23. Творчість Дж. Свіфта.

З творчістю Свіфта пов’язана сатирична традиція англійської літератури, яка набула подальшого розвитку у багатьох поколінь письменників. Свіфт критикував внутрішню політику Англії, висміював парламентську систему, засуджував колоніальні та загарбницькі війни, виступав проти релігійного марновірства та невігластва. Його перші літературні праці – це памфлети, написані як відгук на важливі на важливі актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему,призначений для прямого впливу на громадську думку. Один із найкращих світових памфлетів – «Казка бочки» : Свіфт створює сатиру на церкву. Пародіючи стиль ученого трактату , Свіфт зачіпає у «Казці бочки» різні боки англійського життя., центральний сюжет – притча про батьківський спадок і трьох братів – спосіб не тільки висміяти недоліки кожної із форм релігійного вірування (католицизму, англіканства, пуританства), але й виступити проти фанатизму, захистити принцип віротерпимості. У цьому памфлеті автор гостро викриває духовне та політичне життя епохи, сформоване моральною та розумовою неповноцінністю. Це пародія на історію церков та стан релігійної думки в цілому. Це водночас і соціальна сатира, і передбачення , пророкування.

Спочатку «Мандри Гулівера» сприймаємо як смішну веселу казку про велетня і пігмеїв. Але швидко розуміємо, що йдеться про найголовніше – про людину і суспільство. Це одна з найсумніших книжок в історії європейської літератури, найгострійший памфлет на людство Зневага і обурення письменника збуджені глибокою образою за людину, якою вона є, при гострій свідомості того якою вона має бути. Свіфт заперечує політичний лад, у якому вся влада належить одній людині. Мужній, гуманний Гулівер, оточений невдячними ліліпутами, -- це сам Свіфт при дворі англійських королів. Даний роман – це фантастичний роман (реалістична фантастика), сатиричний роман (викриття тогочасної картини життя Європи), політичний памфлет (в Ліліпутії викривається політичний устрій Англії), філософська повість (в основі філософська проблема, яка художньо ілюструється, велике для ліліпутів – маленьке для велетнів, питання відносності), утопічний роман (4та частина – антиутопія – повна відсутність почуттів, негативне суспільство). Герой виступає як глядач, а не як активний учасник подій, за весь твір він не змінюється, немає розвитку героя.

24. Творчість Г. Філдінга.

публіцист і драматург, теоретик роману і блискучий романіст, він у всіх жанрах виступає гострим критиком сучасності, проте не гірко-писимістичним, як Свіфт, а життєстверджуючим та світлим. Почав свою творчість як драматург – 20 комедій і фарсів, перша комедія –"Кохання в різних масках". Драматичні твори Філдінга можна поділити на: комедії про звичаї – соціальні, сатиричні ("Політик у кав"ярні"); політичні комедії – заснував цей жанр ("Дон Кіхот в Англії"); фарси – "Трагедія або Життя і смерть великого Хлопчика-Мізинчика"; баладні опери. Автор 4 романів: "Історія життя покійного містера Джонатана Уальда Великого" (кримінальний роман), "Пригоди Джозефа Ендрюса і його друга містера Абрагама Адамса", "Шамела" (пародія на "Памелу" Річардсона, комічна епопея в прозі), "Історія Тома Джонса, знайди" – це соціально-побутові романи. Новаторство Філдінга: вперше роман написаний від 3-ої особи – всезнаючий автор, реалістичний герой з позитивними і негативними рисами.

Він намагався одночасно створити новий особливий тип роману, названий письменником «комічним епосом». У такому жанрі головне,за Філдінгом, зобрпженя природного характеру людини. Для цього комічна оповідь не повинна бути карикатурною; гострий погляд автора на людські слабості та недоліки мають поєднуватись з оптимістичною вірою в добрі паростки в людині, із переконанням,що в природі не існує не тільки абсолютно ідеальних, а й абсолютно поганих людей. У своєму найкращому романі «Історія Тома Джонса, знайди» (1749) – Філдінг розповідає читачам саме про таких людей. Обравши форму роману «великого шляху», письменник змальовує широку життєву панораму. Проводячи свого головного героя крізь різноманітні верстви англійського суспільства 18 ст., насичуючи його життя смішними та гіркими пригодами, легковажними вчинками та добрими поривами, романіст в решті-решт закінчує історію щасливою розвязкою, тому що впевнений : його Том Джонс, хоча й помилявся, однак за свої прямолінійність,доброту та природність заслуговує а кращу життєву долю.

Особливості художнього методу Генрі Філдінга

• зміна типу розповіді. Романісти, попередники Філдінга, видавали свої твори за документальну літературу і ховались за маскою свідка, мемуариста, видавця тощо. Філдінг же виходить на авансцену, стає не тільки оповідачем, а й важливим «складником» структури твору;

• центральне питання у суперечках англійських просвітників 18 ст про людську природу, що в ній є визначним – «природні добрі почуття» чи «егоїстичний розрахунок», -- Філдінг без вагань вирішує на користь почутів;

• герої Філдінга наділені свободою і позбавлені будь-якого моралізаторства, вони живі істоти;

• реалістичне зображення подій переривається авторськими відступами. Такими є, наприклад, невеликі відступи, головним чином присвячені естетичним питанням, що вміщені на початку кожної із 18 книг роману;

• сила волі та розуму людини прославляються Філдінгом нарівні із щирим почуттям. Тільки у їх гармонійному сполученні письменник вбачає запоруку нормального і щасливого існування.