3. Етапи виконання розрахунково-графічної роботи

1 етап – вивчення форми рельєфу (мінімальні та максимальні ухили) та характер забудови територiї (якщо вона є). Див. Додаток 1, рис.2.

Вихiднi дані:

• орографія та гіпсометрія рельєфу;

• існуюча та проектована забудова території;

• виявлення дiлянок з мiнiмальними ухилами та складним рельєфом;

• iнженepнo-геологiчні дані території;

• оцiнка попереднього ескізу архiтектурно-планувального вирiшення;

2 етап – вибір території придатної для реалізації заданої функції. Cтyпiнь придатностi територiй для забудови за умовами рельєфу характеризується значеннями граничних ухилiв;

3 етап – розробка схеми вертикального планування території освоєння (методом червоних позначок). За умови мiнiмуму земельних poбiт пpoeктoвaнi площини треба сумiщати з можливо бiльшою кiлькiстю горизонта­лей.

Iнженернi вимоги до схеми:

- вiдведення поверхневих вод з визначенням вододiлiв i тальвегів, територiй, де забезпечений стiк та рівнинні бeзстоковi поверхнi (з ухилами 0,4-0,5%), а також знаходження траси головного колекто­ра зливової каналiзацiї;

- трасування вулиць в налрямку, найдоцiльнiшому стосовно рельєфу;

- визначення ухилiв, що допускаються нормами для вулиць рiзних категорiй (для швидкiсних магiстралей, мiських, районних, житлових вулиць i проїздiв);

- прокладання iнженерних мереж, особливо самотiчних колекторiв;

- захист вiд несприятливих фiзико-геологiчних процесiв, наприк­лад, зсувiв i ярiв, засобами вертикального планування або пiд­вищення позначок проектованої повepхнi в умовах затоплення;

4 етап – визначення вертикальних відміток характерних точок існуючих і проектованих будівель та споруд;

5 етап – визначення відмітки ±0.000 чистої підлоги проектованої споруди;

6 етап – моделювання проектованого профілю рельєфу території освоєння методом червоних горизонталей – перет­ворення однiєї природної поверхнi в iншу - проектовану поверх­ню складного многогранника. На вибраній території розробляється генплан забудови (Додаток 2. Рис.1) будується існуючий поздовжній профіль ділянки (вулиці), перетин-розгортка по рельєфу. задаємося параметрами поперечного профілю прилягаючої вулиці (проїзду). Додаток 3.

4. Методи вертикального планування

У вертикальному плануваннi для ескiзного проектування застосовують методо червоних позначок, а для визначення об’єму земляних робіт або в умовах складного рельєфу користуються методом профiлiв i методом проектних (червоних) горизонталей.

4.1. Метод проектних (червоних) горизонталей

Проектнi горизонталі і характерні точки споруд, що вказуються числовими позначками, визначають yci деталi зовнiшньої форми рельєфу, показують висотне положення проекто­ваних будинків та окремих споруд, вулиць, перехресть, в'їз­дiв у квартали забудови.

Основні положення методу проектних горизонталей:

• вci точки, що лежать на однiй горизонталi, мають однако­ву висоту;

• перевищення (крок) проектних горизонталей одної над другою складaє 10, 20, 50 см;

• вiдстань мiж горизонталями характеризує крутизну рельєфу (ухил);

• горизонталi паралельнi одна однiй, якщо схили мають однaкoвi ухили. Для пояснення технiки побудови проектних горизонталей розглянемо на прикладi проїжджої частини, газону i тротуару дiлянки вулицi:

• вiдтинок вулицi завдовжки 193 м з найвищою позначкою в точцi А по oci проїжджої частини - 106.24, а найнижчою - в точцi В 104.66. Цi позначки називаються вихiдними.

Їx значення не завжди є кратним цiлим числам (наприклад, 106.00) або цiлим десятим (наприклад, 106,10; 106,20). Як правило, треба рахуватись з тим, що вони виражаються д р о б о в и м и числами так, як у нашому прикла­дi.

У цьому випадку для визначення положення червоної (проект­ної) горизонталi необхiдно перейти вiд дробових значень позна­чок до значущих, тобто тих, що виражаються цілими числоми або десятими частинами їх.

Такий перехiд називaється г р а д у ю в а н н я м (Додаток1, рис.1).

Градуювання прямої лiнiї є дуже важливою складовою методу червоних горизонталей. Проградуювати лiнiю (вicь проїжд­жої частини) - це означає знайти на планi розташування точок за заданими позначками.

Крок проектних горизонталей приймають:

Δ h = 0,10; 0,20; 0,50.

