27

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

Історичний факультет

Вимоги до оформлення магістерських і дипломних РОБіТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ІСТОРІЯ»

Затверджено на засіданні вченої ради історичного факультету.

Протокол № 8 від 20 березня 2013 р.

Донецьк

ДонНУ

2013

УДК 908:372.48

ББК Т3(4УКР55)р30-211

Укладачі: В.М.Завадський, канд. іст. наук, ст. викл.

К.В.Кузіна, канд. іст. наук, ст. викл.

О.Ю.Сучкова, канд. іст. наук, доц.

Н.Р.Темірова, д-р. іст. наук, проф..

Відп. за випуск: П.В.Добров, д-р. іст. наук, проф.

Вимоги до оформлення магістерських і дипломних робіт для студентів спеціальності «Історія» / уклад.: В. М. Завадський, К. В.Кузіна, О. Ю. Сучкова, Н. Р. Темірова. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – 25 с.

У методичному виданні подано вимоги до оформлення випускної (магістерської або дипломної) роботи відповідно до діючих вимог, наведенi рекомендації щодо її написання, охарактеризовані критерії оцінювання роботи.

Для студентів історичного факультету.

УДК 908:372.48

ББК Т3(4УКР55)р30-211

© В.М.Завадський,

К.В.Кузіна, О.Ю.Сучкова,

Н.Р.Темірова, 2013

© ДонНУ, 2013

Зміст

Вимоги до оформлення випускної роботи 3

Критерії оцінювання випускної роботи 10

Додатки 17

Вимоги до оформлення випускної роботи

Загальні зауваження. Магістерська робота (магістерська) – це студентське наукове дослідження. Її обсяг становить 90–100. Дипломна робота (дипломна) виконується в обсязі 70–90 сторінок. До обсягу роботи включаються сторінки від пояснювальної записки до останньої сторінки висновків. Перелік посилань, список джерел і літератури, додатки до цього обсягу не включаються, але підлягають загальній нумерації. Мова – українська (дипломна робота, як виняток, за рішенням кафедри може бути виконана російською). Випускну роботу здають на відповідну кафедру не пізніше 15 травня у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердій обкладинці.

Роботу набирають на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 інтервалу (28–30 рядків на сторінці) 14-м кеглем шрифту Times New Roman. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 25 мм, нижнє – 25 мм.

Заголовки структурних частин магістерської (дипломної) "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично тексту. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Кожну структурну частину магістерської (дипломної) починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою магістерської (дипломної) є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки, риски тощо. На першій сторінці таких структурних частин, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаних джерел порядковий номер не вказується, але вони включаються до загальної нумерації.

Структурні частини: перелік умовних позначень, вступ, висновки, список джерел і літератури, додатки не нумеруються, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Номер розділу (арабськими цифрами) ставлять після слова "РОЗДІЛ" (РОЗДІЛ 6), після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими буквами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу (арабськими цифрами). Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку розміщується заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку позначається заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Структура магістерська роботи:

• титульний аркуш,

• зміст,

• перелік умовних позначень (за потреби),

• вступ,

• розділ 1 (стан наукової розробки проблеми, джерела, методологія дослідження),

• змістовні розділи (2, 3, 4),

• висновки,

• перелік посилань,

• список використаних джерел і літератури,

• додатки (за потреби).

Структура дипломної роботи:

• титульний аркуш,

• зміст,

• перелік умовних позначень (за потреби),

• вступ,

• змістовні розділи (1–4),

• висновки,

• посилання,

• список використаних джерел і літератури,

• додатки (за потреби).

Титульний аркуш магістерської (дипломної) складається з пояснювальної записки та власне титульного аркуша. На першій сторінці пояснювальної записки подається інформація про навчальний заклад і кафедру, тему роботи, автора, наукового керівника та рецензента. Друга сторінка записки містить анотацію українською, російською, англійською мовами. Третя являє собою власне титульний аркуш і містить вказівку Міністерства освіти і науки України, Донецького національного університету, найменування кафедри, де виконана робота; прізвище, ім'я, по батькові автора; назву роботи; вид роботи – магістерська (дипломна); місто і рік написання роботи (Додаток А). На зворотному боці цього аркуша зазначається науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника та рецензента; дати подання роботи на кафедру, засідання кафедри, на якому роботу рекомендували до захисту; захисту із зазначенням оцінки, з якою захищена магістерська. Кожен із цих записів затверджується підписом відповідальних осіб (зав. лабораторією, зав. кафедри, секретарем ДЕК) (Додаток Б).

