52. Творчість Дж. Джойса.

Джойс народився в Ірландії і всі свої твори написав про цю країну за винятком роману "Джакомо". Джойс бачив історію Ірландії як історію зрад та невдач. Свій перший роман "Стівен-герой" він написав ще будучи студентом. Писав критичні статті по драматургії. В роки навчання сформувались його погляди як митця, цей період описаний в його романі "Портрет митця замолоду". Збірка оповідань "Дублінці" – основна тема: Ірландія початку ХХ ст., Дублін – центр паралічу, параліч – це відсталість, бездуховність, корупція. Джойс намагався показати духовну історію країни. Збірка цілісна і структурована. Оповідання "Мертві". "Портрет митця замолоду" – улюблений символ Джойса – коловорот. На перший погляд цей роман – це роман-виховання. Сюжет непослідовний, сукупність сцен, оповідач знаходиться у віці героя. Роман частково автобіографічний, Стівен Дедал – сам Джойс. В основі естетизму Джойса лежить філософія Середньовіччя "митець не може писати про країну, будучи там".

«Дублінці» -перший відомий твір. Мета –написати розділ з духовної історії країни. Докладно зобразив побут, вулиці, життя, звичаї. Композиція твору: 1-ша частина – про дитинство, 2-га – про юність, 3-тя – про доросле життя Ірландії, 4 – на політичні теми. Оповідання, що утворюють дублінці: Сестри, Зустріч, Евеліна, Земля, Нещастя (Нещасний випадок),День плюща, МатиБлагодать, Мертві.

Влітку 1900 р. він написав п'єсу «Блискуча кар'єра». Серед творів Джойса є п'єса — «Вигнанці».

«Портрет митця замолоду» — один із варіантів «роману виховання». Розповідаючи історію Стівена Дедалуса, Д. оповідає про себе самого і водночас про становлення митця, покликаного творити новаторське мистецтво. Роман автобіографічний за своїм характером, на відміну від подальших творів, класично простий, і водночас «Портрет митця замолоду» — це необхідний щабель для створення «Улісса» та «Поминок по Фіннеґану». Роман про становлення художника, про відношення мистецтва та життя став базою майбутньої творчості Д. Рух від дитинства до юності, історія розриву Стівена з усім, що гнітило його особистість і обмежувало можливості свободи творчості, — з сім'єю, релігією, батьківщиною, послідовно відтворені в п'яти розділах роману. Сукупно вони складають п'ятиактну драму життя митця замолоду.

У період із 1914 по 1921 р. Джойс працював над «Уліссом». Задум цього роману пов'язаний із прагненням створити «універсалію» життя та людини, сучасну «Одіссею», в якій втілюються одвічні засади буття. Реалізований цей задум у картині одного дня з життя трьох головних героїв — Леопольда Блума, агента рекламного відділу однієї з дублінських газет, його дружини Меріон (Моллі) — співачки, письменника Стівена Дедалуса, викладача історії в гімназії Дубліна. Відтворюються всі події, пов'язані з кожним із них протягом дня, передається «потік їхньої свідомості», в якому втілюється їхнє минуле й теперішнє, проводяться аналогії з гомерівською «Одіссеєю». Блум ототожнюється з мандрівним Одіссеєм (Уліссом), Меріон — з його дружиною Пенелопою, Стівен Дедалус — із сином Одіссея Телемаком. Усі вони разом взяті — саме людство, а Дублін — увесь світ. Джойс відмовляється від традиційного для жанру роману прийому опису, портретної характеристики, діалогу з його логічним розвитком. Він експериментує в процесі передачі «потоку свідомості», внутрішнього монологу, використовуючи при цьому прийоми перебою думок, паралельного розгортання двох рядів думок, іноді уриває фрази, відмовляється від розділових знаків.

Дія роману розпочинається о 8 годині ранку 16 червня 1904 р. і закінчується о 3 годині ночі. «Улісс» складається з 18 епізодів; їхня послідовність визначається рухом часу від ранку до вечора. Кожен епізод співвіднесений з певною піснею «Одіссеї». Загалом схема побудови «Улісса» є такою:

Три перші епізоди Джойс об'єднав у рукописному варіанті роману в окрему частину, назвавши її «Телемахією». Епізоди цієї частини він відповідно назвав: «Телемак», «Нестор», «Протей».