Градуювання лiнiї постiйного ухилу виконується в такiй послiдовностi:

1. визначaємо ухил лінії

=0,008;

2. визначaємо вiдстань (в планi) до першої значущої горизонталi (яка кратна, в нашому випадку, 0,20)

У прикладi перша значуща горизонталь в точці Н₁ = 104.80

Н_Б = 104.66.

Пiдставивши її числове значения, отримаємо:

- 45 ­

- 45 ­

3) розраховуємо крок горизонталей в планi, якщо перерiз горизонталей h:

4) знаходимо відстань в планi від останньої значущої горизон­талi до кiнцевої точки А. Ця операцiя є перевiркою градуювання:

У нaшому прикладi остання значуща горизонталь, кратна 0,20, перед точкою НА дорiвнює Нn - 106.20.

Отже, в даному випадку

Можна виконати градуювання прямої й в інший спосіб:

1) знаходимо числовi позначки значущих горизонталей на початку i в кiнцi прямої, вираховуємо їx рiзницю

H_п-H_i – 106,20 – 104,80 – 1,40

2) Перевищення 1.40 м дорiвнює 7 вiдрiзкам мiж горизонталями (1,40 : 0,20-7).

Далi знаходимо вiдстань тiльки мiж значущими горизонталями:

 l = L – a – b ;  l = 193 – 17,5 – 0,5 = 175 м

3. Цю відстань потрібно поділити на кількість відрізків між горизонталями, тоді:

,

Після градуювання ми визначили позначки на oci проїжджої частини вулицi. Тепер потрiбно знайти нахил горизонталей в планi, який залежить вiд поздовжнього ухилу, а також вiд по­перечного ухилу iпоn (найчастiше 0,02). Перевищення oci вулицi над лотком за рахунок поперечного ухилу визначaється як:

h₁= a х i_поп,

Де: а - половина ширини проїжджої частини, iпоn - прийнятий поперечний ухил.

Проектна горизонталь на проїжджiй частинi буде зсуватися вiд осі до лоткa на значення l₁, яке залежить d_iд повздовжнього ухилу

l₁= h₁/ i

Величина l₁ показує нахил горизонталей на проїжджiй частинi вулицi. Достатньо знайти нахил однiєi з горизонталей, решта ­- паралельнi їй. Із змiною поперечних i повздовжнiх ухилiв змiню­ються кути нахилу горизонталей. Bci горизонталi гострим кутом спрямованi в бiк падiння ухилу.

Принцип побудови горизонталей на тротуарах i газонах той самий, що i на проїжджiй частинi. Розглянемо його в такiй послiдовностi:

1) знаходимо позначку бордюру, що перевищує лоток (найниж­чу точку в поперечному профiлi проїжджої частини) пере­важно на 15 см. Цю висоту позначимо

h₂ =h₆ = 0.15 м

2) Оскiльки тротуари i газони вищi вiд проїжджої частини, то горизонталi на них змiщенi щодо однойменних горизонталей на проїжджiй частинi на значення l₂

l₂ = h₂ / i

де h₂ - висота бордюру;

i - поздовжній ухил;

3) нахил цих горизонталей виpначaється значенням l3

l₃ = h₃ / i

де h₃ - перевищення тротуару, газону над бордюром, що залежить вiд його ширини b та поперечного ухилу (inon)

h₃ =b i_поп

Горизонталi на тротуарах i проїжджiй частинi мають зворотний напрямок, тому що лотку i тротуару, як правило, надають зустрiчного ухилу.

Прив'язка будинку до рельєфу полягає в знаходженнi червоних позначок по кутах будинку i позначки «чистої підлоги» першого поверху, тобто нульової позначки. Схему побудови проектних (червоних) горизонталей представлена у Додатку 4.

Визначення червоних позначок кутiв будинку, виходячи, наприклад, з позначок лотка проїзду, залежатимуть вiд висоти бор­дюру навпроти певного кута будинку (h_б) i перевищення на вiдстанi вiд бордюру до будинку (h).

Таким чином, червона позначка кута будинку (Б) (рис. 2.8; 2.10) визначaється як:

Н_Б= А + h_б + h

де Н_Б -позначка кута будинку; А - червона позначка лотка проїзду, м; h_б - висота бордюру, м; h- перевищення територiї за рахунок перечного ухилу:

h = i_поп (a + b)

Позначку пiдлоги першого поверху (0.000) можна визначити, виходячи iз позначки головного входу в будинок шляхом iнтерполяцiї мiж червоними позначками кутів будинку або прив'язкою до бордюру навпроти входу. Вхiд в будинок повинен бути як мiнiмум на 0,12 - 0,15м вище вiд рiвня землi для того, щоб уникнути за­топлення пiдвалiв. Позначкa 0.000 повинна бути вище вiд позначки входу на висоту 4 - 8 сходинок. Проект вертикального планування представлено у Додатку 5.