3. Особливості консультування клієнтів у кризових станах.

3.1. Клієнти із психосоматичними розладами

Походження психосоматичних розладів

Існує чимало спроб пояснити походження психосоматичних розладів. Майже всі вони так чи інакше пов'язані з психоаналітичним розумінням особистості, так як самі основи психосоматичної меди­цини в третьому десятилітті нашого століття формувались під впливом психоаналізу. І сьогодні вплив психоаналізу на розуміння й лікування психосоматичних порушень дещо великий. Довгий час підкреслювалось значення особливостей особистості у виникненні психосоматичних порушень (наприклад, Dunbar описав «коронар­ну», «алергічну», «гіпертонічну», «ревматоїдну» та інші особистос­ті). Пізніше вважали, що виникнення конкретних психосоматичних порушень передбачено стійкістю певних емоційних станів (один з основоположників психосоматичної медицини Weit-Isaker говорить, що злість жорстокість зумовлюють виникнення хвороб серця; без­силля й залежність призводять до хвороб травного тракту; сексуаль­на напруга — до порушення системи дихання і т. п.).

У даний час учені схиляються до концепції багатофакторного патогенезу психосоматичних порушень і пояснюють їх не особистісною структурою, а специфічними психологічними, генетичними і соціальними факторами. Підкреслюється значення генетично зада­них властивостей людини (у тому числі і психічних), підвищеної вразливості окремих органів (зумовлених родовими, соматичними захворюваннями і фізичними ушкодженнями в дитинстві і юності), взаємостосунків у сім'ї, способів реагування особистості в критич­них ситуаціях (Косiunas, 1983).

Іноді психосоматичні скарги людини здаються безпідставними і призводять до непорозумінь лікарів загальної практики; котрі в усьому схильні звинувачувати нерви. Однак частіше всього за цими скаргами приховані не вигадані, а реальні конфлікти, точніше кажу­чи специфічна стійкість несприятливих стосунків (Віrd, 1973).

Як правило, люди намагаються припинити негативні взаємини. Психосоматичний клієнт поводиться інакше. Він роками може тер­піти стосунки, які не лише не дають задоволення, а й виснажують, руйнують його особистість. Психосоматичним клієнтам не властиві мазохістські риси. Якби такі стосунки давали мазохістське задово­лення, не виникали б .психосоматичні симптоми. Толерантність до неблагополучних взаємин і природу психосоматичних симптомів можна пояснити подавлений ворожості, агресивності, злості. Якщо, як правило, озлобленість спонукає людей до припинення стосунків, то психосоматична особистість вгамовує злість і породжує стосун­ки. Зовні така людина навіть не здається страждаючою. Незрозумі­ло, чому проходить пригнічення злості, але відомо, що психосома­тичні клієнти дуже чутливі до будь-яких проявів озлобленості в собі та інших.

Завдання консультанта

Найважливіше завдання консультанта в бесіді з психосоматичним клієнтом — допомогти виявити йому хоч частково приховану озлобленість. Але як це зробити? Деякі консультанти починають із запитання: «Ви нервовий?», «Чи ви чутливий?». Можливі відповіді на ці запитання дають мало відомостей. Але можна запитати і про конкретні проблеми. Запитати й постаратись проникнути доступ­ності концепції клієнта: «Схоже, що у житті у вас щось викликає заклопотаність?» або «Що відбувається у вашому житті, що в ній змінилось, що стало іншим, ніж було раніше?». Питання мають бути спрямованості на повсякденне життя клієнта, на зміни в його роботі, сім'ї, у стосунках із близькими і друзями. Інколи на такі питання консультант чує відповідь, яка нічого не означає: «Все до­бре». Це всього лиш відмовка, оскільки в житті кожної людини щось трапляється.

Одначе консультант не повинен заперечувати, а продовжувати запитувати клієнта про різні аспекти його життя: чим він займається на роботі, із ким працює, який його особистий внесок до загальної роботи, як він проводить вільний час, які взаємини в сім'ї? Не слід настирливо вимагати розповіді про конфлікти, негативні почуття, оскільки зі словника клієнта винищені відповідні поняття.

Консультант повинен не лише допомогти клієнту усвідомити свою озлобленість, але й довести, як вона негативно впливає на по­ведінку. Одні психосоматичні клієнти приємні, зі всім погоджуються, і важко повірити у їх ворожість. Інші не здатні відчути, та і не відчу­вають ворожості навколо себе. При виникненні найменшої супереч­ки вони пасують. Якщо не можуть вийти із ситуації, то говорять со­бі, що ті, хто сперечається, жартують. Інші схильні виражати свою злість, але міняють її дійсний об'єкт.

Бесіда з психосоматичним клієнтом про озлобленість, як прави­ло, важка і не завжди успішна, хоча вона дозволяє показати клієнту, яка його життєва ситуація, як він придумує свою ворожість і як це пов'язано з його соматичними симптомами. Консультант повинен не лише допомогти клієнту розпізнати в собі злобу, а й спонукати його до реакції у процесі консультування. Тому не дивно, що у випадку успішної роботи, змінника дійсного об'єкта ворожості клієнта тим­часово стає консультант.

Ще одна суттєва причина складності консультування психосо­матичної особистості в «емоційній малограмотності», нездатності вербалізувать свої внутрішні переживання, недостатності символіч­ного мислення. Комплекс подібних властивостей поруч із симптома­ми маскованої депресії був також знайдений в осіб, які перенесли посттравматичний стрес, і навіть у здорових.

Риси алекситимної особистості є серйозною перешкодою в кон­сультуванні й психотерапії. Більш усього консультант спостерігає відмову цих клієнтів пов'язувати свої соматичні скарги з конфлік­тами в емоційній сфері, хоч часто психологічний контекст скарг очевидний.

Дуже складно допомогти людині психологічними методами, ко­ли вона свої емоційні проблеми розуміє як соматичні. Такий клієнт говорить про різноманітні болі, багато мовчить, не виявляє ніякої мотивації до співробітництва, явно зорієнтований на лікування ме­диками, постійно заставляє консультанта проявляти ініціативу. Монотонний, емоційно безбарвний стиль клієнта викликає у кон­сультанта злість, тому що він відчуває себе загнаним у кут. Спроба активно залучати клієнта до емоційних стосунків збільшує у того неспокій із-за невміння вербалізувати почуття. Відповідний сплеск фізіологічних реакцій дає змогу клієнту ще більше жалітися на со­матичне недомагання.

Якщо клієнт чітко виражений алекситимік, слід застосувати процедури консультування, які спрямовують не на конфронтацію, а на підтримку. Клієнта також слід підготувати до вербалізації своїх переживань. Для цього можна використати приклади емоційних слів і фантазій, аналіз різних емоційних ситуацій. Хоч така підготовка не завжди ефективна, вона деякою мірою допомагає усвідомити емо­ційні проблеми і вербалізувати їх.