40. Творчість сестер Бронте.

Поштовхом до літературної творчості дітей став подарунок батька дерев’яних солдатиків. Граючись, вони почали створювати свій власний фантастичний світ. Шарлотта і Бренуелл записували хроніки вигаданої країни Енгрії, а в уяві Емілі та Анни народився острів Гондол. В цьому казковому світі велися війни, здійснювалися подвиги, коїлися злочини. З часом всі, окрім Емілі, охололи до цих дитячих фантазій. Вона залишилася єдиною хранителькою вигаданого світу і до кінця життя не розлучалася з романтичною епопеєю острова Гондол. Не дивно, що майже вся її поезія пов’язана з цією темою. Вважають, що випадок Емілі Бронте є унікальним у світовій літературі, жоден з письменників не робив дитячий міф основою власної творчості. Головна героїня цього циклу – Августа Джеральдіна Альмеда – стала ліричною героїнею Емілі, що виражала її думки й переживання. З ініціативи Шарлотти у 1846 році була опублікована перша збірка поезій Шарлотти, Емілі та Анни під псевдонімами братів Керрера, Елліна та Ектона Беллів. Успіху ця збірка не принесла, продали лише 2 примірники, але в журналі «Атеней» відзначалася музичність та поетичність віршів Елліна, тобто Емілі. Підбадьорена таким відгуком, авторка і почала роботу над «Грозовим Перевалом», який вийшов у 1847 році. Емілі часто не виходила з дому, її називали затворницею. Вона ніколи не закохувалась, зате так про кохання як писала вона, ніхто ніколи не писав.

Творча спадщина Енн Бронте налічує вірші та два романи: «Агнес Грей», 1947 та «Незнайомка з Вайлдфел Холлу», 1948.Її романи – це своєрідний щоденник, що містить багато обставин та реалій життя автора й епохи. Це один з варіантів документальної прози Вікторіанської Англії. Ми не знаходимо історичних подій чи фактів, та проникаємо атмосферою життя людей того кола, до якого належали сестри Бронте. Наймолодша сестра заколася в молодого священика, але він передчасно помер. Про свою скорботу Енн написала у віршах. Ця сестра Бронте часто забувається критиками на тлі Шарлотти та Емілі, проте «феномен сестер Бронте» без неї розглядати неможливо.

Шарлотту Бронте можна сміливо назвати найактивнішою із дітей Бронте. Вона відчайдушно хотіла вирватися з того світу несправедливості та нерівності в якому жила. З надією юна Шарлотта послала свого вірша Р.Сауті, та отримала несхвальну відповідь: поезія – не жіноча справа. Та це не збентежило Шарлотту, її творча спадщина нараховує кілька десятків віршів та чотири романи:

□ «Вчитель» 1857: - публікується лише після її смерті;

□ «Джейн Ейр» 1847: зв'язок з готичною та романтичною традиціями: становище жінки в суспільстві і сім’ї; тема англ.духовенства і місіонерства; тема сиріцтва; автобіографічний мотив виховання в пансіоні.

□ «Шерлі» 1849: події чартиського руху, безробіття породжує бідність, а бідність породжує ненависть; розкриває соц. та моральні вади суспільства + історичне тло;

□ «Містечко» 1853:сміливий маніфест фемінізму, роман про становлення особистості. В центрі драма кохання головної героїні до одного з вчителів (автобіограф.мотив: Шарлотта була закохана в чоловіка власниці пансіону).

Близькою подругою Шарлотти була Е.Гаскел, яка згодом напише її біографію.