81.Поняття та зміст договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошо­ву суму (ціну).

Сторонами договору є продавець і покупець, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Зміст договору полягає в передачі майна від однієї особи до іншої. Разом із майном до покупця переходить і право власності на це майно. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Предметом договору купівлі-продажу може бути всяке майно, яке не вилучено із цивільного обігу, навіть те, якого ще немає в натурі на момент укладення договору. Однак ряд предметів можуть бути придба­ні лише з особливого дозволу (зброя, вибухові й радіоактивні речови­ни тощо). Щодо деяких інших встановлений спеціальний порядок оформлення відповідного договору. Наприклад, договір купівлі-продажу жилого будинку має бути нотаріально посвід­чений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а також підлягає реєстрації у виконавчому органі місцевої Ради.

Договір купівлі-продажу належить до двосторонніх договорів, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін: продавець зобов'язаний передати майно і має право на грошову винагороду за це; покупець зобов'язаний заплатити грошову суму і має право вима­гати передачі йому майна.

Договір купівлі-продажу вважається вчиненим у момент досягнен­ня згоди щодо його умов між сторонами, тобто є консесуальним. При цьому, якщо право власності переходить до покупця раніше від пере­дачі речі, продавець зобов'язаний до передачі зберігати річ належним чином, не допускаючи її погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо це передбачено.

Істотною умовою для цього виду договору визнається ціна товару. Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

82.Загальна характеристика договору найму (оренди).

За договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове ко­ристування за плату. В юридичній лексиці вживаються два терміни для означення цього договору — «договір майнового найму» і «договір оренди», які мають майже однаковий правовий зміст.

Сторонами договору є наймодавець і наймач, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Зміст договору полягає в передачі майна від наймодавця до найма­ча в тимчасове користування, а не у власність. Саме в цьому полягає головна відмінність договору майнового найму від договору купівлі-продажу. Другою його рисою є платний характер користування. За цією ознакою договір майнового найму відрізняється від договору безоплатного користування майном.

Предметом договору майнового найму можуть бути лише речі індивідуально визначені та такі, що не можуть бути знищені або істот­но змінені в процесі користування ними, оскільки наймач при припи­ненні договору найму зобов'язаний повернути майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна юридичних осіб повинен бути укладений у письмовій формі за винятком випадків, передбачених законодавством.

Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін. Коли дого­вір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін вправі відмовити­ся від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитися від догово­ру, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Договір майнового найму належить до двосторонніх, сплатних і консесуальних договорів.