83.Загальна характеристика договору позики.

За договором позики одна сторона передає другій стороні у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Сторонами договору є позикодавець і позичальник, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак законодавством перед­бачено існування ряду юридичних осіб, що створюються спеціально для здійснення позичкових операцій, наприклад ломбардів.

Зміст договору полягає в передачі грошей або інших родових речей від однієї особи (позикодавця) до іншої (позичальника) у власність. При цьому такий договір має безоплатний характер, оскільки позико­давець має право на одержання процентів на суму позики лише в випадку, якщо це передбачено законом.

Відмінність договору позики від договору майнового найму поля­гає в тому, що, за договором позики передаються гроші та інші родові речі, а за договором майнового найму — індивідуально визначені речі. Договір позики має знову ж таки безоплат­ний характер, а договір манного найму—сплатний. 1 по-третє, в зв'язку з тим, що предметом договору позики є родові речі, за цим . договором відбувається перехід права власності на них.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Отже, він належить до реальних договорів. Передача грошей або інших родових речей являє собою не лише виконання договору, а й його укладення. Ця сама обставина дає підставу вважати договір позики одностороннім договором, оскільки обов'язок виникає лише у позичальника — повернути позикодавцю отриману суму грошей або кількість речей. Позикодавець має тільки право вимагати повернення цієї суми грошей або кількості речей.

Близьким за своєю природою до договору позики є кредитний договір. За цим договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, що передбачені договором, а позичальник зобов'язується повер­нути таку ж суму коштів та проценти на неї. До кредитного договору застосовуються ті самі правила, що й до договору позики.

84.Загальна характеристика договорів міни і дарування.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на послуги. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Оскільки договір дарування є двостороннім, то для його дійсності потрібна не лише воля дарувальника, а й згода обдарованого. Як правило, така згода проявляється у прийнятті дарун­ка. Однак цілком можлива й відмова обдарованого з якихось причин від дарунка. У цьому випадку договір вважається неукладеним.

Договір дарування є безоплатним договором, тому якщо обдарова­ний за договором зобов'язується вчинити на користь дарувальника будь-яку дію, то це вже інший вид договору, ніж договір дарування.

Договір дарування належить до реальних договорів, тому що він вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Оскільки за договором дарування відбувається перехід права власності, то дарувальником може виступати лише власник майна, яке дарується.

Договір дарування, починаючи з певної суми, встановленої зако­ном, повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування грома­дянином майна державній, кооперативній або іншій громадській орга­нізації укладається у простій письмовій формі. Договір дарування жилого будинку вимагає нотаріального посвідчення та реєстрації у виконавчому органі місцевої Ради.