6-й епізод — 11 година. Блум їде на кладовище: ховають його знайомого Педді Дігнема. Тут же батько Стівена — Саймон Дедалус, який схилився над могилою своєї дружини — матері Стівена. Молебень за Педді Дігнемом. На душі Блума неприємний осад після короткочасної зустрічі з Бойленом — антрепренером і коханцем Меріон. Обличчя Бойлена промигнуло на одному з перехресть перед Блумом, який стояв там у ту мить.

4—15-й епізоди Джойс об'єднав у другу частину роману, назвавши її «Одіссеєю». Усі ці 12 епізодів пов'язані з «мандрами» Блума по Дубліну; і водночас у них відтворений рух його свідомості, робота пам'яті, і в потоці спогадів, асоціацій проминає все його життя. 16—18 епізоди Д. об'єднав у третю частину, назвавши її «Nos tos», а епізоди — «Хатина Евмея» (16), «Ітака» (17), «Пенелопа» (18).

Перелік епізодів у їхній послідовності накреслює лише просторово-часові орієнтири.

Роман побудований на поєднаннi двох свiтiв, двох стовпiв Європи - грецької мiфологiї (Улiсс - легендарний мандрiвник Одiссей давньогрецького поета Гомера) та християнської Бiблiї. Ця iдея втiлена i в iменi головного персонажа Стiвена Дедала. Стiвен чи Степан - диякон, мученик першоапостольської Церкви (Новий Заповiт, книга апостолiв, 6-8 роздiли). Дедалi - славетний грецький майстер, котрий допомiг Iкару зробити крила, щоб утекти з полону на островi Крiт у Середземному морi. Таким чином, Стiвен символiзує людину нового типу - людину XX столiття. Планувавши стати священиком, вiн втрачає вiру (смерть Степана) та хоче втекти вiд буденного життя, знайти спокiй (втеча Iкара з полону). Ця образна "втеча" i є тiєю одiссеєю, пошуком самого себе.

Будучи художником, Стiвен - високоосвiчена i витончена особистiсть. Тому безкiнечно складний i його внутрiшнiй свiт: кожний епiзод має аналогiю в "Одiссеї", символiзує певний орган людського тiла (всi разом вони символiзують людину в цiлому); кожному роздiловi вiдповiдає яке-небудь мистецтво (це поняття для Джойса мiстить i науки). "Мистецтва" епiзодiв, поєднанi у симфонiю книги, мали символiчно представити духовно-iнтелектуальний свiт людини. Кожному роздiлу даний свiй "наскрiзний" колiр. Вiн вiдповiдає як кольорам католицької меси, так i кольорам життя. Кожний роздiл має свiй час i мiсце дiї. Складена разом "доба" роману представить День життя людини, а окремi мiсця Дублiну, столицi Iрландiї, представлять не тiльки все мiсто, а й Мiсто взагалi.

Мислення Дедала переобтяжене енциклопедичними знаннями з усiх форм людської дiяльностi - вiд отцiв Церкви до нацiональних видiв спорту. Тому втеча полягає в тому, щоб вiд глибокомудрих тирад перейти до пошуку справжнiх цiнностей у життi - кохання, спiвстраждання, людської гiдностi.

Оригiнальнiсть i невичерпнiсть Джойсiвського роману в його багато-значностi. Автор зображує трагедiю освiченої людини XX столiття, котра в своєму прагненнi позбутися залежностi вiд релiгiї, нацiї, полiтики, суспiльства, iнформацiйного шоку великого мiста, залишається самотньою до нестерпностi. Окрiм того, автор викладає унiкальний аналiз жiночої психологiї, котрий дав початок так званому "жiночому письму".

Головний висновок Джойсiвської творчостi в тому, що людина, яка б генiальна вона не була, не iснує сама по собi; щастя й рiвновагу вона знаходить лише у простих радощах життя - спiлкуваннi, взаєминах любовi й поваги.

Звернення до міфа з метою глибокого осмислення в романі "Улісс" є ще одним видатним відкриттям Джойса, яке поряд з іншими забезпечило йому унікальне місце в історії світового письменництва і знайшло широке застосування у творчості видатних майстрів художнього слова: Т.Манна, Дж.Апдайка, Габріеля Гарсіа Маркеса, Вільяма Фолкнера та інших.

Серед творів Джойса - ліричні вірші, памфлети, статті, розповіді, п'єса, романи.

Над своїм останнім романом «Поминки по Фіннегану» Джойс працював сімнадцять років.