1.8. Висотне положення проектних площин і прив'язка будинків.

Незалежно від рельєфу, характеру проектованої забудови та зміни обсягів виїмки і насипу при визначенні висотного положення площин можна користуватися наступною залежністю:

Fh₀ ± V_б = 0,

Де: F – площа планованої ділянки разом із забудовою і дорожнім покриттям, за винятком ділянок, що залишаються в природних відмітках (при вибірковому плануванні);

h₀ – поправка до проектних позначок планованого майданчика; при визначенні висотної поправки в розрахунок приймається тільки та площа, що піддається вертикальному плануванню, за винятком ділянок, на яких вертикальне планування взагалі не передбачається;

± V_б – нестача (+) або надлишок ( - ) грунту, що утворюється при підсумовуванні обсягів від всіх видів земляних робіт, вироблених на майданчику.

Застосовуючи рівність (Fh₀ ± V_б = 0), можна змінити висотне положення проектних площин без повторного підрахунку вийнятого грунту. При значній різниці виїмки і насипу проектування повторюють.

При проектуванні графоаналітичним методом на природному рельєфі (за проектом забудови) в ув'язці з опорними відмітками по осі проїздів і червоних ліній визначають основні утворюючі площини, що відповідають вимогам забудови, транспорту поверхневого водовідведення та мінімуму земляних робіт.

Потім складають картограму земляних робіт і по звичайних квадратах підраховують обсяги насипів та виїмок.

На плані вертикального планування роблять висотну прив'язку всіх елементів горизонтального (архітектурного) планування, тобто проектують рельєф, що відображає житловий чи промисловий квартал, і підраховують об’єми грунту, що виймається під влаштування фундаментів, трас підземних мереж, дорожнього покриття, а також об’єми грунту, що планується як основа проектної площини під споруди та навколо її. Після цього підсумовують об’єми грунту усіх видів земляних робіт і визначають різницю між виїмкою і насипом. Потім підраховується різниця між сумарною виїмкою і насипом та ділиться на всю площу проектно-пошукових робіт, включаючи площу забудови і площі дорожнього покриття. Частка від ділення є висотною поправкою до всіх планувальних відміток, яка вирівнює значення об’єму земляних робіт між виїмкою та насипом.

Слід зазначити, що при висотних змінах проектних площин розрахункові обсяги витіснених грунтів не змінюються, так як вони підраховані щодо проектної поверхні. При потребі запроектувати майданчик з вивезенням або привезенням грунту, викликаною умовами рельєфу або іншими причинами висотна поправка знаходиться із рівняння:

Fh₀ ± V_б = ± с,

Де с – заданий об'єм грунту, який підлягає переміщенню.

За даними рівнянням визначається висотне положення площин, що відповідає мінімальному робочому об'єму земляних робіт з будь-яким заданим їм балансом.

Для пристосування забудови до природного рельєфу застосовують наступні об'ємно-планувальні прийоми:

• розташування будівель паралельно горизонталям схилів;

• блоковане розташування у плані односекційних будинків;

• ступінчасте розташування будівлі за рахунок вертикального зсуву секції.

Перепад рельєфу впливає на додаткову витрату кладки при влаштуванні уступів у підошві фундаментів та стінового матеріалу в цокольній частині поверху. Об’єм додаткової кладки в цоколі залежить від довжини ділянки та різниці у відмітках по кінцях його товщини кладки стін цоколя. Додаткова кладка збільшує вартість будівель. Більш економічним буде рішення з пом'якшенням ухилів вздовж будівлі, яка хоч і збільшує обсяг земляних робіт, але скорочує об’єми кладки цокольного поверху.

На майданчиках з ухилом більше 0,01% необхідно передбачати зрізання грунту, доводячи ухил до 0,006 - 0,01 (висоту схилів виїмок не більше 1,5 м, а крутизна їх 1:2). Такий ухил забезпечує поверхневий стік і дозволяє ставити будівлі без перепаду відмостки з боку входів завдяки змінній величині ухилу між газоном і тротуаром або проїздом і відмосткою.