63. Провідні літературні напрями в англійській літературі другої половини хХст.

В англійській літературі другої половини ХХст можна виділити три напрями: реалізм, екзистенціалізм та постмодернізм.

Провідним напрямом, звичайно, залишається реалізм. Реалізм, як і раніше, віднімає проблему Людина – Світ, АЛЕ посилюється психологічний аналіз, сатиричне звучання, критицизм. Провідний жанр – роман, зміна ідеологічних і світоглядних наголосів: із втратою колоній англійці починають визнавати право колоній бути незалежними. Крім того, з появою регіональних радіостанцій, літературні персонажі починають говорити на різних діалектах. Реалістичну традицію ХХ ст. продовжують Г.Грін (антиколоніальна), Джек Ліндсей, Аллан Сілітоу та Сід Чаплін (робітнича тематика).

Неможливо не згадати і критичний реалізм «молодих розгніваних»: Кінгслі Еміс «Щасливчик Джім», Джон Вейн «Поспішай донизу», Джон Брейн «Шлях нагору» та Дж.Осборн «Озирнись у гніві»: критика буржуазії, бунт проти ядерної зброї, критика системи освіти. Але герой сам не знає чого хоче, без активної позиції, не пропонують “way out.”

Традиція сатиричного реалістичного роману розвивається у творчості М.Спарк «Абатиса Круська», «Територіальні права», «Міс Джин Броуді в розквіті», «Виселення», «Балада про Пекхем Рай».

Екзистенціалізм у англійській літературі розвивається у творчості Мердок, Голдінга та Фаулза. Посилюється психологізація, насичення літератури філософськими роздумами, питання буття і сенсу людського існування, проблема вибору, відповідальності, свободи особистості.

Постмодернізм – явище соціокультурне, що поєднує в собі попередні надбання розвитку людства, але з іншого боку все це пародіює і висміює. Гра – центральний прийом літератури постмодернізму. Руйнується ідея про на рацію як фабулу, руйнація і випису характеру, дидактизм іронічно обігрується, деякі прийоми реалізму відтворені як стилізація, алюзії, іронія та пародія, чорний гумор, фрагментарність, постійне відчуття невпевненості читача, символізація (лабіринт як символ життя, дзеркало як інша суть людини, коло як циклічність життя). Творчість Фаулза, Дж. Барнса, Девіда Лоджа, Малькольма Бредбері, Путера Акройда, Ентоні Берджерса, Доріс Лессінг.

64. Особливості розвитку жанру роману в англійській літературі другої половини хх ст.

Після другої світової війни Англійя зазнала великих соціальних і історичних мін, які вплинули на її ідеологічне життя. Нова історічна обстановка, яка склалася після 1945 року, визначила характер англійської літератури післявоєнного часу і шляхи його розвитку. Англія почала втрачати свої колонії одну за одньої, і все більше відчувалася її залежність від США. Після 1945 року Англія практично стала виступати на міжнародній арені як молодший партнер США. Відбуваються зміни в політиці, вперше до влади приходять лейборісти. В 1965 і 1966 роках в Англії проходить ряд демонстрацій проти імпералістичної війни, яку США вели у Вьєтнамі. Політична обстановка яка ускладнилася після війни і в особливості досередини 50 х років вплинула на настрої інтелегенції і на англійську літературу: рух молодих розгніваних : Еміс (щасливчик Джім) , Вейн (Поспішай донизу), Осборн (Озірнись у гніві), Брейн (Шлях на гору) , антиколоніальний роман : Грехем Грін: Тихий американец, Безіл Девідсон «Річкові пороги» , Олдрідж « Дипломат» , Дезмонд Стюарт «Невідомий англіець», «Люди пятниці» , робітничих роман : Лінслей « Весна яку зрадили», Аллан Сілітон «В суботу ввечері в неділю зранку» - Артур Сіттон. , Сід Чаплін «День Сардіни». Після другої світової війни в Англії отримали поширення модерністські твори, в яких відчутні мотиви відчаю і песимізму, людина була зображена або як жерва, або як тварина. На письменників в більшості вплинула філософія екзистенціоналізму. Для філософії екзистенціонлзіму властивий глубокий песимізм, політичний (Сноу, Олдрідж, Грін), роман-виховання (Сноу), соціально-психологічний (Грін), сатиричний/комічний (Спарк).

60-70 роки: вплив екзистенціалізму (Голдінг, Спарк, Фаулз).

60ті: поява нових тенденцій постмодернізму, нове трактування літератури, роман: університетський (Лодж, Бредбері), історичний (Фаулз – стилізація під вікторіанський роман, Барнс), біографічний (Акройд, Барнс,), роман-виховання (Фаулз "Деніел Мартін"), детективний (Фаулз "Примха"), порнографічний (Фаулз "Мантиса").