Зміст подають на початку магістерської (дипломної) з найменуваннями та номерами початкових сторінок вступу, розділів, підрозділів, висновків, переліку посилань, списку використаних джерел і літератури, додатків.

Вступ – перша і надзвичайно важлива структурна частина роботи, в якій окреслюються загальні параметри дослідження. Він має усталену структуру і відрізняється специфікою для магістерської та дипломної.

Структура вступу магістерської роботи:

• актуальність проблеми;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• мета та завдання магістерської;

• хронологічні рамки роботи;

• територіальні межі дослідження;

• наукова новизна дослідження;

• апробація результатів дослідження (публікації; участь у наукових конференціях);

• обґрунтування структури роботи, її загальний обсяг.

Вступ і висновки разом мають становити до 10 % загального обсягу роботи. Розділ 1 (теоретичний) не повинен перевищувати 20 % загального обсягу роботи.

Структура вступу дипломної роботи:

• актуальність проблеми;

• історіографічний огляд;

• мета та завдання дослідження;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• хронологічні рамки роботи;

• територіальні межі дослідження;

• аналіз джерел;

• характеристика методологічної основи та методів дослідження;

• обґрунтування структури роботи, її загальний обсяг.

Вступ і висновки у дипломній роботі разом мають становити до 15 % загального її обсягу.

Змістовна частина складається з розділів. Вони формуються залежно від специфіки теми, забезпеченості джерелами, оптимальна їхня кількість – 3–4. У магістерській роботі першому розділі розглядаються засадничі моменти дослідження, а саме – аналізується стан опрацювання проблеми, що вивчається, характеризуються джерела, визначаються методологічні засади та методи дослідження. У дипломній змістовні розділи містять виклад сутності обраної проблеми, а теоретичні сюжети, як зазначено вище, розкриваються у Вступі. Розділи доречно поділяти на підрозділи, що сприятиме конкретизації уявлення про предмет дослідження, надаватиме чіткості викладу матеріалу, засвідчить рівень володіння темою автором. Не варто підрозділи надмірно подрібнювати, оптимальна їхня кількість у межах розділу – 2–4. Слід мати на увазі, що підрозділ повинен включати мінімум 5 сторінок, розділ – від 15 сторінок.

Виклад матеріалу здійснюється з дотриманням наукового стилю. Наприкінці кожного підрозділу та розділу формулюються висновки.

Висновки завершують текст роботи. Вони мають містити виклад найважливіших результатів дослідження, які сприяли розв’язанню поставленої наукової проблеми. Для магістерської роботи бажаними є рекомендації до теоретичного або практичного застосування здобутих результатів, а також визначення перспектив подальшого вивчення проблеми.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться так, як він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без зміни авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) під час непрямого цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути надмірним, бо створює враження компілятивності праці.

Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Звичайно таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків та вертикальних граф. Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки мають бути максимально точними та простими. Висота рядків – не менша ніж 8 мм.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської (дипломної) роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Громіздкі таблиці доцільно подавати в Додатках. У такому випадку на таблицю необхідно посилатися в тексті.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 2.2 (другий рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Посилання на джерела роблять за їх вживанням у тексті. Порядкові номери посилань вказують у квадратних дужках. Нумерація посилань ведеться суцільно (від 1 до ....) в межах вступу, кожного з розділів, у висновках зазвичай посилання не подаються, за винятком випадків цитування авторитетних осіб (науковців, політиків) з метою розставлення певних акцентів. Після висновків наводиться перелік посилань за відповідними структурними частинами (Додаток Г). При першому посиланні на архівні документи назва архіву подається повністю, в дужках – загальноприйняте скорочення (Додаток Е). Далі через кому вказуються номери фонду, опису, справи, аркушів (Додаток В).

Оформлення списку використаних джерел і літератури. З нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення автора з джерелами й літературою з досліджуваної проблеми. Список містить бібліографічні описи використаних джерел і літератури та розміщується після переліку посилань. Він поділяється на дві частини: Джерела та Література (Додаток Д).

