89.Основні галузі права і їх коротка характеристика

а)   Однією із основних галузей права є конституційне пра­во. Іноді його називають державним. Ця галузь права є ве­дучою, оскільки її норми виражають і закріплюють основи суспільного і державного ладу, форми правління, національ­но-державний устрій, організацію, функції і принципи діяль­ності державних органів, політичну систему громадянського суспільства, основні права і обов'язки громадян, принципи виборчої системи, форми політичного режиму і т.п. Головним джерелом конституційного права є Конституція — основний закон України. Крім Конституції сюди відно­ситься Конституційний договір між Верховною Радою Ук­раїни і Президентом від 10.06.1995 р.; інші закони: Закон «Про громадянство», «Про вибори депутатів Верховної Ради України» тощо.

б) Цивільне право — це сукупність норм, які регулюють майнові і тісно пов'язані з ними особисті немайнові право­ відносини громадян, державних і кооперативних організацій. Вони закріплюють і встановлюють форми власності, ци­вільно-правові способи набуття права власності, способи за­хисту, підстави виникнення зобов'язань і угод. Норми права регулюють купівлю-продаж, підряд, оренду питання авторського права, винахідництва і раціоналізатор­ства і т.п. Головним джерелом цивільного права є Цивіль­ний кодекс.

в) Кримінальне право — це сукупність норм, що визнача­ють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, і вста­новлюють міру покарання. Ці норми зобов'язують громадян і посадових осіб утримуватись від такої поведінки і діяль­ності, а відповідні державні органи — порушувати кримі­нальні справи. Основним джерелом цієї галузі є Криміналь­ний кодекс.

г)  Кримінально-процесуальне право регламентує порядок і процедуру попереднього слідства, судового слідства, права і обов'язки учасників кримінального процесу, порядок розгляду кримінальних справ і винесення вироку. Ці норми за­кріплені в Кримінально-процесуальному кодексі України.

д) Цивільно-процесуальне право регулює порядок, проце­дуру і принципи розгляду цивільних, трудових, сімейних та інших спорів між громадянами і юридичними особами. Ці норми викладені в Цивільно-процесуальному кодексі.

є) Трудове право регулює трудові відносини між працівни­ком і власником (чи адміністрацією) з приводу укладання трудового договору, розірвання його, умови роботи і оплати праці, розгляд трудових спорів тощо. Основним джерелом є Кодекс законів про працю.

ж)  Сімейне право регулює порядок і умови реєстрації шлю­бу, права і обов'язки подружжя, порядок розірвання шлюбу, стосунки між дітьми і батьками, опіку і піклування.

з)   Фінансове право — ця галузь права регулює дуже складнівідносини такі, як порядок формування і розподілу державно­го бюджету, податкова система й інші важливі питання.

90. Функції держави — це основні напрями діяльності держави, що розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.

Функції не є власне юридичними чи політичними поняттями. Термін був запозичений з математики. Найбільш розгорнуто фу­нкціональний підхід був запропонований німецьким вченим Е. Кассірером (1874—1945), який розробив теорію функцій, що значно вплинула на філософське трактування функцій. Проте іс­нує тенденція до розширеного тлумачення цього терміна, зокре­ма функція розглядається як діяльність, обов'язок, робота. Функ­цію слід відрізняти від мети та завдань, що вирішує система, від її практичної діяльності.

Отже, функції держави — це основні соціально важливі на­прями її діяльності на конкретному історичному етапі розвитку.

Головні завдання і цілі держави на певній стадії її розвитку зу­мовлені економічними, політичними, соціальними та іншими умо­вами її існування. Відтак основні напрями її діяльності, тобто її фу­нкції, мають об'єктивний характер, спричинений потребами життя, суспільства. Здійснення функцій держави має постійний, система­тичний характер і відбувається протягом усього часу існування об'єктивно зумовлених завдань, що стоять перед державою. Вони виникають, здійснюються і розвиваються відповідно до тих завдань, що належить виконувати державі у конкретних історичних умовах.

Так, в умовах існування в суспільстві антагоністичних класо­вих протиріч функції рабовласницьких і феодальних держав були спрямовані на реалізацію їх головного призначення, яке полягало у здійсненні організованого примусу в межах усього суспільства з метою забезпечення реалізації інтересів пануючого класу. У су­часних умовах функції демократичної держави покликані сприя­ти реалізації її основного призначення — забезпечення загально­суспільного блага, тобто створення сприятливих умов для існування і розвитку усіх без винятку існуючих в суспільстві со­ціальних груп.

Функції держави пов'язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати своєю політикою відповідно до своїх потреб.

Види функцій держави.

1. За соціальним призначенням державної діяльності — осно­вні і неосновні.

Основні функції — такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати і розви­ватися, характеризують призначення держави, найбільш важливі напрями її діяльності на певному етапі розвитку — функції обо­рони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян тощо.

Неосновні — є складовими елементами основних функцій, але окремо не розкривають сутності держави. Так, у складі такої основної функції держави, як оборона країни, можна виділити низку її неосновних функцій: зміцнення збройних сил, розвиток науково-технічного прогресу для забезпечення їх озброєнням, за­безпечення відповідних пропорцій військового і цивільного ви­робництва тощо.

2. За сферами діяльності держави функції поділяються на вну­трішні та зовнішні.

Внутрішні — здійснюються в межах даної держави і забезпе­чують внутрішню політику держави:

політична — спрямування внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народов­ладдя;

економічна — регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організація виробни­цтва на основі визнання і захисту різних форм власності, підпри­ємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки;