МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до розрахунково-графічної роботи з курсу «Інженерний благоустрій територій»
для студентів напрямку 1201 «Архітектура»
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні кафедри містобудування
протокол № від 2010 р.
ЛЬВІВ-2011
Методичні вказівки до розрахунково-графічної роботи з курсу «Інженерний благоустрій територій» для студентів напрямку 1201 «Архітектура» / Укл. І.В.Русанова, Г.М.Шульга. – Львів: Видавництво Державного університету «Львівська політехніка», 2010.- 37 с.
Укладачі Русанова І.В., канд.арх., доц.
Шульга Г.М., канд.арх., доц.
Відповідальний за випуск Посацький Б.С., канд.арх., проф.
Рецензенти Габрель М.М., д-р арх., проф.
Мазур Т.М., канд.арх., доц.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Загальні положення
1.1. Вертикальне планування міських територій ……………………....5
1.2. Міські вулиці і дороги ………………………………………………6
1.3. Поздовжні профілі вулиць і доріг ………………………………….8
1.4. Поперечні профілі вулиць ……………………………………….….9
1.5. Тротуари і пішохідні доріжки ……………………………………..11
1.6. Пішохідні переходи ………………………………………………...13
1.7. Планування мікрорайону …………………………………………..14
1.8. Висотне положення проектних площин і прив’язка будинків …..17
1.9. Площі ………………………………………………………………...19
1.10. Проїзди ……………………………………………………………..20
1.11. Території зелених насаджень ……………………………………..22
2. Вертикальне планування
2.1. Стадії вертикального планування ……………………………….…23
3. Етапи виконання розрахунково-графічної роботи ………………….…24
4. Методи вертикального планування
4.1. Метод проектних (червоних) горизонталей …………………….…25
5. Умови прив’язки будинків до рельєфу ……………………………..…..29
6. Додатки
Додаток 1 …………………………………………………………………….30
Додаток 2 …………………………………………………………………….31
Додаток 3 …………………………………………………………………….32
Додаток 4 …………………………………………………………………….33
Додаток 5 …………………………………………………………………….34
Додаток6 …………………………………………………………………….35
7. Список літератури ………………………………………………………..36
Вступ
Методичні вказівки розроблені з метою викладення загальних принципів виконання розрахунково-графічної роботи (РГР) для студентів напрямку 1201 «Архітектура».
РГР тicно пов'язана з рiшеннями архiтектурно-планувальних завдань мiстобудування i з проблемами підготовки територій для освоєння. Комплекс питань, що розглядaються у методичних вказівках, охоплює: вплив природних умов на apxiтeктурно-просторову органiзацiю територiї, основи вертикального планування, органiзацiю поверхневого стоку.
Матерiал вказівок допомагає студентам виконати практичнi завдання з основного роздiлу курсу «Інженерний благоустрій територій» – вертикальне планування, зокрема, передбачає оволодiння методами вертикального планування – «Вертикальне планування методом проектних точок» та «Вертикальне планування методом червоних горизонталей».
Мета розрахунково-графічної роботи з дисципліни "Інженерний благоустрій територій" – навчити методиці вибору території та пристосування її до потреб міського будівництва.
Завдання розрахунково-графічної роботи є вивчення комплексу питань, в результаті чого фахівець повинен знати:
загальні та спеціальні заходи з інженерної підготовки;
завдання, стадії та методи вертикального планування та організації поверхневого стоку;
основні вимоги і прийоми благоустрою міських територій;
Вміти:
розробляти схему заходів з інженерної підготовки;
виконувати проекти вертикального планування за одним із методів;
розробляти проекти благоустрою території (окремих ділянок, вулиць, вузлів).
Методичні вказівки розраховані на cтудeнтiв apxiтeктурної спецiальностi.
Завдання пристосування рельєфу для забудови та організації стоку атмосферних вод вимагає продуманого інженерного рішення, що зв'язує в одне ціле питання економічності, правильного планового і висотного розміщення об'єктів будівництва та створення архітектурно-просторових композицій забудовуваних територій. Вертикальне планування, що є частиною інженерної підготовки, допомагає вирішенню цих питань.
При проектуванні забудовуваної територій важливо:
максимальне збереження рельєфу, що скорочує обсяги земляних робіт та витрати на інженерну підготовку;
не допускати докорінну зміну рельєфу на всій територій будівництва або на окремих її ділянках, що викликає великі обсяги земляних робіт.
Проте можливі великі обсяги земляних робіт які виконуються при будівництві великих будівель і споруд, при засипання ярів і терасування схилів, а також при використанні затоплюваних або підтоплюються територій, розташованих у заплавах річок і зонах водосховищ, коли необхідно підвищити існуючі відмітки територій до незатоплюваних.
Правильне визначення проектних відміток територій та обсягів земляних робіт забезпечує економічність і скорочує нормативні терміни виконання робіт. Вертикальне планування при творчому підході до її вирішення надає виразність території забудови, зберігаючи природний рельєф і доповнюючи його штучними перетвореннями.
Бурхливе зростання забудови міст вимагає освоєння територій зі складним рельєфом. Для міського будівництва слід використовувати території з ухилом до 20-30% і домагатися виходу житлової площі з 1 га брутто території до 4-6 тис. м2, що можливо при застосуванні на схилах точкових будинків підвищеної поверховості або будинків багатосекційних.
1. Загальні положення.
1.1. Вертикальне планування мiських територій
Вертикaльним плануванням міської територiї називаються заходи з opгaнiзaцiї поверхнi цiєї територiї з метою пристосування рельєфу мiсцевостi до вимог мiськoго будiвництва.
Мeтa вертикального планування – пристосування рельєфу для забудови та забезпечення стоку поверхневих вод, які утворилися за рахунок атмосферних опадів.
