2.51 Прийоми оцінювання учнів на інтерактивних уроках образотворчого мистецтва та трудового навчання

У розробці підходів до оцінювання першим кроком є чітке формулювання завдань оцінювання. Традиційно такими завданнями вважаються наступні :

- показати учням, як вони досягли мети уроку;

- визначити найкращих за результатами учнів;

- стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

- визначити рівень здібностей учнів;

- з`ясувати , чи є необхідність у додатковому навчанні або „ перенавчанні „ ;

- поставити оцінки .

Такі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на інтерактивних уроках , але поруч з ними перед учителями постають і нові проблеми . Нові стратегії оцінювання повинні показати рівень оволодіння навичками мислення і комунікації , рішення складних проблем і використання правових та інших соціальних інструментів . Отже, методика перевірки знань , умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу . Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання , то перевірка навичок вимагає набагато більшого часу , а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці практично неможливо . На відміну від існуючих сьогодні думок про відмову від поточного оцінювання , на інтерактивних заняттях викладачу треба приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учня під час заняття ( а також оцінюванню домашніх робіт ) , аніж тестам у кінці семестру . Варто дбати також про те , щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання : воно повинно виконувати допоміжну функцію , а не бути окремою пріоритетною функцією викладача .

Бажано застосовувати подвійну форму оцінювання – оцінювання в рамках шкали оцінок-балів і описове оцінювання , яке дає можливість краще передати учням інформацію про способи і результати їхньої роботи , досягнення і труднощі учня .

2.52 Особистісно-розвивальна технологія зображення портретного малюнка

Технологія особистісно-розвивального навчання спрямовані на розвиток особистості учня Одні\ю з концепцій особистісно-розвивального навчання запропонована Л.Фрідманом. Автор пропонує насамперед змінити організацію навчального процесу, під якою розуміється система і характер взаємодій учителя з учнями та учнів між собою, а також спосіб структурування навчального процесу та навчального матеріалу. При цьому вчитель здебільшого лише організовує і керує самостійною творчою діяльністю учнів стосовно засвоєння навчального матеріалу. Учні сприймають цілі навчання як свої власні, беруть активну участь у плануванні роботи, самостійно вивчають матеріал, здійснюють контроль, оцінку і корекцію своєї навчальної діяльності.

Важливою передумовою реалізації запропонованої концепції є диференціація навчання, яка, на думку автора концепції, має здійснюватись двома шляхами:

• міжшкільна диференціація у вигляді спеціалізації шкіл;

• внутрішкільна диференціація: створення спеціалізованих класів різного профілю.

На думку Л.Фрідмана, ізоляція слабких дітей від більш сильних не сприяє мобілізації у перших компенсаторних механізмів для подолання затримки розвитку. А різке зниження складності навчального матеріалу і темпу його вивчення, багаторазове «розжовування» матеріалу гальмує цих дітей розвиток продуктивного мислення, затримує їх загально інтелектуальний розвиток.

Мистецтво (творче відображення, відтворення дійсності в художніх образах.) Існує і розвивається як система взаємопов'язаних між собою видів, різноманіття яких обумовлено багатогранністю самого (реального світу, що відображається у процесі художньої творчості.

Види мистецтва - це історично сформовані, форми творчої діяльності, що володіють здатністю художньої реалізації життєвого змісту і різняться за способами її матеріального втілення (слово в літературі, звук у музиці, пластичні та колористичні матеріали в образотворчому мистецтві і т. д.). Портрет - основне завдання передати уявлення про зовнішній вигляд людини, розкрити внутрішній світ людини, підкреслити його індивідуальність, психолого-емоційний образ.