3.37. Основні напрями удосконалення екологічної освіти у початкових класах.

“Екологічна культура” – утвердження в свідомості і діяльності людей принципів господарського природокористування; формування навичок і умінь вирішувати ті чи інші господарсько-економічні завдання без шкоди для довкілля і здоров’я людини. Вона виступає однією з цілісних властивостей особистості, яка зумовлює спрямованість її життєдіяльності, накладає свій відбиток на світогляд, ідейно-політичні, моральні прагнення і орієнтації, готовність до праці, свободу творчої діяльності відповідно до потреб суспільства.

Формування відповідального відношення до природного середовища пов’язане з вирішенням ряду освітніх і виховних завдань. Виховні завдання тісно пов’язані з освітніми, які включають формування:

1. Системи наукових знань про єдність людини і природи, способи оптимізації, природокористування як матеріальної основи науково-технічного прогресу:

2. системи моральних і естетичних цінностей екологічної орієнтації.

3. умінь використовувати знання про засоби охорони природи і бережливого до неї ставлення.

4. умінь використовувати моральні і правові принципи і норми екологічно грамотного ставлення до навколишнього середовища.

Виховна функція екологічного навчання полягає у формуванні певних стереотипів поведінки щодо природи як окремих індивідів, так і суспільства в цілому!

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Отже, інтеракція сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Використання навичок дітей на практиці, набуття досвіду допомагають використання певних засобів та елементів інтерактивного навчання на уроках природознавства.

1. Драматизація

Виходять 3—4 учні з шапочками грибів на голові і скаржаться, що люди збирають їх неправильно, виривають з корінням (грибницею); на те, що йдуть кислотні дощі, які шкодять їм і від цього кількість грибів зменшується.

Виходять 2—3 учні у шапочках звірів і скаржаться на те, що їм шкодять забруднене повітря, мисливці.

3.38.Особливосгі сучасного уроку навчання природознавства за системою «Довкілля ».

Основою технології „Довкілля” є інтегрований курс „Екологія і діалект”. Технологія „Довкілля” має на меті створити цілісну свідомість дитини щодо оточуючого її техногенного довкілля (інтегровані знання про природу, суспільство, об’єкти створені людиною, та саму дитину). Важливим акцентом курсу є екологічна направленість. Курс „Довкілля” уточнює, що істинність знань можна довести тільки перевіривши їх, що робить кожна жива істота. Основою формування знань в курсі є вивчення важливих закономірностей природи (збереження енергії).

Особливості методики курсу – це реалізація методів, що задовольняють природні потреби дитини (прочитай, поміркуй, робота в групах, змоделюй, виконай дослід, склади розповідь, пограйся).

В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює під назви курсу в кожному класі: 1 і 2 кл. „Запитую довкілля”; 3 кл. „Спостерігаю довкілля; 4 кл. „Досліджую довкілля”.

Одна з особливостей курсу „Довкілля” – уроки серед природи, які необхідні дітям початкової школи з таких причин:

- на цих уроках відбувається безпосередній зв’язок дитини з довкіллям, з духовним спадком народу;

- уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодших школярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продукт діяльності дитини на уроці серед природи – запитання, з яким дитина звертається до дорослих, однокласників, до самої себе.