Основні завдання вертикального планування міських територій:
організація поверхневого водовідведення шляхом забезпечення стоку з території по вулицях міста ухилами поверхні і напрямком до міської підземної водостічної мережі;
створення ухилів вулиць і доріг, допустимих для зручного та безпечного руху міського транспорту і пішоходів;
пристосування рельєфу до вимог забудови кварталів мікрорайонів та окремих будівель і споруд;
створення рельєфу, сприятливого для прокладанні міських підземних комунікацій;
вирішення приватних завдань вертикального планування при споруджені унікальних об'єктів.
1.2. Міські вулиці і дороги
Згідно ДБН 360-92** міські вулиці і дороги ділять на наступні категорії:
швидкісні дороги для здійснення транспортного зв'язку з віддаленими районами міста, з великими промисловими районами, що знаходяться за межами міста, а також з автомобільними дорогами загальної мережі, при цьому має бути забезпечено безперервний рух шляхом влаштування розв'язки в різних рівнях;
магістральні вулиці загальноміського та районного призначення для транспортного зв'язку між житловими, промисловими і складськими районами, а також з центром населеного пункту, об'єктами загальноміського значення, зі швидкісними та автомобільними дорогами загальної мережі з розв'язкою руху в одному або двох рівнях;
вулиці, дороги та проїзди місцевого призначення служать для зв'язку мікрорайонів і окремих груп будинків, транспортної та пішохідної зв'язку промислових і складських районів, селищних районів;
з промисловими зонами, а також з автомобільними дорогами загальнозаводського мережі;
пішохідні дороги служать для пішохідного зв'язку на території груп житлових будинків, мікрорайонів та житлових районів, а також з місцями прикладання праці, відпочинку і суспільними центрами, пунктами культурно-побутового обслуговування з пунктами зупинок громадського транспорту і можуть застосовуватися як прогулянкові алеї у парках і садах.
Основні елементи міських вулиць і доріг:
проїжджа частина, тротуар, бордюр, смуги зелених насаджень;
спеціальні смуги для укладання шляхів трамвая, прокладання лінії метрополітену, велосипедні доріжки, автомобільні стоянки, зупинки і кінцеві пункти для громадського транспорту;
відкоси при розташуванні проїзної частини у виїмках, насипах або на косогорах;
підпірні стінки замість відкосів;
інженерні мережі водо-, газо-, електропостачання, каналізаційні мережі, що включають лотки, канави, водоприймальні колодязі, водостічні гілки і колектори.
У плані проїжджі частини вулиць проектують за можливості прямолінійними або ж з невеликими кутами повороту, що забезпечують плавне сполучення окремих прямих ділянок вулиці з кривими великих радіусів, із симетричним розташуванням їх у межах червоних ліній. Проект вертикального планування вулиці розробляють на підставі завдання, виданого міською чи районним архітектором, відповідно до проекту детального планування, в якому зазначені поперечний профіль, ухили, відстань і точки перелому. Проектування слід починати з визначення на плані осі вулиці.
Згідно з прийнятим поперечним профілем вулиці на прямі ділянки наносять границю, проїжджої частини, тротуару, газону, трамвайних колій та ін. Потім визначають величини кутів повороту траси, радіуси кривих і наносять їх на план з попереднім визначенням елементів кривих.
У місцях повороту вулиці прямі ділянки проїжджої частини сполучають плавними кривими, радіуси яких приймають у залежності від категорії вулиць і доріг, розрахункової швидкості руху, рельєфу місцевості, вуличної забудови та інших факторів.
На проїжджих частинах вулиць і доріг, що проектуються для одної смуги або для двох смуг руху, на кривих малих радіусів із внутрішньої сторони влаштовують розширення, м:
Радіус, м
750………………..0,20 300………………….0,35 650………………..0,25 200………………….0,50 400………………..0,30 125………………….0,60
Криві на проїжджій частині в плані слід розташовувати на перехрестях, так як тут швидкість руху транспорту менше. Лінію борту в цьому випадку необхідно трасувати з урахуванням проходження транспорту через перехрестя.
Для перетину магістралей загальноміського та районного значення між собою мінімальний радіус по бортах проїжджої частини приймають не менш 8-10 м, при перетині з вулицями та проїздами місцевого значення - 8 м.
Ухили магістральних вулиць, особливо на підходах до мостів і шляхопроводів, не повинні перевищувати 4%, на перехрестях 2%. Ухили змінюють на відстані не менше 50 м від червоної поперечної лінії.
У плані вулиці тротуари проектують паралельно проїжджої частини на смузі, що безпосередньо примикає до проїжджої частини, на лінії регулювання забудови або пролягають між зеленими смугами. Сполучення тротуарів з проїжджою частиною вулиці і газонами здійснюються за допомогою бортового каменю.
Для забезпечення безпеки руху пішоходів тротуари влаштовують вище проїжджої частини на 10-18 см. Поздовжній ухил тротуарів не повинен перевищувати 6%. Вулиці і майданчики виконують функцію водозбірних і водовідвідних споруд, тому їх поверхні повинні проектуватися нижче прилеглих територій і в неглибоких (0,2 м) виїмках.
Проектні позначки при вертикальному плануванні вулиць і майданів встановлюють по верху дорожнього покриття, що слід враховувати при розрахунку робочих позначок. Для виїмок робочі відмітки більше на товщину дорожнього одягу, а для насипу менше на ту ж величину.
Висотне положення вулиці і зв'язок з прилеглою територією визначається відмітками червоних ліній і гребеня вулиці, згідно яких встановлюють позначки прилеглої території для фасадів будинків.
При проектуванні рельєфу вулиці зображення подають методом проектних горизонталей, а при реконструкції вулиці і при складному рельєфі додатково будують поперечні профілі.