2.54 Особливості використання технології ситуативного моделювання на уроках трудового навчання

Ця технологія ситуативного моделювання, яка дозволяє через прості речі представити природні, технічні, соціальні та психологічні процеси або проблеми.

„Витинанка” – найпростіша вправа, яка займає небагато часу й не потребує вступу та мотивації. Її можна включати до будь-якого уроку (особливо ефективна на етапі закріплення вивченого матеріалу та на етапі актуалізації опорних знань).

Порядок проведення:

Всім учням роздається по аркушу паперу з однаковим завданням; учні сідають, утворюючи коло, спиною до центру. Всі виконують завдання на листочках.

Потім всі виконують інструкції викладача:

- поверніться обличчям до кола та покладіть аркуші на підлогу перед собою, роздивіться, які відповіді отримали інші;

- чи є ті, хто отримав однакові відповіді?

- чи є ті, хто виконав вправу неправильно?

- чи можна їх вважати поганими виконавцями завдання? Чому?

Після короткого обговорення переходять до наступного завдання.

2.57 Способи активізації образотворчості в 1-4 класах

В контексті пошуку найефективніших способів активізації образотворчості молодших школярів бачиться доречним впровадження в педагогічну практику різноманітних сучасних концепцій, що були розроблені як на теренах України, так і за кордоном.

Найбільш вагомою з-поміж вітчизняних є сучасна педагогічна концепція про взаємодію та інтеграцію мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів, що стала результатом наукової співпраці українських і російських вчених Г.П.Шевченко та В.П.Юсова. Одним з найважливіших положень цієї концепції є визначення інтеграції (взаємного проникнення різних видів мистецтва на базі одного освітнього компонента) найбільш результативним механізмом активізації дитячої творчості в школі. Вихідні положення даної концепціїуможливлюють розробку та практичне впровадження широкого спектра творчо-активізуючих способів естетичного розвитку дітей різних вікових категорій, в тому числі й молодших школярів. Цілісний підхід до активізації творчої діяльності молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва (урахування вікової сензитивності та особливостей художньої діяльності; визначення необхідного обсягу знань, умінь та уявлень у відповідному курсі; організація певної емоційної налаштованості на творче самовиявлення) безперечно може стати основою для продуктивної художньо-творчої діяльності нерідко завдяки застосуванню різноманітних варіантів ігрових форм і методів.

Гра знайома кожній дитині з раннього віку, тому вона з великим бажанням і задоволенням "підключається" на уроці до запропонованої уявної або дієвої ситуації. Це спрямовує дитячу увагу, робить навчання цікавим. Адже непомітно, ніби-то ненароком і разом з тим досить грунтовно діти молодшого шкільного віку опановують весь необхідний навчальний матеріал.

Ігри та ігрові ситуації не тільки значно активізують життєвий досвід та уяву малюків, але й розвивають асоціативно-образне мислення, формують естетичні почуття, потреби, оцінки, створюють умови для більш повної актуалізації творчого потенціалу кожного учня, адже "саме гра поєднує духовні сили з активністю, необхідною для творчості".' Всі ігри в залежності від характеру, місця та форми проведення умовно розподіляють на дві основні групи: творчі ігри (сюжетно-рольові, драматичні, імпровізовані тощо) та ігри за правилами (дидактичні, пізнавальні, спортивні і т.д.)

В умовах шкільних занять з образотворчого мистецтва можуть успішно використовуватися як творчі, так і ігри за правилами. Різні казково-ігрові моменти уроку "обігруються" як самим вчителем, так і його своєрідними помічниками-ляльками (гномами, мультиплікаційними тваринками чи персонажами відомих казок: Тюбиком, Незнайком, Олівцем-малювцем, Телесиком, Барвінком та іншими). В початкових класах колективні роботи з образотворчого мистецтва особливо ефективні та привабливі, бо завдяки використанню ігрових ситуацій роблять успішною реалізацією завдань з формування емоційно-почуттєвого апарату дітей, їхніх різнопланових пізнавальних та творчих інтересів. До того ж, колективна образотворча діяльність

сприяє позбавленню у молодших школярів негативних переживань відносно результатів своєї роботи та пробудженню віри у власні сили.

Бачиться доцільним запропонувати в якості орієнтовних для впровадження в шкільній практиці на уроках образотворчого мистецтва такі колективно-творчі завдання:

для 1-го класу:

• створення колективного панно з теми "Золота осінь" із застосуванням різних живописних технік та художніх матеріалів;

для 2-го класу

• створення колективного панно "Квіти України" способом колажу з площинних напівоб'ємних аплікативних зображень відомих квітів, що ростуть в Україні;

для 3-го класу:

• колективне створення композиції з теми "Українське село" (напівоб'ємне просторове зображення сільської вулиці, майдану, подвір'я тощо);

для 4-го класу:

колективне виготовлення макету архітектурного комплексу "Казкове містечко" за змістом однієї з популярних народних чи літературних казок.

Як бачимо, існує чимало різноманітних способів активізації

образотворчості молодших школярів, але основним все ж лишається завдання, щоб "дитяча творчість мала надавати задоволення не тільки дитині, але й оточуючим, в цьому її найважливіша естетична цінність".'