Джерела необхідно об’єднувати в групи. Порядок їх розміщення визначається важливістю кожної з них для даної роботи. Для історичного дослідження пріоритетне значення мають архівні документи, тому в разі використання у списку джерел їх варто поставити на перше місце. Це дозволить рецензентам оцінити ступінь історичності й самостійності магістерської (дипломної) роботи. Якщо архівні джерела не використовувалися, то їх не вказують і в загальному переліку. Слід мати на увазі, що архівними є також документи з поточних архівів сучасних установ, організацій, підприємств, фірм тощо. Тому матеріали поточних архівів також необхідно об’єднувати в одну групу і ставити на доречне місце у відповідному списку наприкінці роботи.

Література також може групуватися за видами (монографії, статті, дисертації й автореферати дисертацій). Якщо окремих видів літератури небагато, то їх не доцільно виділяти в окрему групу; краще подати загальним списком. Література (в загальному списку і всередині груп) розташовується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв. Спочатку розташовують літературу, видану кирилицею, потім – іншими мовами, теж в алфавітному порядку.

Internet-ресурси не слід виділяти в окрему групу джерел або літератури, оскільки вони такими не є. Internet – не джерело, не література, а місце розташування останніх, засіб масової інформації.

Відомості про джерела та літературу, занесені до списку, слід давати відповідно до вимог державного стандарту (Додаток В). Зокрема потрібну інформацію можна одержати зі стандарту «ГОСТ 7.1.2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Складові бібліографічного опису (Додаток В).

Опис архівних джерел має містити наступну інформацію: назву архіву, номер і назву фонду, номер опису, номер і назву справи, кількість аркушів. Усі дані подаються відповідно до внутрішніх норм оформлення кожного архіву.

Інформація про авторів у бібліографічному описі подається в такому порядку: прізвище, ініціали (Максименко І. С. aбо Baldwin R. E.). У тексті магістерської (дипломної) – навпаки – спочатку подаються ініціали або ім’я, потім – прізвище (І. С.Максименко aбо R. E.Baldwin, або Іван Максименко, або Robert E. Baldwin). Ця норма поширюється і на вітчизняні, і на іноземні видання. Якщо робота має два, три або чотири автори, подається прізвище та ініціали першого, після назви праці ставиться коса лінія, після якої перелічуються ініціали та прізвища всіх авторів. Якщо авторів п’ять і більше, вказується назва колективної праці, ставиться коса лінія, після якої подаються ініціали та прізвища трьох авторів і ставиться «та ін.».

Назву роботи подають, як вказано на титульному аркуші. За наявності підзаголовку його наводять після основної назви через двокрапку (додаток В). За потреби після основної назви через двокрапку уточнюються відомості про характер видання: підручник, навч. посібник, довідник, енцикл. словник, зб. статей, зб. наукових праць, у 10 т. тощо.

Інформацію про переклад фіксують після переліку авторів, через крапку з комою, наприклад, „пер. з фр. В. Бойчука”.

Місце видання подають після автора, назви, інформації про переклад у називному відмінку. Скорочуються назви міст Київ (К.), Харків (Х.), Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб.) (Ленінград (Л.)), New York (N.Y.). Всі інші міста України й світу записуються повністю (Львів, Донецьк, Ростов-на-Дону, London). Якщо в книзі зазначено два місця видання, їх подають через крапку з комою (;). Якщо одна з двох назв міст не скорочується, необхідно обидві подавати повністю. Правильно: „К.; М.” або „Київ; Львів”. Помилка: „ К., Львів”.

Назву видавництва записують коротко, без слова „видавництво” і без лапок, подаючи її після місця видання.

Рік видання подають після назви видавництва, через кому, арабськими цифрами. Після року ставлять крапку і тире (. – ).

Обсяг видання записують арабськими або римськими цифрами (як зазначено у виданні) зі скороченим словом сторінка: в українській – с., в англійській – р., у німецькій – S., у французькій – s. (150 с., 150 р. тощо).

Опис джерела, взятого в мережі Internet. Спочатку зазначають назву інформації відповідно до правил бібліографічного опису. Потім у квадратних дужках ([ ]) пишуть слова [Електронний ресурс], через крапку і тире вказують «Режим доступу»: http://www .......... – адресу сторінки.

Правила оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження магістерської (дипломної) на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен із них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка з великої літери друкується слово «Додаток» і велика літера, що його позначає. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.