8. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання.

Слово інтерактив (з англ. Inter – взаємний, act - діяти) означає взаємодія. Інтерактивні методи – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог.

Педагогічна діяльність вчителя в системі інтерактивного (розвивального) навчання має два основні аспекти:

• забезпечує процес розвитку особистості учня;

• постійні зміни самого учителя.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку й самоспостереження.

Щоб досягти на уроці поставленої мети, учитель застосовує різноманітні методи, прийоми, засоби, тобто використовуєтьсяі комплекс, який охоплює:

• розроблені вчителем моделі навчання;

• засоби оцінки для коригування навчання та вибору оптимальних методів, прийомів навчання для конкретної ситуації;

• заплановані результати.

Використання інтерактивних методів навчання робить урок цікавим, а головне, діти запам’ятовують і розуміють матеріал значно краще, бо самі крок за кроком знаходять відповіді на запитання, які поставив перед ними вчитель.

Завдання вчителя не лише передати готові завдання, а й забезпечити розвиток й саморозвиток особистості учня, активізувати його творчі можливості в навчанні.

Хороший педагог прагне показати, як уже в початкових класах закладається основа знань з української мови, прищеплюється любов дитини до навчання.

Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.

У різних типах і видах письмових робіт є більш чи менш виражений елемент творчості, бо в них так чи інакше виявляється особистість, обдарування, смаки, уподобання, рівень підготовки. Але творчою роботою слід вважати таку, яка є наслідком цілком самостійної діяльності в процесі осмислення певної теми, питання.

Творчі або підготовчі вправи є допоміжними в процесі підготовки до написання власне творчих робіт і допомагають зрозуміти різноманітність існуючих засобів висловлення думок і почуттів, розвивають логічне мислення, тренують мозок. Тому широко використовуються такі види творчих вправ: творче списування, творчі диктанти, твори-мініатюри за опорними словами, твори за поданим початком чи кінцівкою, окремі види ділових паперів тощо.

8. Гуманно-особистісна технологія Амонашвілі на уроках читання.

Цільові орієнтації гуманно-особистісної технології спрямовані на створення умов для становлення й розвитку пізнавальних сил дитини, на виховання шляхетної особистості шляхом активізації його вроджених якостей і задатків. Дитина – вище створіння Природи й Космосу. Тому зусилля школи варто сконцентрувати на забезпечення умов для індивідуалізації й розвитку внутрішніх сил дитини, реалізації їх духовних і моральних сил.

Змістовний варіант навчальних дисциплін зорієнтований на осмислення високих моральних цінностей через пізнавальне читання, письмово-мовну діяльність, уяву, спілкування, позаурочну розвивальну діяльність.

Основними принципами побудови методики й методичних прийомів на уроках читання є: індивідуальний підхід, гуманізм, використання всіх педагогічного впливу, майстерність спілкування, якісне оцінювання результатів спільної діяльності з активною участю дітей.

Залучаючи дитину до діяльності на уроках читання, вчитель спрямовує її на пізнання світу і себе в ньому.

Ш.Амонашвілі влучно висловився, що справді гуманістична педагогіка – це така педагогіка, яка дає змогу залучити дітей до процесу творення самих себе.

Одним із найрозповсюджених видів отримання інформації є читання. Саме через нього реалізується широкий спектор освітніх і виховних впливів на дитячу особистість.

Найважливіший елемент процесу читання – розуміння прочитаного. Процес розуміння тексту є складною аналітично-синтетичною діяльностю, в ході якої розкриваються істотні зв’язки та відношення між смисловими елементами та текстом у цілому; виділяються основні елементи матеріалу, групуються і об’єднуються у єдине ціле через основну думку повідомлення; висуваються припущення щодо подальшого розвитку змісту тексту.

Розуміння тексту – двостороній процес, що визначається, з одного боку, об’єктивними особливостями тексту – структурою, складністю, обсягом, а з другого – індивідуальними особливостями читача – його знаннями, особливостями процесів мислення, пам’яті, уваги, ступенем сформованості умінь смислового сприймання повідомлення.

Для підвищення ефективності читацької діяльності учнів, що закінчують початкову школу, існує комплекс розвивальних вправ, який за умов систематичного використання дає міцні знання і подальший розвиток розумової активності.