософській спадщині Г. Сковороди пов’язане з важливими практичними завданнями.Зокрема, використання ідей філософа, які ґрунтуються нахристиянських цінностях у повсякденному житті та вихованні

молоді в дусі любові до рідного народу, пробудження почуттяпатріотизму, детального вивчення історичних подій XVIIIстоліття в Україні тощо.Варто зауважити, що кількість праць, присвяченихпроблемі свободи у філософській спадщині Г. Сковороди, не є чисельною. Важливим поняттям у філософській та літературній спадщині Сковороди є проблема свободи, якій мислител надавав вагомого значення. У радянській літературі мало увагиприділяється поняттю свободи в філософії Г. Сковороди і частопросто оминається. Насправді ж феномен свободи посідає чільне

місце у творах мандрівного мислителя. У 9-й Пісні “Саду...”мислитель зазначає про свободу – вольність таке:

“Так и мнh волность одна есть нравна

И безпечальный, препростый путь,

Се – моя мhра в житіи главна;”

Вагомим моментом є врахування свободолюбства мандрівного філософа та сприйняття свободи – “волності” як скарбу, подарованого людині. Аналізуючи біографічні дані

життя Г. Сковороди, зауважуємо, що у нього була відсутня схильність до осідлості. Поет часто мандрував і хоча такийкочівний спосіб життя можна пов’язати з певними

матеріальними труднощами мислителя, все ж можна припуститипро внутрішньо-психологічне небажання сковувати себеякимись узами. Філософ навіть відмовлявся приймати чернечийсан, розуміючи, що це призведе до втрати найціннішого, що в

нього є – свободи.Дослідниця З. Скринник виводить поняття свободи у

Сковороди з його вчення про дві людські натури: видиму –тварну і невидиму –

нутрішньої природи людини є Бог. У своїх вчинках людинабожественну й справжню. Єствомвкерується або внутрішнім покликом серця, або орієнтується навидиму натуру. Авторка зазначає: “джерело свободи – Бог, якийперебуває в людині як її внутрішня невидима натура” Дослідниця доходить важливого висновку, що необхідною

умовою для здійснення свободи людини є наявність критичного мислення, здатність побороти в собі властиву для людиниорієнтацію на тілесну, видиму натуру. Понад те, важливиммоментом у досягненні свободи стає самопізнання людини, якеґрунтуєтьсна ідеї “сродності”. Важливо збагнути, чим любишзайматися і до чого маєш природні нахили. “Свобода як утеча відчужого, нав’язаного іншими, невідповідного власній натурі маєпіднятися до рівня утвердження своєї власної натури, своєї

зрідненості, віднайденої шляхом пізнання самої себе” Темі свободи Г. Сковорода присвятив окремий вірш, який

так і називається “De libertate” (“Про свободу”). З перших

рядків невеличкого восьмирядкового вірша стає зрозумілим,

якого значення надавав філософ-поет свободі, адже вона

цінніша за золото:

“Что то за волность? Добро в ней какое?

Инны говорят, будто золотое.

Ах, не златое, если сравнить злато,

Против волности еще одно блато”

У кінці вірша поет апелює до національного українськогогероя Богдана Хмельницького, славлячи його. На думкуМ. Поповича, звернення до соціально-політичної дійсності,прославляння героїв не є характерним для поета: “В іншихвіршах герой для Сковороди – зовсім не висока чеснота, а одна змарних і минущих сьогоденних цінностей”